Війна виснажує російську систему: економіка, еліти та суспільні настрої — огляд політики росії

Російська система дедалі виразніше стикається з суперечностями, які створює затяжна війна. Кремль намагається зберегти експорт енергоносіїв в умовах санкцій, але водночас російська фінансова система втрачає можливості самостійно забезпечувати зростаючі потреби держави у запозиченнях. На цьому тлі знижується віра росіян в успішність війни, а всередині еліт дедалі помітнішими стають розбіжності щодо подальшої мілітаризації економіки та посилення репресій. Водночас влада продовжує звужувати навіть контрольований простір для політичної активності, - у рамках Програми російських і білоруських студій експерти Антон Оксентюк, Михайло Сінаюк та інтернка Валерія Бунак представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Росія розширює свій «тіньовий флот» газовозів

Цього тижня західне видання Financial Times повідомило про те, що росія активно готується до нових санкційних обмежень, нарощуючи “тіньовий флот” газовозів для перевезення зрідженого природного газу. Фактично кремль переносить на газовий сектор схему обходу санкцій, яку вже використовував для незаконного екпорту нафти. Нагадаємо, що в січні цього року ЄС офіційно ухвалив регламент про поступове припинення імпорту російського газу та СПГ. Рішення є частиною плану REPowerEU, спрямованого на зменшення енергетичної залежності Європи від російських енергоносіїв.

За підрахунками компанії Windward, яка спеціалізується на морській аналітиці, лише за останні 6 місяців росія придбала щонайменше вісім уживаних газовозів. Загалом “тіньовий флот” газовозів зріс до 25 суден, включаючи два нові танкери російського виробництва, побудовані на суднобудівному комплексі «звезда». При цьому чотири придбані судна вже використовуються для перевезення вантажів із СПГ-хабів, а перший російський газовоз власного виробництва, «Алексєй Косигін», здійснює перевезення з проекту «Арктик СПГ-2».

Щобільше, за даними Financial Times, цей флот вже використовує методи, характерні для “тіньового нафтового флоту”: глушіння сигналів та перевантаження вантажів із судна на судно. Тактика кремля є цілком очевидною – росія інвестує у створення аналогічної логістичної схеми обходу санкцій, намагаючись зберегти поставки російського СПГ на зовнішні ринки.

Водночас варто враховувати, що реалізувати таку стратегію значно складніше. Газовози є високотехнологічними суднами вартістю близько 300 млн доларів кожне, а їхнє будівництво потребує спеціалізованих технологій і обладнання. Французька компанія GTT, яка фактично є світовим лідером із виробництва систем утримання зрідженого природного газу, після запровадження санкцій ЄС припинила співпрацю з росією. Тому, ймовірно, росія буде змушена й надалі купувати газовози на вторинному ринку, а не будувати їх самостійно, оскільки власних виробничих можливостей недостатньо для швидкого розширення флоту.

Паралельно країни Європи також посилюють заходи протидії діяльності російського “тіньового флоту”. Так, 4 серпня серпня Верховний суд Швеції остаточно передав Україні конфісковане судно Caffa, яке використовувалось для перевезення викраденого зерна з ТОТ.

Російські банки не мають ліквідності для купівлі державних облігацій

Тарас Скворцов, віце-президент та фінансовий директор російського «сбербанку», повідомив, що російські банки не мають вільної рублевої ліквідності для купівлі державних облігацій. З початку року обсяг готівки, вилученої з банківської системи, досяг близько 2 трл рублів (25,2 млрд доларів).

У липні мінфін рф вже призупинив аукціони з продажу державних облігацій після того, як ціни на ОФЗ впали, а їхня дохідність зросла. Водночас банки, які тримали ці цінні папери, зафіксували близько 200 млрд рублів (2,52 млрд доларів) збитків від переоцінки ОФЗ за ринковою вартістю.

На цьому тлі центральний банк рф з початку року вже влив у банківську систему додаткові 2,3 трлн рублів (28,98 млрд доларів), що довело загальну заборгованість банків перед цб рф до 6 трильйонів рублів (75,6 млрд доларів).

Ситуація також ускладнюється зростанням дефіциту федерального бюджету. Мінфін планував скоротити його у 2026 році до 3,8 трлн рублів, але аналітики газпромбанку оцінюють, що він може сягнути 6,6-7,5 трлн рублів, майже вдвічі перевищивши прогноз. Потреба держави у внутрішніх запозиченнях, ймовірно, лише зростатиме, тоді як можливості у банків самостійно фінансувати держборг не буде.

Фактично, тут замикається коло. Рф опиняється у ситуації, коли зростання дефіциту вимагає більшого залучення коштів через ОФЗ, але банки вже не мають достатньої ліквідності для їх купівлі. У відповідь цб рф змушений надавати їм додаткове фінансування. Таким чином, держава фактично підтримує попит на власний борг через кредитування банків, одночасно збільшуючи їхню заборгованість перед регулятором.

Ситуація може ще більше ускладнитися у другій половині року. Російські економісти прогнозують ризик рецесії, яка здатна скоротити податкові надходження до бюджету. Це потенційно може залишити уряд без 600-800 млрд рублів (7,56-10,08 млрд доларів) очікуваних надходжень від податку на додану вартість.

Нове опитування «Лєвада-центру»

У четвер російський «Левада-центр» опублікував нові результати липневого опитування щодо ставлення росіян до продовження війни та переходу до мирних переговорів.

Подібні дослідження важливі тим, що вони доволі точно дають нам зрозуміти реальну ефективність поточної української стратегії щодо зміни ставлення росіян до війни. І нове опитування вкотре продемонструвало, що теза про нібито потенційну радикалізацію російського суспільства в результаті українських атак та зростання бажання продовжувати війну не відповідає дійсності.

Так, у липні частка росіян, які виступають за продовження бойових дій, знову скоротилася – з 29% до 28%. Формально одночасно зменшилася й кількість прихильників переходу до мирних переговорів – із рекордних 64% у червні до 62%. Але це падіння пояснюється тим, що дещо зросла частка тих росіян, хто не зміг визначитися з відповіддю. Це означає, що ми спостерігаємо подальшу тенденцію збільшення кількості прихильників переходу до переговорів та зменшення бажаючих продовжувати війну.

Для нагадування, у травні переговори підтримували 60% росіян, а продовження війни – 30%. У червні ж відповідні показники становили вже 64% та 29%.

Але найцікавіші зміни відбулися у москві. Нагадаємо, що російська столиця тривалий час залишалася фактично єдиним великим містом, де більшість опитаних виступала за продовження війни. У червні таких було 55%, а прихильників переговорів – 37%. За результатами липня частка прихильників продовження бойових дій знизилася аж на 6% – до 49%. Тобто вперше за тривалий час кількість жителів столиці, які бажають продовження війни складає нижче половини, тоді як підтримка переговорів зросла до 40%.

Таким чином ми на практиці спостерігаємо результативність ударів по ряду об’єктів у москві та в області. Нагадаємо, що російська столиця роками залишалася фактичним фундаментом «стабільності» для влади. Вона була найбільш захищеним від економічних наслідків війни та безпосередньої загрози бойових дій регіоном. Тепер же ситуація змінюється. При цьому нагадаємо, що настрої населення москви важливі тим, що у ній сконцентрована значна частина федеральної бюрократії, керівництва державних корпорацій, великого бізнесу, силового апарату, медійної системи та родин представників російської «еліти». Тому зміна ставлення до війни у москві має значно більше політичне значення, ніж аналогічні настрої в регіонах.

Ще більш показовою стала відповідь на питання про те, наскільки успішно, на думку росіян, проходить сама війна. У липні позитивно її хід оцінили лише 50% опитаних – це мінімальний показник від початку повномасштабного вторгнення. Для порівняння, у липні 2025 року таких було 69%. Одночасно частка тих, хто вважає хід війни неуспішним, за рік збільшилася із 17% до 28%. Ще 22% не змогли відповісти на питання – також максимальний показник за весь час війни. Тобто майже половина російського населення сьогодні або прямо не бачить успіху, або не про це говорити.

Ця динаміка насправді є важливою, адже протягом тривалого часу кремль міг одночасно підтримувати високий формальний рівень підтримки війни та переконувати населення, що ситуація розвивається відповідно до “плану”. Тепер же дана конструкція почала руйнуватися.

При цьому слід зазначити, що самі по собі соціологічні показники не змусять путіна змінити свою політику. Очевидно, що населення не має механізмів впливу на рішення кремля. Але подібна динаміка є важливим сигналом саме для російської «еліти». Адже однією з основ стабільності путінської системи завжди була його здатність контролювати суспільні настрої та гарантувати відсутність внутрішньополітичної нестабільності. А отже чим довше продовжуватиметься падіння подібної віри в успішність війни та зростатиме бажання її завершення, то більше запитань до здатності путіна зберігати цей контроль виникатиме не лише у звичайних росіян, а й всередині самої системи.

Собянін виступив проти повного переведення російської економіки на «військові рейки»

Цього тижня відбувся ще один показовий публічний сигнал щодо ставлення окремої частини російської «еліти» до подальшої радикалізації війни. Мова йде про інтерв’ю мера москви Сєргєя Собяніна провладному агентству ТАСС, у якому він прямим текстом заявив, що повне переведення російської економіки на «військові рейки» може фактично «знищити країну». Таким чином Собянін, в характерній для російської бюрократії дипломатичній формі, окреслив потенційну позицію частини бюрократичного апарату стосовно тих меж, яких владі не слід переходити. Очевидно, що мова йде про їхнє небажання бачити подальше масштабування війни за рахунок повного підпорядкування цивільної економіки військовим потребам.

В цілому дана заява відповідає публічній позиції Собяніна. Ще наприкінці 2025 року він прямо говорив, що росія повинна одночасно «перемагати на фронті», мати сильну економіку та підтримувати нормальний психологічний стан населення. Іншими словами, для нього продовження війни не повинно знищувати актуальну цивільну та економічну модель, яка забезпечує стабільність режиму.

При цьому сам Собянін може може розуміти економічні проблеми саме на приклади ситуації в самій столиці. Нагадаємо, що у березні 2026 року стало відомо про те, що влада москви зіткнулася із суттєвим уповільненням бюджетних доходів. Так, за перші два місяці цього року вони зросли лише на 2% замість запланованих 6,5%. Як результат, мерія вирішила скоротити 15% московських чиновників.

А тому слова Собяніна важливі можна розглядати в ширшому контексті публічного незадоволення окремих представників російської «еліти» поточним курсом. Раніше подібні сигнали переважно надходили від фінансового блоку. Ми вже описували, як голова «сбербанку» Гєрман Грєф заявляв, що головним питанням, яке хвилює росіян, є якнайшвидше завершення бойових дій. А голова банку «втб» Андрєй Костін публічно заявляв, що росія «надто захопилася» ідеєю суверенітету та не може одночасно розвивати всі галузі економіки. До цього додається послідовна політика центробанку та Ельвіри Набіулліної, яка намагається стримувати інфляційні наслідки воєнних витрат.

Тепер же подібне застереження фактично прозвучало від одного з найбільш впливових російських бюрократів-технократів. І це особливо цікаво на тлі інформації про зовсім іншу позицію частини силового апарату. За даними російського видання «Верстка», окремі представники силового блоку виступають за перехід після осінніх «виборів» до значно жорсткішої моделі, аж до введення воєнного стану, не говорячи вже про потенційне оголошення другої хвилі мобілізації.

Таким чином, заява Собяніна може бути ще одним публічним проявом цього протистояння між силовим і цивільно-технократичним блоками, яке ми спостерігаємо протягом останніх місяців. Тому слова Собяніна важливі не самі по собі. Вони показують, що питання подальшої радикалізації війни стає предметом вже й публічної дискусії всередині російської системи. Публічність же в російській системі традиційно залишалася неприпустимою, якщо вона стосувалася опозиції загальній лінії кремля. А тому чим ближче кремль буде наближатися до рішень на кшталт нової мобілізації, або ж оголошення воєнного стану, чи то більшого перерозподілу ресурсів на користь війни, тим потенційно помітнішою ставатиме подібна негативна реакція зі сторони цивільного блоку.

Борис Надєждін залишив росію

3 серпня колишній кандидат у президенти росії Борис Надєждін повідомив, що залишив країну та опублікував відео з Парижа. Політик заявив, що він «живий і вільний», а також пообіцяв пізніше розповісти про свої подальші плани. Нагадаємо, що репресивна кампанія проти Надєждіна розвивалася максимально швидко. 10 липня мін’юст рф вніс його до реєстру «іноземних агентів», 13 липня політика затримали та відкрили адміністративну справу за «демонстрацію екстремістської символіки» через старе відео із зображенням Алєксєя Навального, 16 липня обмежили право виїзду з країни, а вже наступного дня суд оштрафував його та фактично позбавив можливості брати участь у майбутніх «виборах» до державної думи.

Важливість цієї історії полягає в тому, що Надєждін не був класичним несистемним опозиціонером. Протягом десятиліть він працював усередині російської політичної системи, був депутатом держдуми, брав участь у контрольованих виборах, співпрацював із різними політичними проєктами та навіть виступав на федеральному телебаченні у ролі «ліберального опонента». Тобто кремль тривалий час сприймав його як цілком допустиму частину системи, поки той не намагався створити самостійну політичну мобілізацію.

Безпосереднім приводом для нової кампанії стало рішення Надєждіна взяти участь у вересневих «виборах» до держдуми. При цьому про його плани було відомо задовго до початку збору підписів, а внутрішньополітичний блок кремля тривалий час цьому не перешкоджав. За інформацією видання «Медуза», ініціатива переслідування політика виходила переважно від силовиків, тоді як внутрішньополітичний блок адміністрації президента не вважав його серйозною загрозою.

А тому випадок Надєждіна може бути й черговим проявом протистояння між силовим та внутрішньополітичним блоками кремля. Нагадаємо, що організація «виборів» традиційно є сферою відповідальності Сєргєя Кірієнка та його команди, тоді як переслідування Надєждіна, якщо вірити інформації від «Медузи», ініціювали переважно силовики. Якщо ж участь політика у кампанії справді була допустимою для адміністрації президента, тоді ситуація демонструє, що фсб та інші силові структури фактично отримують можливість самостійно визначати межі дозволеного навіть у тих сферах, які раніше контролювали цивільні технократи.

Ще важливішим є те, що виїзд Надєждіна вписується у ширший процес знищення самої моделі «дозволеної опозиції». Подібну тенденцію ми бачимо й на прикладі партії «Яблоко», яка залишається фактично останньою легальною політичною силою з антивоєнною риторикою. Проти її представників посилюється адміністративний та кримінальний тиск, окремих політиків позбавляють права брати участь у «виборах», а сама російська влада вже давно має достатню юридичну базу для повної ліквідації партії у випадку відповідного політичного рішення.

Подібна зачистка особливо показова саме в даний момент. Так, за інформацією тієї ж «Медузи», представники фсб та росгвардії навіть намагаються переконати путіна перенести «вибори» через погіршення економічної та суспільної ситуації, тоді як внутрішньополітичний блок виступає проти такого сценарію. Навіть якщо відповідне рішення в результаті не буде ухвалене, сам факт появи подібних дискусій демонструє рівень невпевненості всередині системи щодо того, наскільки контрольованою залишатиметься політична ситуація восени. Саме тому репресії проти Надєждіна можуть бути пов’язані з бажанням кремля заздалегідь позбутися будь-яких потенційних точок акумуляції невдоволення.