Обмін польського білоруса Почобута на феесбешного Бутягіна: що за лаштунками

Про це розмірковує у своєму дописі на Facebook журналіст і комунікаційник Вадим Денисенко.

Польсько-американо-російсько-молдавсько-білоруський обмін. Чи варто напружитися Україні? В цьому обміні США та Росія мають прямо протилежні цілі. Але Москва, схоже, пішла на поступки Вашингтону, виходячи з головного принципу комунікації з Трампом: не сваритися і тягнути час.

Формально - це обмін 5 на 5 в якому взяло участь 7 країн. Але, якщо говорити про головних фігурантів, маємо «головного» героя для поляків і двох для Москви.

Обмін польського білоруса Почобута на російського археолога Бутягіна, який займався розкопками в Криму та на високопоставленого молдавського силовика Балана, який шпигував на користь Росії - складна комбінація, яку вдалося провернути перш за все, завдяки старанням США. Поляки вже дякують американцям. Але цей обмін був би неможливим без росіян, які в цьому конкретному випадку мають прямо протилежні з американцями цілі.

Ціль США, крім гуманітарної, схоже є продовженням ідеї входження в калійний ринок Білорусі (саме проти цього категорично виступає Москва). Білорусь може експортувати добрива лише через чотири країни: Литва, Латвія, Україна та Польща. Схоже, США розпочинають гру по деблокуванню польського, а в майбутньому, можливо і литовського кордонів. Наголошую, починають гру. Бо ні в Вашингтоні, ні в Варшаві, ні в Вільнюсі Лукашенку особливо не довіряють. І перед спробую зіграти в серйознішу гру пробують тактику дрібних перемог.

В Москві прекрасно розуміють стратегію США і тому погодилися на цю гру, отримавши взамін дві символічні перемоги: Балана і Бутягіна. Поляки теж отримали те, що хотіли: Почабута особисто зустрічав Туск. При цьому росіяни слідкують за тим, щоб калійні переговори не виходили за межі обміну політвʼязнями і неипереходили в еуономічну площину без відома росіян.

Щодо Лукашенка, то він просто не міг не погодитися на цей обмін під тиском з Москви та Вашингтона. Проте всі попередні дії Лукашенка показують, що він боїться зближення з Трампом і вважає, що потрібно максимально тягнути час і робити складнішими кроки по зближенню з Вашингтоном (загравання з КНДР яскравий тому приклад).

Простіше кажучи, Лукашенко більше боїться Путіна ніж Трампа, а тому буде пробувати петляти максимально довго, щоб не допустити американців на свій калійний ринок. А погодиться на це він виключно в той момент, коли це стане в тому числі грою росіян. А це може статися в той момент, коли (точніше якщо) РФ та Вашингтон розширять поле для переговорів в тому числі і на Білорусь.

У нас багато хто почав говорити, що цей обмін - ледве що не поразка України. Це точно не так. Україна тут нічого не виграла і не програла. Ми всього лише спостерігачі.. Чи варто нам вже напружуватися через цей обмін і взагалі через цю гру США? Поки точно ні. До розблокування польського кордону ще дуже далеко. Але гра вже почалася. І нам треба чітко для себе визначитися, де наше місце в цій майбутній грі, особливо зважаючи на те, що в переговорах Україна - Росія - США може зʼявитися білоруський фактор".

"Щодо побоювань Луки. Тут є нюанси. Він сам був зацікавлений у виході із конфліктів з Польщею. Тим більше, що Варшава на початку процесу апелювала по білоруському треку до Пекіну. Лука хотів, проте вимагав першого кроку від Варшави в обмін на Пачобута. А обмін вчора — це і тиск Москви, і прохання , і «індульгенція» на розвиток контактів.

Щодо калійних добрив. Для росіян це може бути прийнятно, якщо білоруський калій піде на «треті» напрямки. Оскільки більша частина ринків збуту у Мінська і Москви збігаються. І вони, якщо не домовляються, досить жорстко тиснуть один на одного цінами (а "не домовляються" часто). Типовий приклад — чому у 2020 році, говорячи про білоруські протести влітку і восени, дуже часто називали прізвище Мазепіна (власника «Уралхіму»).

І тепер, якщо американці забирають 2–2,5 млн тонн "з ринку Азії" — росіянам це, в принципі, нормально.

Але є Китай. Вони на «Славкалій» (сьогодні «Надра Нєжин») не дарма давали кредит — думали й самі заходити у майбутньому. І тут яскравий приклад — наприкінці 2025 року КНР, якраз на тлі розмов Лукашенка з американцями, збільшує закупівлі білоруського калію.

Тому для Мінська питання — як відреагує Пекін. Адже гроші КНР — тут і зараз. А доходи від угоди з американцями — у перспективі. А російський ринок (64% експорту Білорусі) звужується.

Тому щодо калію зі США будуть тягнути час до другої декади червня — у них контракт із КНР до 1 червня. І буде видно, що далі. Якщо новий контракт із просілими обсягами — будуть торгуватися і продавати один рудник американцям. Якщо ні — думати.

Але є ще важлива деталь. У Білорусі є 2 (два) нових ГЗК - Пєтріковький ГЗК та "Надра Нєжин". Кожен по 2,5 млн тонн на рік. І якщо у США і КНР відносини нормальні (це буде видно за візитом Трампа до Пекіна), то можуть продати кожному «своє».

Фото - Анджей Почобут на свободі! Вітаємо у польському домі, друже,- написав президент Польщі Дональд Туск в соцмережі X.