"2000 метрів до Андріївки"

Надія Паливода

редактор закордонних новин у Mind.UA

Другий раз Мстиславу Чернову вдалося зробити ту саму феноменальну річ, яку він зробив протягом своїх 20-ти днів у Маріуполі – зафільмувати унікальні кадри, які стануть історією. Кадри, завдяки яким світ побачить з самої середини, що насправді в нас відбувається.

Тільки є одна відмінність від першого фільму Чернова: як він сам каже – чим довше все це триває, тим менше це цікаво світу.

Я абсолютно впевнена, що американські кіноакадеміки не дадуть цього разу Україні «Оскар» за цей фільм.

Чому? Ні, не тому, що фільм не дотягує. А тому що Америка вже не дотягує і Трамп сильно втомився від цієї війни.

А фільм геніальний. Найважливіший із усіх, коли-небудь знятих.

Найкраще в ньому те, що в усьому хаосі й приреченості, на які перетворився український контрнаступ 2023 року, режисер побачив, дістав, очистив від попелу і крові ту найголовнішу річ, заради якої це все.

Чи можу я передати її словами? Ні, не можу. Бо це треба бачити своїми очима – цих хлопців із Третьої штурмової, їх боротьбу за кожен метр лісу, який – метр за метром – наближає їх до Андріївки.

Для росіян найбільша цінність – у цих метрах, які вони в нас відібрали.

Для нас найбільша цінність – ці люди, які ці метри відвойовують. Їхні обличчя, очі, слова, мрії. Їхній оптимізм.

Це фільм не про метри, а про людей.

Після його перегляду в мене з’явилося давно забуте почуття гордості за свою країну і своїх людей. Десь такими нас бачив світ у перші місяці російського вторгнення.

Я дуже рада, що Mstyslav Chernov знову показав світу, які ми є.

І в чому сенс цієї війни.

Головне, щоб світу це все ще було цікаво.

===============

Arthouse Traffic