Архів Пригожина: хитра миротворчість по-лукашенківськи

Видатного колишнього соратника, а в підсумку відступника, російського олігарха Євгена Пригожина вже 15 місяців як фізично усунули. У серпні 2023 року ФСБ реалізувало резонансне політичне вбивство організатора військового антипутінського путчу. Після цього російська влада та її підручні вважали пригожинське питання закритим, мовляв, немає людини – немає проблеми. Але кремлівські висновки виявилися помилковими: кухар Путіна і з того світу дається взнаки неприємними звістками.

Те, що Пригожин талановитий ділок – добре відомо, як і його політичні амбіції, які можна порівняти з гонором бунтівного білого генерала Корнілова, особливо після кровопролитного захоплення Бахмута. Тоді Пригожин оголосив відкриту війну Шойгу, втративши гори своїх найманців під час штурму руїн українського міста. Він явно хотів отримати посаду міністра оборони для повернення своїх фінансових витрат за війну. Однак йому відмовили, і тоді він розпочав свою битву за «справедливість» проти Путіна, яка завершилася маршем на Москву, який проморгали люди Бортнікова із ФСБ. Саме про це йдеться в публічному записі розмови президента Білорусі Лукашенка із Пригожиним від 24 червня 2023 року.

Схоже, Пригожин ретельно документував усі свої контакти зі сильними світу цього з метою захисту себе, своїх близьких і бізнес-імперії. Тому витік аудіофайлу згаданих переговорів – лише демонстрація посмертної політичної сили короля найманців. Це перша ластівка з відкритої скриньки Пандори.

Найбільш значущі фактологічні моменти зі злитого матеріалу показують справжній масштаб загрози заколоту Пригожина, його наміри, реакцію Кремля, роль та плани президента Білорусі.

Насамперед привертає увагу такий момент: Росія перебувала на межі масштабного кровопролиття, адже сили ПВК «Вагнер» готувалися до бойового протистояння з російськими силовиками, а Путін у цей момент перебував у прострації. Якесь блякле повторення стану Сталіна в червні 1941 року, тільки цього разу на Росію напали не ззовні, не НАТО, а свої ж найманці, що тільки вийшли з-під контролю. Путін відмовився вирішувати проблему заколоту і все скинув на директора ФСБ Бортнікова. Лукашенкові навіть довелося провокувати Москву передчасними заявами, щоби там відмовилися від плану замочити Пригожина.

Сам Пригожин хоча виключав застосування зброї проти цивільних осіб, але спроба його ліквідації коштуватиме Кремлю «десятків тисяч народу», який поляже. Це непряме підтвердження слабкості ЗС РФ на тлі боєздатності «вагнерівців».

Сам Лукашенко виступив гарантом життя Пригожина, як виявилося фейковим, в обмін на перехід підрозділів ПВК «Вагнер» на територію Білорусі для подальшого їхнього можливого використання у своїх зовнішньополітичних цілях. Помітне бажання Лукашенка, щоби підрозділи російських найманців вціліли, і не можна виключати про його готовність застосувати їх як фактор стримування російського тиску на Мінськ. Адже у Лукашенка прослизнула ідея їхнього самостійного фінансування у польових таборах. А йдеться про кількість від 8 до 25 тисяч бойовиків. Від такого околиці Москви точно би здригалися.

Скориставшись довірою Пригожина, Лукашенко зміг зупинити рух колон «вагнерівців» на Москву, і, в результаті, нейтралізував імовірну підготовку рішення Путіна про використання білоруських військових у рамках вторгнення в Україну. Особливо зважаючи на те, як було підірвано авторитет російського диктатора, який побачив межі своєї влади навіть усередині самої Росії.

У підсумку, миротворчість глави Білорусі дорого обійшлася Пригожину, якого прибрали рівно через два місяці з моменту бунту. Ось такі «гарантії»-одноденки. Зараз клан Пригожина перебуває під особливим тиском Кремля, а це означає, що попереду можуть бути нові підривні зливи з архіву бунтівного олігарха.

ТГ-канал «Сито Сократа»