Сміття і Садовий: 40 млн, кримінальні справи, конфлікт із Польщею — і мертвий завод

На цьому тлі Львівська міська влада несподівано повертає до порядку денного зовсім іншу стару проблему — недобудований «Польський дім» на вул. Шевченка, 3-А. І саме тут виникає головне питання нашого розслідування: чи випадково багаторічна проблема Польського дому стала політично актуальною саме тоді, коли міжнародний конфлікт навколо сміттєпереробного заводу став особливо незручним для Андрія Садового?

Ми не можемо документально довести мотив міського голови. Але можемо перевірити хронологію.І вона справді заслуговує на увагу.

Завод, який мав стати символом нового Львова

18 травня 2021 року ЛКП «Зелене місто» уклало контракт із польською Control Process S.A. на будівництво механіко-біологічного комплексу переробки відходів на вул. Пластовій, 13.

У серпні 2021 року почалося будівництво.

Проєкт мав особливе значення після трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі. І от минуло п'ять років. І завод досі не працює.

У березні 2026 року Львів повідомив польському підряднику про розірвання договору. 6 квітня місто почало вважати контракт припиненим. Міська сторона звинувачувала Control Process у незавершенні документації, простроченнях і невиконанні частини робіт.

Польська компанія відповіла абсолютно протилежною версією: виконано понад 95% проєкту; запуск заводу нібито блокується причинами з боку замовника; місто не виконало частину зовнішньої інфраструктури; існують багатомільйонні неоплачені роботи.

Тобто, можна вибрати «зручну» версію, бо остаточної відповіді ще немає.

95%

Це одна з фундаментальних суперечностей. Control Process говорить про готовність понад 95%. Львівська сторона із цим не погоджується. Саме тому цифру «95%» не можна подавати як встановлений експертний факт. Це позиція підрядника.

Так само міські оцінки готовності не можуть автоматично вважатися незалежною експертизою.

Правильний спосіб відповісти на питання дуже простий: опублікувати повний перелік фактично виконаних і невиконаних робіт; акти; сертифікати; поставлене обладнання; решту обладнання; незавершені будівельні конструкції; висновок FIDIC Engineer.

Поки цього немає в одному відкритому пакеті, громадськість фактично змушена вибирати між двома пресслужбами.

Польський банк уже заплатив Львову мільйони

Після конфлікту Львів реалізував банківські гарантії. Польський ING Bank Śląski виплатив ЛКП «Зелене місто» приблизно 3,664 млн євро за гарантією виконання контракту.

Пізніше місто також отримувало кошти за гарантією повернення невикористаного авансу. Для Львова це реальний фінансовий результат. Але це ще не означає, що міжнародний арбітраж визнав усі претензії міста правомірними.

Але банківська гарантія та остаточний arbitral award — зовсім різні юридичні речі.

Найбільша плутанина — навколо слова «арбітраж»

У цій історії поняття навмисно чи ненавмисно змішують.

FIDIC — не арбітражний суд. Це система контрактних правил. Вона передбачає процедури розгляду спорів, зокрема через DAB — Dispute Adjudication Board.

Далі сторона, яка не погоджується, може подати Notice of Dissatisfaction.

А вже фінальний спір передається до арбітражу відповідно до контракту.

Тому фрази на зразок: «ми виграли арбітраж FIDIC» юридично спрощені.

На етапі DAB позиція Control Process виглядала сильно

Як відомо, Control Process отримала кілька сприятливих рішень DAB. Польська компанія стверджує, що виграла п'ять спорів і що рішення передбачали, зокрема, продовження строку завершення робіт до грудня 2026 року. Цю позицію її представники публічно озвучували польським медіа.

У публічному просторі також фігурують дані про рішення щодо грошових вимог Control Process та щодо належного міжнародного арбітражного механізму.

Але є важливе застереження: повних автентифікованих текстів усіх DAB-рішень у загальнодоступних джерелах немає.

Париж — так, але це ще не означає перемогу поляків

За доступною інформацією, спір щодо контракту перейшов у систему ICC — International Chamber of Commerce. І саме тут починається найважливіша юридична різниця. Control Process звернулася до Emergency Arbitrator. Такий надзвичайний арбітр потрібен для термінових тимчасових заходів до створення основного арбітражного трибуналу.

Офіційні правила ICC прямо говорять: Emergency Arbitrator ухвалює order, а не остаточний award; майбутній арбітражний трибунал не зв'язаний цим рішенням; він може його змінити, скасувати або переглянути. Тобто, рішення Emergency Arbitrator не визначило остаточного переможця спору.

Львів виграв бій, але не війну

За повідомленнями влади Львова, 16 травня 2026 року Emergency Arbitrator не задовольнив вимоги Control Process щодо термінових заходів, які мали обмежити подальші дії міста. Це важлива процесуальна перемога Львова. Але вона означає лише те, що польська компанія не змогла отримати потрібний їй тимчасовий захист. Вона не означає: «Львів остаточно правий».

Офіційні правила ICC взагалі прямо забороняють робити такий висновок із emergency order.

Так само не можна говорити, що Control Process «остаточно виграла Париж». Остаточний tribunal ще тільки має оцінити основні вимоги сторін.

Будівництво заводу просто зупинилося

І ось найсильніший факт, який губиться за юридичними заявами. 25 червня директор ЛКП «Зелене місто» Олександр Єгоров прямо повідомив: основні роботи на заводі зупинені. Після розірвання відносин із Control Process вони не відновилися.

Тобто маємо парадокс. Львів говорить про свою юридичну правоту. Control Process — про свою. Поляки рахують виграні DAB. Львів — банківські гарантії. ICC розглядає міжнародний спір. А завод не переробляє сміття.

Втручається Польська держава

До літа 2026 року конфлікт перестав бути приватним спором двох господарських суб'єктів. 25 червня речник польського МЗС Мацей Вевюр заявив, що ігнорування рішень міжнародного арбітражу є неприпустимим. Садовий відповів різко, запропонувавши польському чиновнику спочатку ознайомитися з документами справи.

26 червня голова польської Ради з питань співпраці з Україною Павел Коваль заявив PAP, що польська компанія має підтримку уряду, а дії Садового, на його думку, віддаляють Львів від Європи. 

Це вже не господарський спір. Це дипломатична проблема.

Садовий у чорному списку — це перебільшення

Одна з початкових тез нашого розслідування потребує суттєвого уточнення. 5 січня 2026 року депутати Сейму Кацпер Плажинський та Януш Ковальський справді подали інтерпеляцію до МЗС і МВС Польщі. Вони вимагали розглянути питання визнання Андрія Садового та мера Дрогобича Тараса Кучми persona non grata і заборони їм в'їзду до Польщі.

Але польське МЗС не повідомило, що така заборона вже запроваджена. Навпаки, у відповіді від 11 лютого 2026 року державний секретар МЗС Владислав Теофіл Бартошевський пояснив, що будь-які рестриктивні рішення щодо представників іноземних держав ухвалюються відповідно до законодавства після аналізу обставин та консультацій із компетентними органами.

Тобто, польські депутати вимагали оголосити Садового persona non grata. А ось твердження «польський уряд уже заніс його в чорний список» — документально не підтверджене.

Холодний політичний душ у Польщі

У червні ситуація стала ще неприємнішою. Польський речник МЗС Мацей Вевір окремо наголосив, що Андрій Садовий не був запрошений на конференцію URC26 і не брав у ній участі; організований ним захід у Гданську був окремим від офіційної конференції.

Це не «чорний список». Але політичний сигнал цілком очевидний. Особливо на фоні того, що польські урядовці відкрито підтримували Control Process.

А потім сталася несподівана річ

29 липня 2026 року польські ЗМІ поширили велике розслідування журналіста Шимона Ядчака. За інформацією видання, прокуратура у Лодзі висунула керівникам компаній групи, пов'язаної з Control Process, обвинувачення у спробі заволодіння приблизно 16 млн злотих коштів п'яти польських муніципальних підприємств шляхом можливого використання неправдивої інформації у публічних закупівлях.

Control Process у відповіді журналістам зазначила, що контракти 2016–2017 років, про які йшлося у питаннях редакції, укладала не безпосередньо Control Process S.A., також компанія не підтвердила інші припущення журналістів.

Тут треба бути надзвичайно точними. Ці польські кримінальні епізоди не доводять, що Control Process порушила львівський контракт; не скасовують рішень DAB; не доводять, що Садовий правий; не стосуються автоматично коштів львівського заводу.

Але вони руйнують ще одну пропагандистську картинку: що польська сторона нібито абсолютно бездоганна, а вся проблема лежить виключно у Львові.

Ні, тут все складніше.

Польське МЗС про підозри могло не знати

Польські журналісти прямо запитала польське МЗС, чи знали Радаслав Сікорський та інші посадовці про кримінальні провадження, коли публічно стали на захист Control Process. Станом на публікацію матеріалу відповіді не було. Згодом міністр енергетики Польщі Мілош Мотика повідомив журналістам, що про ці справи не знав.

Отже, виникає питання вже до Варшави: наскільки ретельно польський уряд перевірив компанію, перш ніж перетворювати її комерційний спір на предмет державної дипломатичної підтримки?

У Львова є свій «Кавер Енерджі Плюс»

І ось тут ситуація стає майже симетричною. Паралельно з Control Process на сміттєпереробному комплексі з'являється ТОВ «Кавер Енерджі Плюс». 23 травня 2025 року ЛКП «Зелене місто» укладає з компанією договір №23/05 приблизно на 113 млн грн.

Судові матеріали прямо підтверджують існування цього договору та його зв'язок із роботами на Пластовій, 13.

Згодом у 2026 році назва цієї компанії з'являється в зовсім іншому контексті.

Українське кримінальне провадження

1 травня 2026 року було зареєстроване кримінальне провадження №42026110000000275, у якій фігурує ТОВ «Кавер Енерджі Плюс». У судовій ухвалі Святошинського районного суду Києва від 16 червня слідство прямо описує можливий механізм: завищення фактичних обсягів робіт; завищення вартості матеріалів; внесення цих показників до актів КБ-2в (актп риймання виконанних будівельних робіт); подальше отримання бюджетних коштів.

У переліку замовників, відносини з якими досліджує слідство, прямо назване: ЛКП «Зелене місто».

15 червня 2026 року директору «Кавер Енерджі Плюс» повідомлено про підозру за ч.3 ст.209 КК України.

Знову наголошуємо: це підозра і версія слідства. Не вирок.

Окремо увагу привертає ситуація з директором «Кавер Енерджі Плюс» Юрієм Доманським. За даними «Телеграфу», 14 червня він начебто виїхав з України через пункт пропуску «Краківець»... до Польщі. Через десять днів, 24 червня, Святошинський районний суд Києва задовольнив клопотання поліції про його тримання під вартою. За версією слідства, Доманський може бути причетний до схеми, внаслідок якої було незаконно отримано понад 125 млн грн. Правоохоронці також перевіряють діяльність мережі компаній, на рахунки яких, за матеріалами справи, могли переводити кошти після їх надходження від замовників.

Понад 125 млн

Отже, у тій самій ухвалі слідство описує фінансові операції на суму понад: 125 128 042 грн. За версією правоохоронців, частина цих коштів могла походити від механізму завищення вартості та обсягів робіт.  Це не означає, що всі 125 млн грн мають відношення до львівського сміттєпереробного заводу. Такого висновку судова ухвала не дозволяє. Але тепер виникає логічне питання: чи входить договір «Зеленого міста» на 113 млн грн до конкретних епізодів кримінальної справи? На сьогодні з відкритих документів це не встановлено.

Один технологічний комплекс — три черги

Ще один важливий сюжет виник у справі №380/19687/25. Позивач намагався оскаржити рішення Львівської міської влади щодо поділу будівництва на окремі черги та закупівлі робіт у «Кавер Енерджі Плюс». У судових документах прямо фігурує договір на близько 113 млн грн. 20 січня 2026 року Львівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову.

Отже, суд не визнав контракт із «Кавер Енерджі Плюс» незаконним.

Це важливий факт на користь міста, але є нюанс. З матеріалів тієї самої судової справи випливає, що проєкт сміттєпереробного комплексу справді коригували і ділили на кілька черг. Тому просте твердження: «Садовий незаконно роздер єдиний польський проєкт і віддав шматок іншій компанії»

— юридично не доведене. Це треба визнати. Але інше питання залишається: чому саме «Кавер Енерджі Плюс» отримала великий контракт і які роботи та платежі за ним сьогодні перевіряють слідчі?

На цьому фоні спливає тема Польського дому у Львові

Тепер подивимося на другу історію. Ще 30 травня 2013 року Львівська міська рада надала Федерації польських організацій приміщення на вул. Шевченка, 3-А загальною площею: 1443,9 кв. м на 49 років.

У 2015 році проєкт Польського дому урочисто запустили. На церемонії були польські та українські високопосадовці.

Обіцяли фактично за декілька років отримати сучасний Центр польської культури та європейського діалогу. Не склалось.

Минуло майже одинадцять років. У грудні 2024 року «Високий Замок» прямо писав: будівництво Польського дому фактично зупинено,на місці стоїть  багаторічний недобуд; після урочистого старту 2015 року повноцінного культурного центру так і не з'явилося.

Тобто проблема існувала задовго до конфлікту Control Process із Львовом.  Ще 22 березня 2021 року «Львівський портал» опублікував великий матеріал про недобудований Польський дім. У ньому прямо йшлося про тристоронній інвестиційний договір від 13 жовтня 2015 року між: ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради»; Федерацією польських організацій в Україні; Асоціацією «Польська спільнота». Автори вже тоді ставили питання про невиконання інвестиційних зобов'язань і відсутність належної реакції міської влади. Отже, це не проблема 2026 року.

Кримінальний епізод

У 2020 році Галицький районний суд Львова розглядав матеріали кримінального провадження, пов'язаного з документами на об'єкті Польського дому. Під час огляду було вилучено договори, бланки, печатку та інші документи з можливими ознаками підроблення. Саме судове рішення також підтверджує наявність договорів позички приміщень та землі, пов'язаних із цим проєктом.

Це не доказ корупції польської держави. І тим більше не доказ вини конкретного польського міністра. Але це підтверджує: проблемна історія Польського дому була чудово відома ще багато років тому.

Чому саме тепер про Польський дім

Місто знало про проблеми Польського дому.Журналісти про них писали. Будівництво стояло роками. Інвестиційні договори існували. Українські підрядники конфліктували із замовниками.

Були навіть кримінальні матеріали. Але роками ця історія не ставала великою міжнародною політичною проблемою для Андрія Садового.

А тепер одночасно відбувається: різке загострення конфлікту з Control Process; втручання польського МЗС; відкрита критика Садового з боку Павела Коваля; окреме наголошення польської сторони, що Садовий не був учасником URC26; гостра дискусія про інвестиційну репутацію Львова; і раптом — активізація теми Польського дому.

Ця хронологія не доводить навмисної інформаційної операції.

Але вона дає журналістові достатні підстави поставити питання: чи не використовується старий скандал як інформаційна контратака у новому конфлікті?

Скандал перекрити більшим скандалом

Ця комунікаційна технологія стара як політика. Якщо у тебе проблемний інформаційний сюжет — переведи суспільство на інший, емоційно сильніший. У випадку Львова така конструкція була б очевидною. Складний міжнародний господарський спір важко пояснювати масовій аудиторії: DAB; FIDIC; ICC; банківські гарантії; Notices of Dissatisfaction; сертифіковані платежі. Натомість меседж: «подивіться, що поляки зробили з майном Львова» емоційно значно простіший. Але треба розділяти ці два сюжети.

Якщо поляки порушили інвестиційний договір — нехай відповідають

Нема жодної причини «захищати польську сторону» у справі Польського дому. Якщо інвестор: не виконав договір, зруйнував чи пошкодив комунальне майно, не розрахувався з українськими підрядниками, порушив строки, не забезпечив збереження об'єкта — Львівська міська рада повинна використовувати всі передбачені договором і законом механізми.

Але тоді до міста виникає питання: чому ці механізми не застосовували системно десять років?

Не Польща проти України

Це особливо важливо. Control Process — приватний бізнес. «Зелене місто» — комунальне підприємство. «Кавер Енерджі Плюс» — приватна українська компанія. «Польська спільнота» — окрема організація.

Ці різні юридичні особи не можуть автоматично перетворюватися на «Польщу» або «Україну». Інакше будь-яка комерційна суперечка починає руйнувати міждержавні відносини.

Варшава також має відповісти на неприємні питання. МЗС фактично стало публічним політичним захисником приватної польської компанії. А через місяць польські журналісти повідомили про серйозні кримінальні претензії до керівників бізнес-групи Control Process у самій Польщі.

Це не робить львівські претензії автоматично законними. Але демонструє ризик: держава не повинна підміняти дипломатією незалежний due diligence приватного бізнесу.

Львів зробив дзеркальну помилку

А тепер подивимося з іншого боку. Львів звинувачує польського генпідрядника. Одночасно українська компанія, яка отримує понад 100 млн грн робіт на тому самому проєкті, згодом потрапляє у кримінальне провадження щодо можливого завищення кошторисів  та відмивання коштів.

Тому Садовий не може будувати політичну позицію за принципом: «проблема — в поляках». Проблеми є по обидва боки.

Хто сьогодні юридично виграє?

Наш висновок станом на серпень 2026 року: Control Process має сильний DAB-фронт. За інформацією компанії та польських джерел, вона отримала декілька сприятливих рішень у контрактних спорах.

Львів виграв важливий emergency-етап.

Control Process не отримала необхідних їй термінових заходів від Emergency Arbitrator. Але правила ICC однозначно говорять, що майбутній tribunal цим рішенням не зв'язаний.

Основний міжнародний спір ще не завершений. Отже, остаточного переможця немає.

Хто програє політично?

А ось тут відповідь простіша - Львів. Бо незалежно від того, хто зрештою виграє арбітраж: завод не працює; будівництво зупинено; польський генпідрядник усунутий; нового повноцінного генерального підрядника ще треба визначити; спір став міжнародним; інвестиційна репутація міста стала предметом обговорення у Польщі.

Політична відповідальність за міський проєкт лежить не на ICC. Вона лежить на міській владі.

А що з тезою про «закриття перспективи ЄС»

Тут також потрібна редакційна стриманість. Один конфлікт Львова з польською компанією не може сам по собі закрити Україні шлях до Європейського Союзу. Це перебільшення. Але системне перетворення комерційних конфліктів на політичні війни з державами-членами ЄС справді шкодить українським інтересам. Особливо коли мова йде про Польщу — одного з ключових партнерів України.

Тому центральній українській владі варто стежити за конфліктом не для того, щоб «захищати поляків» або «карати Садового». А для того, щоб локальна господарська суперечка не почала визначати зовнішню політику держави.

Що мав би вчинити Садовий

• Є один спосіб зняти більшість підозр. Максимум прозорості. Місто повинно оприлюднити, наскільки дозволяють контракти й правила конфіденційності: рішення DAB;
• Notice of Dissatisfaction;
• позиції сторін у ICC;
• рішення Emergency Arbitrator, якщо друга сторона погодиться на публікацію;
• усі рішення FIDIC Engineer;
• сертифікати виконаних робіт; повний перелік обладнання;
• структуру взаємних вимог; платежі; банківські гарантії;
• акти КБ-2в і КБ-3 щодо «Кавер Енерджі Плюс»; всі додаткові угоди; залишок робіт для завершення комплексу.

Тоді суспільство побачить не пресреліз, а документи.

Те саме мала б зробити Control Process

Польська сторона теж має припинити продавати громадськості тільки власну версію. Якщо виконано 95% — покажіть технічну структуру цих 95%. Якщо Львів винен 10 млн євро — покажіть:

• сертифіковані суми;
• DAB-awarded суми; додаткові claims; відсотки; штрафи;
• вартість обладнання.

Якщо всі DAB виграні — запропонуйте місту спільно дозволити їх повну публікацію.

Повний аудит Польського дому

Польський дім також заслуговує на окреме розслідування.

Не як «помсту Польщі», а  як історію комунального майна Львова.

Необхідно оприлюднити: договір позички; інвестиційний договір 2015 року; усі додаткові угоди; повний стан виконання зобов'язань; експертну оцінку знищеного або реконструйованого майна; фінансування польської сторони; претензії українських підрядників; позицію Асоціації «Wspólnota Polska»; листування ЛКП «Агенція ресурсів»; акти огляду; причини, через які Львів роками не ініціював жорсткого перегляду договору.

Замість висновку

Сміттєпереробний проєкт перебуває у важкій кризі.

Місто має серйозний міжнародний спір із польським підрядником. Control Process отримала низку сприятливих для неї рішень DAB — за оприлюдненою інформацією. Львів виграв окремий emergency-етап у ICC, але не остаточний арбітраж. Польський уряд публічно став на бік своєї компанії. Речник польського МЗС вступив у прямий конфлікт із Садовим. Польські депутати офіційно вимагали оголосити Садового persona non grata. Польський дім справді є багаторічним проблемним недобудом. Проблеми були відомі Львівській міській владі багато років. «Кавер Енерджі Плюс» справді фігурує у серйозному кримінальному провадженні.

Водночас не підтвердилась інформація:

• що Садового офіційно внесено польським урядом до «чорного списку»,
• що Control Process уже остаточно виграла ICC,
• що Львів уже остаточно виграв ICC,
• що контракт із «Кавер Енерджі Плюс» суд визнав незаконним,
• що весь кримінальний епізод на понад 125 млн грн стосується саме львівського заводу.

Найголовніше: ми не маємо документа, який доводить, що Андрій Садовий свідомо активізував тему Польського дому саме для інформаційного прикриття сміттєвого скандалу. Це залишається політичною та журналістською гіпотезою. Але хронологія дозволяє ставити таке питання.

Звернення до Андрія Садового

Пане міський голово! Можна воювати з Control Process. Можна сперечатися з польським МЗС. Можна згадати про Польський дім. Можна розповідати про рішення арбітражів. Можна шукати нового підрядника.

Бо саме це було метою проєкту. Не DAB. Не ICC.Не польське МЗС. Не політичний рейтинг Андрія Садового. Львів'яни заплатили й продовжують платити не за міжнародний скандал.

Вони платять за завод. І поки цього заводу немає, будь-яка спроба перевести дискусію на Польський дім, поляків, арбітраж або міжнародну політику залишає головне питання без відповіді.

Якщо після завершення міжнародного арбітражу виявиться, що до вже витрачених десятків мільйонів євро Львів буде змушений заплатити ще й компенсацію польському підряднику, тоді наступне питання буде ще простішим: хто персонально відповість за це? Не інформаційно, не політично, а фінансово.

Редакційне застереження.

У матеріалі використані дані відкритих державних реєстрів, судових рішень, систем публічних закупівель, офіційних матеріалів польського Сейму, ICC та публікацій українських і польських медіа.

Усі особи, яким повідомлено про підозру або висунуто обвинувачення, вважаються невинуватими, доки їхню вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду.

OSINT-розслідування ЗІФ