Польсько-американські відносини: початок тектонічного зсуву

Минулого тижня в польсько-американських відносинах відбулося політичне «цунами». Посол США у Польщі Томас Роуз 5 лютого оголосив про цілковите розривання всіх контактів зі спікером Сейму (нижня палата парламенту Польщі) Влодзімєжом Чажастим через його відмову номінувати президента Трампа на Нобелівську премію миру.

Реакція прем’єра Дональда Туска була досить поміркованою: він зазначив, що союзники мають поважати, а не повчати один одного. Натомість реакція опозиції та речника президента Польщі була надзвичайно радикальною: вони звинувачують у погіршенні стосунків з США та вимагають таємного засідання парламенту та перевірки сумнівних ділових і товариських контактів спікера Чажастого з особами, пов’язаними з Росією.

Пріоритети зовнішньої політики на 2026 рік

На 11 лютого заплановане експозе (звіт про завдання зовнішньої політики) віце-прем’єра та міністра закордонних справ Радослава Сікорського. Варто зазначити, що початкова версія виступу була заслухана та ухвалена на засіданні уряду ще 27 січня. Згідно з офіційною інформацією, заходи польської зовнішньої та європейської політики на 2026 рік зосереджені на п’яти пунктах, що стосуються нових викликів у поточній геополітичній ситуації:

• Безпечна Польща.
• Впливова Польща у сильному ЄС.
• Зовнішня політика на службі економічного розвитку країни.
• Активна на глобальному рівні та солідарна Польща.
• Професійна дипломатична служба як умова реалізації державних пріоритетів.

У запланованій промові аспект кризи у стратегічному союзі між США та Польщею не планували коментувати чи оцінювати окремим пунктом, аби не погіршувати ситуацію. Радослав Сікорський, імовірно, мав намір наголосити, що зміцнення позицій Польщі в ЄС є об’єктивною реальністю, а не запереченням союзу зі Штатами, оскільки сильна Європа – це сильний партнер для США. Проте після скандальних заяв посла США правляча коаліція дедалі більше схиляється до думки про потребу стратегічного вибору між ЄС та США.

Фактор Трампа та внутрішньополітична боротьба

Наявність американських військових на території Польщі є основою зовнішньої політики країни після вступу до НАТО, і будь-який польський уряд підтримуватиме цю ідею до останнього. Однак США (точніше, команда Трампа) відверто грають у політичні ігри, підтримуючи окремі сили в Європі (у Німеччині — «Альтернативу для Німеччини», у Польщі — «Право і Справедливість»). Заява посла США щодо другої особи в польській державі фактично припиняє будь-які контакти уряду Туска з командою Трампа.

Варто пам’ятати, що під час виборчої кампанії 2023 року Дональд Туск назвав Дональда Трампа «агентом російських спецслужб», що закрило йому можливість прямих контактів із нинішнім президентом США. Відповідно, єдиними каналами офіційної комунікації між Вашингтоном та Варшавою залишаються президент Навроцький та очільник МЗС Радослав Сікорський, який традиційно пов’язаний із демократами.

Роль «Права і Справедливості» та Рада миру

Партія «Право і Справедливість» (ПіС) усвідомлює, що виграти парламентські вибори 2027 року можливо, але створити власний уряд без коаліційного партнера буде вкрай важко. Польські ЗМІ стверджують, що публічне заперечення Ярославом Качинським можливості партнерства з Гжегожом Брауном пов’язане попередньою зустріччю з послом США в Польщі Томасом Роузом.

Особисті контакти окремих політиків ПіС із командою Трампа сприяли перемозі Кароля Навроцького в президентській кампанії. Нині ПіС та оточення Трампа переконані, що спільними зусиллями зможуть повалити уряд Туска. Майже синхронно із заявою посла Роуза пролунав заклик голови Бюро міжнародної політики Канцелярії президента Марчина Пшидача про те, що уряд має розпочати підготовку до членства країни в «Раді миру», ініційованій Трампом. Перекладання відповідальності за не вступ до цієї Ради на уряд Туска є зручним інструментом маніпуляції. Варто пам’ятати, що Кароль Навроцький неодноразово засуджував злочини путіна та самопроголошеного президента Білорусії Лукашенка, тепер припускає свою присутність в одній організації з ними.

«СМС-дипломатія» та роль аграріїв

Заради об’єктивності слід нагадати, що за часів Джо Байдена та посла США в Польщі Марка Бжезинського комунікація з міністра закордонних справ та іншими високопосадовцями часто відбувалася через месенджери, що можна розцінювати як прояв зверхності. Про цю «смс-дипломатію» говори в інтерв’ю та писав колишній речник МЗС Лукаш Ясіна у своїй книзі Останій етап («Ostatni etap»).

Нині ж найважливішим елементом діалогу стає Польська селянська партія (PSL). Хоча їхній самостійний рейтинг зараз становить близько 1,5%, їм вдалося встановити окремий канал зв’язку з Трампом через сенатора Міхала Камінського. ЗМІ стверджують, що Камінський за підтримки міністра оборони Владислава Косіняка-Камиша готує передвиборчу стратегію, незалежну від партії Туска та Сікорського. Вибори 2027 року стануть для селян вирішальними: якщо вони пройдуть до парламенту, то стануть «золотою акцією» у формуванні коаліції і зможуть обирати між Туском та Качинськом.

Свідченням самостійної гри Косіняка-Камиша є відмова Польщі відправляти військових до Гренландії. Туск хотів підтримати Данію в межах загальноєвропейської ініціативи, міністр оборони заблокував це рішення. Натомість курйозним та символічним став випадок, коли 13 німецьких військових Бундесверу доставив до Гренландії приватний польський авіаперевізник Enter Air.

Польща після 1989 року обрала шлях інтеграції із Заходом (послідовна та успішна реалізація даного проекту здійснювалась всіма польськими урядами). Проте нинішня геополітична ситуація змушує уряд Туска переоцінити, чим є «Захід» сьогодні, оскільки США за часів Трампа послідовно відходять від політики безумовної підтримки Європи. Останіх виступах Радослав Сікорський дедалі частіше наголошує на необхідності мілітаризації ЄС як відповіді на російську загрозу.

Євгеній Білоножко

Фото - церемонія відкриття першої постійної військової бази США в Польщі. Березень 2023/Міноборони Польщі