Зустріч двох диктаторів на користь лукашенка

Обмеженому у міжнародному просторі путіну замало «нєобятной» росії, тому царьок разом зі супроводом через три з половиною роки вирушив у свою, фактично, нову вотчину – Білорусь. У мінському аеропорту його напружено-радісно зустрічав васал лукашенко. Зустріч двох диктаторів викликала чималу увагу експертів і політиків та, навіть, хвилювань.

Те, що путін прихопив зі собою делегацію урядовців, додавало ваги статусу зустрічі та, мабуть, було своєрідною подякою за те, що самопроголошений президент Білорусі цього року сім разів навідував свого кремлівського господаря в росії.

Звісно, була й інша причина – росіяни продовжують затягувати Білорусь у свої тенета, в тому числі і через підписання різних угод про співпрацю між міністерствами та відомствами. Присутність досвідченого за своєю нахабністю «дипломата» лаврова та ніякого міністра нападу шойгу свідчить про основні зацікавлення кремля: лукашенко продовжить проводити політику у потрібному кремлю руслі та допомагатиме росії у війні проти України.

Зрештою, цього і не приховували: диктатори домовилися про продовження спільних військових навчань, створенням військової техніки, взаємне підсилення озброєнням. Росія вже передала Білорусі комплекси С-400 й «Іскандери», пообіцяла готувати пілотів військових літаків, що можуть нести ядерну зброю. Фактично з Білорусі путін погрожуватиме демократичному світу та тероризуватиме найближчі країни, що межують з Білоруссю.

В обмін на це лукашенко продовжить своє перебування у захопленому понад 2 роки тому кріслі президента, почуватиме себе в улюбленій ролі господаря та грітиметься 3 роки російським газом за вигідною ціною. Проте ціна російського палива буде ой якою кривавою для багатьох.

Кремлівський карлик навіть пообіцяв відправити одного білоруса в космос наступного року. Шкода, що це буде не лукашенко. Зважаючи на санкції, технічну відсталість і теперішні проблеми у російській частині Міжнародної космічної станції, обіцянка може виявитися просто обіцянкою – ніхто нікуди не полетить.

Як і не допоможе тісніша кооперація в аграрно-промисловому секторах економіки. Що Білорусь, що росія через санкційний тиск втрачають ринки, можливість оновлювати виробничі потужності, залучати інвестиції. Економіки двох союзних країн завершують 2022 рік у не найкращому тонусі.

Тому путіну правильно здається, що зустріч була дуже результативною – ключове тут слово здається.

Підсумкова пресконференція за підсумками зустрічі також мала формальний характер – від присутніх пропагандистів-«журналістів» годі було почути хоч якесь гостре запитання. Відтак, коментувати та шукати якийсь сенс у ній – марне заняття.

У коментарях багато хто відзначає, що основним вигодонабувачем від цієї зустрічі є лукашенко. Це, зокрема, в ефірі «НВ» сказав радник Світлани Тихановської з міжнародних питань Франек Вячорка. За його словами, протягом 10 місяців повномасштабної війни росії проти України, яку підтримав лукашенко, останній вислужився й отримав у винагороду такий візит. А ще можливість показати своїм силовикам, що він здатен проводити «незалежну» політику.

Колишній український дипломат, а тепер народний депутат Богдан Яременко, який входить у міжфракційну групу Верховної Ради України «За демократичну Білорусь» Богдан Яременко вважає, що лукашенко використав проти путлєра його ж зброю – ядерну.

«Відштовхуючись від почутих ремарок про навчання білоруських «екіпажей військових літаків, здатних застосовувати спеціальні боєприпаси» (явно не про обприскування полів отрутохімікатами проти колорадського жука йдеться) можна легко змоделювати як подружня пара диктаторів покусували один одного під час останньої злучки в Мінську», - написав нардеп на своїй сторінці у FB.

Журналіст Орест Сохар на своєму телеграм-каналі «Орестократія» звернув увагу на відсутність інсайдів про зустріч Луки та ботоксного фюрера. А зустріч прокоментував анекдотом: «Намагання Путіна та Лукашенка відродити Радянський Союз нагадують спроби пристаркуватих геїв зачати дитину: чим більше стараються, тим більше болить дупа. Авторство приписують Борису Джонсону... хоча це не точно».

У соцмережах звертають увагу і на намагання білоруського диктатора іронізувати про те, що його та путіна називають «співагресорами» та «найтоксичнішими людьми на цій планеті». Бульбофюрер навіть намагався порівняти, хто з обидвох диктаторів «найтоксичніший» і підсумував, що однаково токсичні.

Директор Інституту світової політики Євген Магда вважає, що лукашенко намагався підлаштуватися під путіна і сказати: «володя, я свій!». У заявах лукашенка нема щирості, вважає політолог. За словами останнього, сказаними в ефірі 24 каналу (відео можна переглянути на YouTube), путін хоче домогтися від лукашенка не стільки участі білоруської армії у війні проти України, як поглинути Білорусь і отримати своєрідну компенсацію за розвал Радянського союзу.

Міжнародна реакція на зустріч двох диктаторів цікава на прикладі двох держав – Німеччина і США.

У Берліні спостерігали із тривогою за зустріччю диктаторів з огляду на можливість розширення участі Мінська в агресивній війні проти України.

Натомість у державному департаменті США продовжать «уважно стежити» за діями лукашенка у війні росії проти України. Під час брифінгу 19 грудня офіційний представник держдепу Нед Прайз заявив, що «режим лукашенка перебуває під низкою санкцій», а США шукатиме додаткові можливості для притягнення білоруського режиму до відповідальності за допомогу росії в агресії проти України.

Різниця в реакції двох провідних держав показова тим, що у світі дотепер немає однозначних трактувань і підходів до появи нацистських режимів. Світ не виробив дієвих безпекових механізмів і навіть продовжує цивілізовано реагувати на цю подію: обговорює, коментує, прогнозує можливі наслідки. Замість того, щоби в зародковому початку знищувати появу таких режимів. Тому зустріч двох диктаторів у Мінську під боком демократичної Європи виглядає знущанням над потугами демократичних країн побудувати безпечний світ і захистити найвищі цінності.