У режимі виживання. Лукашенко готується утримувати владу на тлі війни й ізоляції

У січні 2025 року в Білорусі відбудеться тиха, але доленосна «спецоперація» з переобрання Олександра Лукашенка. Основні виклики постануть після цієї події.

Спецоперація з переобрання Лукашенка, запланована на 26 січня 2025 року під назвою «президентські вибори», відбуватиметься в умовах внутрішньої тиші та зовнішнього шуму. Білоруське суспільство залякане і придушене, тому масові протести чи навіть вимоги публічного вираження незгоди малоймовірні. Мабуть, це будуть найтихіші «вибори» в історії суверенної Білорусі.

Водночас вони відбуватимуться в умовах війни в Україні, міжнародної ізоляції режиму і збереження сильної політичної альтернативи у вигляді опозиційних структур за межами країни. Однією з інтриг залишається питання про те, як повернення Дональда Трампа до Білого дому вплине на ситуацію в Білорусі. Наслідки цієї події важко передбачити.

У цій статті ми розглянемо ключові виклики, з якими майже напевно зіткнеться білоруський режим після переобрання Лукашенка.

Багато залежить від результату війни в Україні

Підсумки війни досі залишаються неясними. Залишимо осторонь малоймовірні варіанти – повна поразка чи повна перемога Росії. Розглянемо ще два реалістичні сценарії: успіх Кремля і його ослаблення. Обидва становлять серйозні ризики для білоруського режиму.

Сценарій 1. Успіх Кремля

За цим сценарієм Росія прагне міжнародного визнання Криму та територій, захоплених після 24 лютого 2022 року, частиною своєї території. У цьому випадку переможна Москва вимагатиме від Білорусі ще більшої лояльності, зокрема обмеження її зовнішньої політики і внутрішньої автономії.

Імовірно, Кремль змусить Лукашенка довести процес створення Союзної держави (який він сам свого часу ініціював) до логічного завершення – аж до підписання всіх політичних угод: про єдину валюту, спільний парламент і главу держави. Звичайно, на умовах, вигідних для російського самодержавства, яке щойно довело всім свою силу.

Західні країни, розчаровані успіхом Росії в Україні, навряд чи придумають щось більш оригінальне, ніж посилення санкцій проти Білорусі за її роль у підтримці Москви. Це призведе до подальшого виключення Білорусі з міжнародних організацій і форумів.

Можливо, саме тоді розпочнеться реальна підготовка до переходу влади, але під жорстким контролем Кремля. Однак навіть якщо буде відтермінування (наприклад, до 2035 року), реальна влада Лукашенка буде суттєво зменшена.

Сценарій 2. Послаблення Кремля

За таким сценарієм Росія буде змушена вивести свої війська з територій, захоплених після 24 лютого 2022 року. Крим, імовірно, залишатиметься під його фактичним контролем, поки не буде досягнуто дипломатичного рішення в невизначеному майбутньому.

Імовірно, це супроводжуватиметься економічною кризою, соціальними негараздами, репутаційними втратами, сепаратистськими настроями та загостренням політичних конфліктів між елітами в Росії.

У такій ситуації Кремлю, найімовірніше, буде начхати на Білорусь. Це призведе, серед іншого, до значного скорочення економічної підтримки режиму. Позиції проросійських еліт у Білорусі послабляться.

На перший план можуть вийти технократи та національно орієнтовані політики, зацікавлені в нормалізації відносин із Заходом та припиненні репресій.

Як Лукашенко поводитиметься в цих умовах, залишається загадкою. Раніше він уміло лавірував між Росією та Заходом, використовуючи риторику «багатовекторної зовнішньої політики» та «донора стабільності» для зміцнення своєї влади та підтримки економічної стабільності в Білорусі.

Однак після 2020 року режим склав усі яйця в один кошик, зробив ставку на союз із путінською Росією, а майже всі мости у відносинах із Заходом спалив. У внутрішній політиці похитнувся баланс між силовиками та технократами, а у відносинах зі суспільством – між жорсткими заходами та поступками.

Оскільки повернення до ситуації раніше 2020 року виглядає неможливим, у Лукашенка буде два шляхи: посилити репресії та ще більше ізолюватися від світу або піти на реальні поступки технократам та прихильникам демократизації.

Обидва шляхи пов'язані з ризиками, і залишається відкритим питання, який з них буде більш небезпечним для його режиму.

Перегріта економіка, прив'язана до Росії, може різко впасти

Лукашенко часто як мантру повторює: «Все залежить від економіки», «Буде економіка – все інше вирішимо», «Буде економіка – ніколи не буде війн». Він як ніхто інший чутливий до цієї теми: адже він прийшов до влади у 1994 році на тлі масового невдоволення станом економіки.

Офіційні дані свідчать про хороше зростання ВВП Білорусі: за січень-жовтень цього року - на 4,2%. Безперечно, ці цифри буде активно використовувати пропаганда під час виборчої кампанії Лукашенка.

Проте незалежні експерти попереджають про перегрів економіки: попит перевищує пропозицію, виробники працюють на виснаження, дефіцит кадрів посилюється. Це загрожує «жорсткою посадкою» - різким зниженням. Зростання ВВП уже сповільнюється.

Окрім того, санкції продовжують негативно впливати на ключові сектори. Згідно з опублікованою в листопаді доповіддю польського Центру східних досліджень, калійна промисловість, яка є основою білоруської економіки, стикається зі серйозними труднощами. Експорт до ЄС та Індії зменшується, а до Китаю продукцію доводиться продавати за зниженими цінами. Перенаправлення постачань через російські порти збільшує витрати та посилює залежність від Москви.

У проєкті бюджету на 2025 рік прописані пріоритети влади: видатки на правоохоронні структури зросли на 30% (оборонний сектор) і 14% (силові органи). Це супроводжується скороченням соціальної підтримки. Наприклад, допомогу сім'ям з дітьми урізали більш ніж на 20 мільйонів рублів.

Залякане населення, можливо, ще довго реагуватиме пасивно на дії влади. Проте невдоволення економічними труднощами, що наростають, може перемогти страх, спровокувавши ріст протестних настроїв. Якщо до цього додати фактор геополітичних потрясінь (особливо сценарій 2), ймовірність соціального вибуху зростає в рази.

Уряд Лукашенка все ще перебуває в режимі виживання («дотягнути до завтра»). У такому стані вона залишиться навіть після «елегантної перемоги» правителя у 2025 році.

Петро Рудьковський, політолог, філософ / «Позірк»