300 діб війни. До якого стану ми прийшли зараз?

Що Росії вдалося в перші тижні війни? Скористатися «перевагою першого удару» - захопити Херсон, південь і центр Запорізької області, Маріуполь, північ Луганської області, тимчасово окупувати значні частини Київської, Сумської, Чернігівської і Харківської областей. На цьому етапі Росія мала тотальну перевагу в силах і засобах.

Що вдалося Україні в перші тижні війни? Зірвати російський план «бліцкриг» - тобто спробу завдати Україні швидкої поразки. Сотні тисяч українців зі зброєю в руках і мільйони – грошима та допомогою – постали боронити країну. Політичне та військове керівництво України швидко зорієнтувалися у ситуації, організувавши роботу держави в надскладних умовах.

Російська армія потрапила в логістичну пастку під Києвом, де їх колони та маси солдатів де-факто були паралізовані вже за 7-10 діб від початку вторгнення. Росіяни не змогли прорватися до Миколаєва, увірватися в Харків, швидко взяти Маріуполь та прорвати лінію оборони ЗСУ на Донбасі. Не тільки російська пропаганда, але й багато західних військових аналітиків щиро вважали, що росіяни захоплять Київ за 72-96 годин, але замість цього російські війська дуже швидко зайшли у глухий кут і були де-факто розбиті, втративши величезні маси техніки й особового складу, в тому числі найбільш боєздатні.

Паралельно з усвідомленням, що українська держава й армія витримали перший удар, увімкнувся цивілізований світ. Уже в перші дні вторгнення Росія отримала усі санкції, що відкладали 8 років, Україна почала отримувати гроші та ще більше легкого озброєння. Ще один трек, який ішов уже, здається, далекого березня – перемовини. Я бачу в тому раціональний розрахунок, що додав нам дипломатично, а росіянам не дав нічого.

Потім були Буча й Ірпінь у деокупованій Київщині. І трагедія Маріуполя у прямому ефірі. Поки гарнізон Маріуполя вигравав для ЗСУ час на організацію оборонних дій (які заклали бази для наступу в майбутньому). І рішення, що Україна має отримувати важке озброєння.

А росіяни зрозуміли, що ВСЕ та ВІДРАЗУ не вийде. І зосередилися на Донбасі. Із травня по серпень російська армія стікала кров'ю, поки ми готувалися, накопичували сили й отримували зброю. Поки ми перебудовували своє життя. І коли битва за Донбас – після доволі скромних успіхів росіян (порівняно зі сплаченою ціною) – вщухнула, розпочався український контрнаступ. Харківщина, Херсон, Донбас.

Путін ще у березні втратив політичну ініціативу. Літо-осінь – перший етап утрати ворогом ініціативи військової. До корінного перелому ми ще не дійшли. Але прямуємо. А Путін шукає шляхи, що дозволять йому переламати ситуацію – мобілізація, ракетний терор по інфраструктурі, очікування дива на кшталт «Європа замерзне», «Республіканці переможуть», «Українці повстануть проти відключень світла», «Світ злякається моїх ракет». Зараз він намагається знову кількістю переламати нашу армію під Бахмутом, але знову втрачає свої кращі частини.

Минуло 300 днів. Від України ніхто не втомився. Всі втомилися від Росії, яка тероризує Україну та весь цивілізований світ. Почали працювати серйозні експортні санкції, в тому числі ембарго на морську торгівлю нафтою з ЄС. Економіка РФ методично занурюється на дно кризи. РФ вже зараз має покладатися на технічну допомогу Ірану та КНДР. Ми чекаємо нове ППО, важку техніку, ракети – і ми їх отримаємо. Мобілізація може допомогти Росії певний час наповнювати фронт живою силою, але її якість буде постійно падати.

Росія ще може піти ва-банк – і у спробі «вирішального стрибка» атакувати на Київському чи Харківському напрямках – але шансів на стратегічний успіх у них вже нема.

Нам ще треба зробити дуже багато важкої та кривавої роботи. Але ці 300 днів – величезний крок до нашої перемоги. Треба довести справу до кінця. А потім побудувати країну, гідну цієї війни та перемоги в ній.

Слава ЗСУ!

Юрій Богданов, телеграм-канал