Веремейчик як передчуття

У Білорусі ввечері, 20 листопада, продемонстрували пропагандистський фільм за примусової участі колишнього заступника командира батальйону «Волат» Полку Кастуся Калиновського Василя «Пацука» Веремейчика. Минулого тижня його затримали за буцімто бійку у В’єтнамі і вкрай оперативно видали білоруській владі. Нині перебуває у в’язниці у Білорусі.

Нагадаю, що Василь Веремейчик – колишній офіцер Збройних сил РБ, який брав участь у бойових діях в Україні у складі батальйону «Волат» Полку Кастуся Калиновського, зокрема, нагороджений медаллю «Україна понад усе». Цікаво, що йому було заборонено в’їзд в Україну (через позицію колишніх представників штабу ПКК) та ЄС (як екс-офіцеру білоруської армії), його родина проживає у Литві.

Не менш вагомим виглядає той факт, що Веремейчик є делегатом Координаційної Ради від Блоку Прокоп’єва – Єгорова. У КР третього скликання цей блок утворив фракцію «Білоруси», в цілому опозиційну до курсу Світлани Тихановської, зокрема, її лідер Андрей Єгоров виступає за проведення перемовин з Лукашенком.

Василю Веремейчику сьогодні загрожує позбавлення волі терміном понад 20 років, статті КК Білорусі, які йому інкримінуються, передбачають і можливість смертної кари. Захоплення відомого добровольця, на жаль, стало успіхом білоруських спецслужб.

У цьому контексті доцільно нагадати, що Кремль протягом останнього часу здійснює полювання на колишніх військовослужбовців ЗСУ. До прикладу, двоє громадян Колумбії були захоплені у Венесуелі та передані Росії. Доля Василя Веремейчика у даному випадку може виглядати показовою з низки причин:

• Негативний вплив на настрої всередині ПКК, який і без того важко переживає процеси постійного переформатування, тим паче, що відмова у в’їзді в Україну через позицію колишніх представників штабу Полку Кастуся Калиновського «Миколи» та «Ваніша» спричинила драматичні наслідки для авторитетного добровольця.
• Іміджеві проблеми для Світлани Тихановської, яку представники білоруської еміграції піддавали критиці за пасивну позицію у питанні «великого обміну», який пройшов 1 серпня 2024 року. Старший радник Тихановської Франак Вечорка вже повідомив, що ОСТ звертався до влади В’єтнаму, але занадто пізно для вирішення проблеми з Веремейчиком.
• Василь Веремейчик став фактично першим громадянином Білорусі, який зі зброєю в руках захищав Україну й опинився у руках режиму Лукашенка. Цілком очевидно, що тамтешні спецслужби будуть інтенсивно використовувати цей факт у власних інтересах.
• Як делегат Координаційної Ради, він також стане об’єктом підвищеної уваги з боку  білоруських медіа, обставини справи Веремейчика обростатимуть новими подробицями. Більше того – білоруський доброволець, ув’язнений режимом Лукашенка, поступово може перетворитися на можливого віртуального лідера білоруських демократичних сил.
• Варто відзначити, що посол з особливих доручень МЗС України Ігор Кизим у коментарі білоруським медіа наголосив, що Україна не може надавати допомогу Веремейчику, який є громадянином РБ. Формально Ігор Кизим правий, проте політично його заява навряд чи позитивно вплине на відносини із представниками білоруських демократичних сил. Відтак, офіційному Києву варто шукати механізми захисту тих, хто воював за нашу державу або сприяв її захисту («рейкові партизани»).

У ситуації, що склалася, Україні доцільно розпочати предметну роботу над помилками у політиці щодо Білорусі спільно з іншими країнами Люблінського трикутника та зосередитися на формуванні власної стратегії щодо ключових білоруських політичних акторів. Надто тривожний дзвіночок пролунав у етері білоруського телебачення ввечері 20 листопада.

Євген Магда, політолог, директор Інституту світової політики, голова спостережної ради Західного інформаційного фронту

Ілюстрація – Василь Веремейчик / скріншот відео "Зеркало"