Поїздки регіонами, популізм і репресії: як путін намагається втримати владу — огляд політики росії

росія дедалі глибше занурюється у внутрішні проблеми, спричинені затяжною війною проти України. кремль посилює репресії та фактично зачищає навіть обмежений легальний політичний простір, фсб нарощує вплив на державні інституції, а федеральний бюджет демонструє рекордний дефіцит. Водночас влада намагається компенсувати падіння суспільної підтримки показовими поїздками путіна регіонами, ручним популізмом і демонстрацією контролю, - в рамках Програми російських і білоруських студій експерти Антон Оксентюк, Михайло Сінаюк та інтернка Валерія Бунак представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Антивоєнну партію «Яблоко» зняли з “виборів”

Раніше експерти «Української призми» вже повідомляли, що рф напередодні “виборів” розгорнула нову хвилю репресій проти єдиної опозиційної партії «Яблоко». Кремль намагався зняти партію з “виборів” через формальні претензії до поданих документів, рішення виборчих комісій та кримінальне переслідування регіональних представників. Нині ж ми побачили перехід до відкритих та показових дій, в результаті яких партія була усунена від участі у осінніх “виборах”.

Так, 10 серпня верховний суд рф скасував реєстрацію федерального списку «Яблока» на “виборах” за позовом повністю підконтрольної кремлю партії «родина». Формальними підставами стали звинувачення у порушенні авторських прав, можливому іноземному фінансуванні виборчої кампанії, заклики до екстремізму та “сіра” схема передвиборчої агітації. Позов підтримали генпрокуратура, цвк та “росфинмониторинг”.

При цьому важливо акцентувати увагу на тому, що ще наприкінці липня російська виборча комісія все таки зареєструвала федеральний список «Яблока». Тут виникає питання, чому партію спочатку допустили до участі, а менш ніж за два тижні виключили з бюлетеня. Ймовірно, путін спочатку допустив партію, аби продемонструвати традиційно низький рівень підтримки, використати її як приклад маргінальності ліберальних сил у росії та підтвердити відсутність масового запиту на антивоєнну позицію в суспільстві. Однак вже після реєстрації ситуація почала змінюватися. Кампанія “за мир” почала набирати обертів, особливо серед молоді в соціальних мережах, заборонених в росії. Показовим стало те, наскільки швидко Telegram-акаунт партії почав збільшувати кількість підписників. Те саме стосується й кратне збільшення кількості згадувань партії у соц-мережах. А тому є зрозумілим, що 10 серпня біля будівлі верховного суду зібралися переважно молоді прихильники партії. За словами одного з учасників, близько 90% присутніх були молодшими за 25 років. Паралельно дані провладної соціологічної служби “вциом” також демонстрували, що станом на 26 червня 18% опитаних допускали для себе можливість проголосувати за «Яблоко».

Водночас, очевидно, що «Яблоко» навряд чи могло становити конкуренцію провладним силам, передусім через відсутність ресурсів для масштабної мобілізації суспільства. Потенційна загроза для кремля полягала не стільки в кількості голосів, які партія могла б отримати, скільки в самій можливості проведення легальної антивоєнної кампанії.

Дефіцит федерального бюджету зріс до рекордних 6,4 трлн рублів

Експерти «Української призми» продовжують аналізувати й стан російської економіки, і останній тиждень приніс важливі новини на цьому напрямку. Так, мінфін рф опублікував нові дані щодо виконання федерального бюджету. За попередніми оцінками, у січні-липні 2026 року дефіцит федерального бюджету росії становив 6,455 трлн рублів, або 2,8% ВВП. Для порівняння, за аналогічний період 2025 року дефіцит становив 4,622 трлн рублів, або 2,2% ВВП.

Таким чином зростання дефіциту за липень можна оцінити приблизно у 720 млрд рублів. При цьому видатки у липні зросли до 4,21 трлн рублів, тоді як доходи скоротилися до 3,49 трлн рублів. Для порівняння, місяцем раніше бюджет продемонстрував невелику “профіцитну передишку” – близько 280 млрд рублів, що дало профіцит у 0,28 трлн рублів. Очікувано, що короткочасний профіцит не змінив загальної тенденції, вже наступного місяця бюджет знову повернувся до дефіциту, навіть із урахуванням збільшення нафтогазових доходів через ситуацію навколо Ормузької протоки.

Вже за сім місяців дефіцит перевищив показник, закладений у федеральному бюджеті на весь 2026 рік. Нагадаємо, що річний план передбачав дефіцит у розмірі 3,786 трлн рублів, або 1,6% ВВП, тобто фактичний показник за січень-липень вже приблизно у 1,7 раза перевищив цей план. Зростання дефіциту відбувається навіть при збільшенні бюджетних доходів. За сім місяців доходи федерального бюджету зросли на 8,8% у річному вимірі, адже видатки теж збільшилися на 14,5%. Фінансовий тиск дедалі помітніше позначається і на корпоративному секторі. Раніше ми вже повідомляли про проблеми малого та середнього бізнесу. Тепер нові дані Служби зовнішньої розвідки України свідчать про погіршення ситуації й на ринку корпоративних запозичень. За підсумками першого півріччя 2026 року у 21 компанії спостерігаються проблеми з обслуговуванням боргових зобовʼязань, а у 8 прострочення вже переросли у повноцінні дефолти.

Як результат, на тлі зростання державних витрат російська влада продовжує економити на цивільній інфраструктурі. Лише за перше півріччя 2026 року російська влада продала з державних резервів понад 43 тонни золота. Кремль використовує накопичені резерви, аби “латати дірки” в бюджеті, при тому ігноруючи базові потреби цивільної інфраструктури.

Подальше посилення впливу ФСБ в рф

Протягом останніх місяців експерти «Української призми» продовжували активно слідкувати та аналізувати тему внутрішньополітичного протистояння всередині російської влади між умовними силовим та цивільно-бюрократичними апаратами. 7 серпня видання Bloomberg опублікувало відповідний матеріал стосовно того, що російська політична та ділова еліта побоюється безпрецедентного посилення влади фсб. Вочевидь, подібна стаття є лише додатковим підтвердженням цілого пласту відповідних ознак щодо реальності проблеми внутрішнього протистояння, або як мінімум незадоволення частки еліти.

Фактично ми бачимо, що затягування війни проти України на п'ятий рік запустило незворотну деформацію владної моделі кремля: традиційний путінський арбітраж між силовиками та технократами продовжує ліквідовуватися на користь монопольного панування спецслужб. На тлі накопичення стратегічних поразок - від методичного знищення російських НПЗ і військових заводів українськими далекобійними ударами до обвалу суспільного оптимізму щодо «успіхів» війни, - путін повністю делегував збереження режиму федеральній службі безпеки. Перетворення фсб на фактичну «керуючу компанію» держави, як зазначаємо у статті Bloomberg, означає деградацію цивільного апарату (адміністрація президента, центробанк, уряд, тощо) до ролі виключно технічних виконавців. Навіть такі впливові куратори, як Сєргєй Кірієнко, вочевидь втрачають власну відносну суб'єктність, а застереження політтехнологів щодо ризиків електорального невдоволення через блокування Telegram чи обмеження мобільного інтернету демонстративно ігноруються чекістською верхівкою.

Головним бенефіціаром та інструментом цієї тотальної трансформації стала так звана друга служба фсб на чолі з Алєксєєм Сєдовим, який користується прямим доступом до путіна. Так, звинувачення у тероризмі проти Павла Дурова, кримінальні переслідування вчених-фізиків, репресії проти поміркованих критиків (як-от ситуація із Надєждіним) та масштабна експропріація активів бізнес-еліти свідчать про те, що внутрішній терор більше не має чітких меж і правил гри. Адже не забуваємо, що російська система десятиліттями будувалась на розумінні подібних “правил”. Наразі ж російський режим увійшов у фазу автофагії, коли репресивна машина, задля власної легітимації та перерозподілу ресурсів, атакує не лише відкритих ворогів, а й лояльних представників номенклатури та підприємців. Будь-які безпекові інциденти всередині рф, зокрема нещодавній вибух у центрі москви, лише підживлюють апетит спецслужб до ще жорсткішого «закручування гайок». У підсумку ми можемо констатувати очевидні факти розриву уявлення російського керівництва з реальністю. Фактично путінська фіксація на підкоренні України продовжує наближати російську систему до паралізації державного управління в результаті розширення страху всередині еліт і суспільства.

Сибірське та далекосхідне “турне” путіна

За останній час ми спостерігали за раптовою активізацією публічної активності путіна, який після тривалого перебування в москві протягом трьох тижнів здійснив вояж шістьма містами Сибіру та Далекого Сходу. Вочевидь, це є прямим свідченням тривоги кремля щодо останніх ознак зниження суспільної підтримки діями влади. Нагадаємо, що згідно з даними пов'язаної з владою соціологічної організації «ФОМ», рейтинг схвалення російського президента в липні впав до 66%, досягнувши історичного мінімуму з початку повномасштабного вторгнення. Водночас дослідження «Левада-Центру» фіксують й наростаючу втому населення від війни: хоча дві третини респондентів формально декларують схвалення дій армії, 62% виступають за негайний перехід до мирних переговорів і лише 28% підтримують продовження бойових дій.

Утім, зміст і методи організації цього турне демонструють відкат до архаїчної, патримоніальної моделі легітимації влади. Замість інституційної ефективності режим пропонує підданим середньовічний ритуал, де єдиним джерелом блага виступає постать самого правителя. Найяскравішим проявом цього став бензиновий популізм на тлі злету цін на пальне через удари по російських нафтопереробних заводах. У Новосибірську, Красноярську та Іркутську безпосередньо перед проїздом кортежу путіна вартість бензину на АЗС демонстративно знижували на 12-25 рублів, а в окремих випадках просто вимикали табло з реальними цінниками. Відразу після відбуття кремлівського очільника ціни різко зростали назад. Разом із гарячковим перекладанням асфальту та стрижкою трави за три дні до візиту, це створило класичну потьомкінську декорацію, яка лише підкреслює штучність кремлівської стабільності.

Паралельно з цим візит до Бурятії мав продемонструвати удавану близькість до народу та міцність місцевої вертикалі влади на чолі з Юрієм Трутнєвим. Зустрічі зі школярем, який раніше його “запросив”, інспекція громадського транспорту та розмова з черговим російським командиром Дашибалом Мункожаргаловим у межах програми «время героев» покликані локалізувати напругу в регіоні, який зазнає колосальних втрат на фронті. Проте фасадний спокій перекреслюється наростаючим параноїдальним розладом усієї системи. Як зазначає М. Фішман, заборона Верховим судом ліберальної партії «Яблоко» безпосередньо перед сибірським турне вказує на внутрішній розкол і невпевненість самого путіна, який за допомогою фсб зачищає будь-які останні легальні альтернативи перед майбутніми “виборами”.

Завершальним акордом вояжу став демонстративний візит на Курильські острови, де путін відвідав підприємство на Ітурупі, викликавши офіційний протест МЗС Японії. За оцінкою публіциста Микити Подгорнова, цей крок був розрахований суто на внутрішнє «патріотичне ядро» та розчарованих військових, які вимагають демонстрації сили на тлі нездатності кремля “потужно” відповісти на удари вглиб території рф. За умов фактично зруйнованих відносин із Токіо поїздка на Курили фактично стала PR-ходом для повернення образу «рішучого лідера». У підсумку далекосхідне турне путіна оголило системну вразливість кремля: нездатний забезпечити реальну безпеку та економічну стабільність, режим змушений маскувати просідання легітимності ручним популізмом, показовими поїздками та посиленням репресивного контролю.