Санкції дотискають кремль, який глушить інтернет та блокує переговори, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Останні рішення Кремля — від запровадження масових відключень інтернету до жорсткої риторики щодо переговорів — свідчать про системний перехід до моделі утримання влади через контроль і ізоляцію. На цьому тлі 20-й пакет санкцій ЄС б’є по ключових фінансових та енергетичних механізмах рф, тоді як дипломатична активність москви дедалі більше зводиться до імітації процесів без реального змісту, що лише поглиблює її міжнародну маргіналізацію - в рамках Програми російських і білоруських студій експерти  Антон Оксентюк, Михайло Сінаюк та Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

путін пояснив, що інтернет на росії відключали і будуть відключати

Публічна заява путіна на нараді уряду 23 квітня 2026 року стала офіційним підтвердженням нової стратегії кремля: росія переходить до режиму керованих шатдаунів. Вперше після масштабного березневого колапсу мережі в москві та Санкт-Петербурзі диктатор прямо визнав, що відключення інтернету є свідомим інструментом «антитерористичних заходів». Цей крок остаточно спростовує надії частини російських еліт на лібералізацію цифрового простору, про які раніше писав Bloomberg, і фіксує пріоритет силового блоку над економічними та соціальними інтересами.

путіна закликав до розробки «механізму безперебійної роботи життєзабезпечуючих сервісів». Фактично, президент рф описав модель «білих списків», коли під час масових відключень мобільного інтернету доступними залишатимуться лише державні портали, платіжні системи та сервіси запису до лікаря. Така архітектура свідчить про підготовку до сценарію «суверенного інтернету», де цивільний сегмент мережі може бути вимкнений у будь-який момент за командою спецслужб, залишаючи громадянам лише цифровий сурогат державного контролю. путін прямо виступив проти інформування людей про причини та час обмежень, що легалізує практику раптових шатдаунів без жодних пояснень.

Особливого цинізму заяві додає визнання диктатора, що «деякі удари ми пропускаємо», навіть попри тотальну цифрову цензуру. Це визнання безсилля спецслужб перед атаками БПЛА та іншими загрозами, про які путін згадував на закритій зустрічі з бізнесом, викликає роздратування навіть у лояльному до кремля середовищі. Критика з боку z-блогерів та великого бізнесу (зокрема РСПП) свідчить про те, що цифрова ізоляція стала фактором внутрішнього розколу. Росіяни все частіше сприймають відключення інтернету не як засіб захисту, а як ознаку втрати владою контролю над ситуацією.

Суспільна ціна такого «пріоритету безпеки» вже виражена у цифрах: соціологи фіксують серйозне падіння рейтингу путіна та уряду саме через обмеження в мережі. Проте реакція кремля демонструє, що виживання режиму через тотальний контроль над інформацією для нього важливіше за рівень народної підтримки. Замість обіцяних «послаблень» росія отримала офіційний анонс перетворення інтернету на закриту відомчу мережу, де «винахідливість» правоохоронних органів стане головним чинником повсякденного життя громадян.

ЄС запроваджує 20-й пакет санкцій проти рф

Затвердження 20-го пакету санкцій Європейським Союзом позначає нову фазу економічного тиску, де основний удар спрямовано не лише на внутрішні ресурси росії, а й на розгалужену мережу посередників у третіх країнах. Ключовою новацією стало перше в історії активоване використання «інструменту протидії обходу санкцій» щодо конкретної держави — Киргизстану. Через високі ризики реекспорту Брюссель заборонив постачання до цієї країни верстатів із ЧПУ та радіообладнання, що є прямим сигналом для всього центральноазіатського регіону про завершення епохи «сірого» транзиту без наслідків.

Енергетичний блок санкцій фокусується на остаточному демонтажі тіньової інфраструктури рф. Під санкції потрапили не лише порти Мурманська та Туапсе, які є критичними вузлами для експорту нафти, а й стратегічний термінал Карімун в Індонезії, що підкреслює глобальний характер санкційного моніторингу. Окрім розширення списку «тіньового флоту» до 632 суден, ЄС запровадив заборону на продаж танкерів росії та встановив дедлайн для послуг СПГ-терміналів — 1 січня 2027 року. Це створює для кремля невідворотну перспективу втрати європейської інфраструктури для перевалки зрідженого газу, що критично ускладнить логістику в азіатському напрямку.

Фінансовий та технологічний сектори зазнали тотальної зачистки. Повний секторальний бан на російські криптоплатформи та провайдерів обміну активів перекриває один із останніх лазівок для виведення капіталу та проведення транскордонних розрахунків. Разом із блокуванням операцій ще 20 російських банків та фінустанов у Лаосі та Азербайджані, ЄС фактично замикає фінансовий контур навколо російської економіки. Нові експортні обмеження на промислові товари, від лабораторного скла до мастильних матеріалів, у поєднанні з посиленим контролем над алмазами, мають на меті не просто зменшити прибутки агресора, а паралізувати технологічні процеси всередині країни, роблячи будь-яку спробу імпортозаміщення в рази дорожчою та складнішою.

Запрошення путіна на саміт G20 у Маямі

Однією з основних новин останніх днів стала інформація про те, що США запросили путіна взяти участь у саміті лідерів G20, який відбудеться в Маямі 14-15 грудня 2026 року. Про це повідомили як західні видання, так і російське міністерство закордонних справ. При цьому ситуація із формальним офіційним запрошенням наразі залишається незрозумілою, як і сам факт участі кремлівського диктатора. Самі росіяни, в особі путінського речника Пєскова прямо говорять, що ніяких рішень наразі не ухвалено, що доволі очевидно, адже до саміту залишається ще 8 місяців. Разом із цим основна проблема цілком очевидна – такий можливий візит путіна стане його першою участю в засіданні G20 з 2019 року.

У цьому контексті слід відразу виокремити один важливий момент. Поточні розмови про участь путіна в саміті грунтуються на тому, чи сам диктатор погодиться на такий візит. Але якщо дивитися на це питання “з холодною головою” та брати до уваги те, як путін будує свої закордонні візити з початку повномасштабного вторгнення, тоді можливість його візиту до Маямі у грудні цього року вже не є такою очевидною. Понад те, шансів на те, що путін погодиться на запрошення не те що багато.

В чому причина? Тому що путін звик будувати будь-які власні дії, в тому числі й закордонні візити та зустрічі з іноземними літерами, таким чином, аби в інформаційному плані завжди перебувати в позиції “переможця” або важливої фігури, яку “визнає” інша сторона. Все заради російської пропаганди, як всередині росії, так і на глобальному рівні. Це означає відсутність опонента, який би відкрито в обличчя критикував путіна, звинувачував його в агресії, і все це під камери російських ЗМІ, тим більше в присутності інших лідерів, деякі з яких є російськими партнерами. Ймовірно, що саме це й стало однією з причин, чому путін не поїхав на саміт G20 в ПАР минулого року, на додачу до фактору ордеру на арешт Міжнародного кримінального суду. Адже існує надзвичайно велика ймовірність, що в результаті візиту до Маямі кремлівського очільника публічно принизять. І саме потенціал такої ситуації робить можливу відмову путіна особисто їхати на саміт доволі високим сценарієм.

Заява Лаврова про переговори з Україною: “Не пріоритет”

Цього тижня російський міністр закордонних справ Сєргєй Лавров в черговий раз прокоментував тему мирних переговорів та фактично підтвердив те, про що експерти Української призми пишуть протягом останнього місяця – рф не матиме бажання навіть просто відновити переговори, допоки вона отримуватиме надприбутки від високих цін на нафту, з допомогою яких москва вирішує свої біжучі поточні економічні проблеми.

Топ-дипломат кремля наголосив на тому, що питання відновлення переговорів з Україною «не є пріоритетом номер один», хоча формально з додав, ніби москва не відходить від діалогу та готова розглядати пропозиції.

Сам Лавров не став єдиним російським представником, який цього тижня коментував тему мирних переговорів. Наприклад, путінський речник Пєсков в черговий раз повторив, що кремлівський очільник готовий зустрітися з Володимиром Зеленським, але лише для «фіналізації домовленостей», що є стабільною причиною відмови від прямих переговорів на рівні лідерів. Таким чином ми в черговий раз можемо констатувати, що позиція москви залишається незмінною.

Найбільш ймовірно, що усі ці заяви є відповіддю москви на останні спроби Туреччини відновити мирні переговори. Так, видання Reuters раніше повідомило, що турецький президент Ердоган повідомив генеральному секретарю НАТО Марку Рютте про намір Анкари відновити переговори між рф та Україною. Очевидно, що таким чином мова йде про стамбульський формат, який свого часу вже продемонстрував свою неефективність. Відтак, проблемою є те, що кремль може погодитись на подібні заклики.

Нагадаємо, що у листопаді 2025 року, у розпал тристороннього формату мирних переговорів, російська влада вирішила спробувати повернутися до стамбульського формату та прямо закликала до цього. Причиною цього стало те, що подібні двосторонні зустрічі між Україною та росією дозволяли кремлю заявляти про свою “відданість мирному врегулюванню”, але при цьому не вести цих переговорів, перетворюючи такі зустрічі на показове політичне шоу. Саме це ми спостерігали у червні 2025 року, коли росія у Стамбулі передала Україні свій славнозвісний “меморандум” з усіма ультимативними умовами та навіть більше.

Як результат, рф може погодитися на відновлення “стамбульських переговорів” саме для того, аби знову одночасно заявляти про проведення переговорів, не роблячи нічого на практиці, що в поточній ситуації не йтиме на користь Україні.