Ні втома, ні пропаганда не зламали солідарність поляків з українцями, - професор Цолль

Антиукраїнська пропаганда та втома від війни — це факт, але допомога з Польщі й надалі надходить потужним потоком — зокрема завдяки Церкві та локальним ініціативам. Підтримка України сьогодні — це не лише жест солідарності, а питання безпеки Польщі.

На цьому наголосив в ефірі Радіо Краків Фридерик Цолль, професор  Ягеллонського університету та Університету в Оснабрюку.

– Чи антиукраїнська пропаганда, яка просочується в публічний простір вже кілька місяців, на вашу думку, якось вплинула на залученість поляків до акцій допомоги?

– Безумовно, певний вплив є. Чітко видно, що те, що відбувалося на початку — та величезна національна мобілізація — дещо згасла. Але тут потрібно дуже серйозно замислитися: наскільки на це вплинула пропаганда, а наскільки — природна втома.

Утім, маю сказати, що попри очевидний хейт, попри те, що ми піддаємося цій пропаганді, і попри дії, як-от, зібрання однієї з партій, на якому виголошувалися надзвичайно промосковські тези, ця мобілізація все ще є величезною.

Я безпосередньо долучений до допомоги Україні, і нещодавно ми організовували чергові гуманітарні поїздки. Ми везли генератор, а також транспортні засоби для української армії. Кошти на автомобіль я зібрав упродовж кількох годин, а на великий п’ятнадцятикіловатний генератор – також дуже швидко. Нині ж вирушаємо з наступним гуманітарним вантажем. Веземо також саморозігрівні супи, грілки для рук і ніг. Усе це вдалося зібрати за надзвичайно короткий час. Люди дуже активно реагують на наші заклики, хоча  звісно, масштаби нашої діяльності менші.

При цьому я не відчуваю зменшення підтримки. А те, що відбулось сталося в Краківській архієпархії з нового митрополита – збір коштів на генератори для України – це вкрай необхідно. Це відіграє величезну роль у розбудові польсько-українських відносин і було дуже сміливим вчинком.

Водночас учора я був на месі й, на жаль, не почув жодного слова на цю тему. Це показує певну напругу, яка існує. Але сама акція щодо збору є абсолютно чудовою.

– Пане професоре, ви були в архієпархії в Кракові чи поза Краковом?

– В архієпархії під Краковом. Я думаю, що то була  добра нагода сказати щось про необхідність солідарності. Таких слів не пролунало. Це лише показує, що певні напруження є реальними.

Натомість краківський збір — так само, як і варшавський, коли було зібрано дуже значну суму, — в Україні був надзвичайно помічений. Ці дії мають величезну силу як у міждержавних відносинах, так і в міжлюдських стосунках.

Коли допомога потрапляє до малих громад і центрів — як у нашому випадку — це реально змінює атмосферу. Я сподіваюся, що саме в цей складний час це і є одним із найкращих інструментів протидії московській пропаганді.

–  Чи ця напруга, про яку ви говорили і яка пов’язана з внутрішньопольською політикою, помітна в Україні?

– Звичайно, так. До недавнього часу це відчувалося так, ніби поляки відвернулися. Так, Польща допомагає, зокрема і військово, але про цю допомогу не завжди говорять публічно. Однак люди, які страждають в Україні, не завжди одразу відчувають таку допомогу.

Натомість негативні голоси, що з’являються в Польщі, миттєво підхоплює московська пропаганда, яка діє також і в Україні. Саме тому кожна нова допомога показує: не можна вірити цій пропаганді. Поляки солідарні, і вони допомагають і реагують тоді, коли допомога справді необхідна.

– А чи обговорюються можливі політичні зміни у Польщі? Дві конфедерації (йдеться про антиукраїнські політичні сили у Польщі, – ред ЗІФ.) при владі, отож, важко говорити про допомогу Україні.

–  Звісно, в Польщі є партії, які намагаються використати простір, створений московською пропагандою, і налаштовувати людей проти українців. Але мій досвід від початку війни — понад політичними поділами.

На початку ми проводили збори разом із Комітетом захисту демократії та Фундацією імені Януша Куртики. Сьогодні, коли я звертаюся до людей з дуже різних середовищ і у яких дуже різні політичні симпатії, реакція є подібною — вони допомагають.

Моє враження таке, що політики, які намагаються будувати капітал на антиукраїнській, проросійській тематиці, можуть на цьому прогоріти. Дедалі більше людей розуміють, що війна України — це також війна за безпеку Польщі. І що підтримка України є в нашому екзистенційному інтересі.

– Наприкінці року ми входимо у виборчий режим. З огляду на рейтинги радикальних партій, антиукраїнськість може політично бути вигідною.

–  Може, але мені здається, що щось починає змінюватися. Я вірю, що така позиція дедалі частіше сприйматиметься як морально огидна й політично невигідна. Атака на Україну сьогодні однозначно означає, що це вибір на користь Москви. І дедалі більше поляків це розуміє.

–  Ми багато говорили про допомогу, організовану Краківською архієпархією. Як ви оцінюєте підсумки цієї акції?

–  Чудово, що архієпархія долучилася. Caritas діє від самого початку і постійно присутній, ми співпрацювали з ним ще під час перших перевезень.

А те, що зробив кардинал Рись, — це справді щось велике. У час втоми від війни він сам подав приклад, у тому числі пожертвувавши власні кошти, чим чітко сказав: «Як Церква, ми маємо допомагати».

До слова, ця допомога вже дійшла до Києва та до населених пунктів, які перебувають у драматичній ситуації. Ми доставляємо генератори до шкіл, у яких перебувають біженці, до малих громад на сході України. Коли чуєш, що завдяки генератору люди мають тепло, воду й світло — це надзвичайно зворушує.

Я безмежно вдячний усім, хто передає пожертви, а це часто справді значні кошти, у цей дуже складний час.

Фото - Фридерик Цолль, професор  Ягеллонського університету та університету в Оснабрюку/Радіо Краків