Ціновий марафон: чого очікувати у 2026 році

Богдан Данилишин

Економіст, доктор економічних наук, професор, академік НАН України

У грудні темпи приросту річної інфляції знизились до +8,0% (проти +9,3% у листопаді). До попереднього місяця ціни зросли на 0,2%. Пік річної інфляції спостерігався в травні (+15,9%) і з тих пір знижується, переважно із-за штучної стабілізації валютного курсу гривні, замороження окремих тарифів, а також статистичного ефекту високої бази порівняння минулого року.

Інфляція суттєво перевищує інфляційний таргет (5%) тому НБУ ортодоксально і догматично зберігає ультражорсткі параметри процентної політики, що спричиняє суттєве гальмування темпів економічного відновлення (облікова ставка перевищує інфляцію вдвічі – 15,5% річних). Однак, спроможності НБУ впливати на інфляцію процентними інструментами є вкрай обмеженими із-за немонетарного характеру інфляції та слабкості каналів монетарної трансмісії. Тому динаміка інфляції рухається волатильно, а інфляційні прогнози НБУ не збуваються і мають дуже низьку точність.

Немонетарна структура інфляції. 60% поточного індексу інфляції сформовано немонетарними факторами (регульовані тарифи, погодні умови, керована девальвація гривні, світові ціни, державне фінансування). Варіація приростів цін в розрізі окремих товарів та послуг становить близько 30 відс. пунктів: від -30% на овочі до +21% на м'ясо, що підтверджує ситуативність і немонетарність драйверів інфляції по кожному окремо взятому компоненту інфляції.

Компоненти інфляції із найбільшою та найменшою зміною цін

Слабкість монетарної трансмісії обумовлює недієздатність процентних інструментів НБУ. Депозитний канал трансмісії становить лише 5% ВВП, а кредитний – лише 9% ВВП, що критично мало для впливу на рівень цін в економіці. Валютний та фондовий канал трансмісії взагалі виключені з ефективного впливу, оскільки повністю залежать від неринкових потоків зовнішньої допомоги.

Ключова риса української інфляції – витратний характер приросту  цін. Воєнні руйнування та здорожчання енергії зумовили зростання оптових цін промислових виробників (на 19% в середньому за 11 місяців). Ціни диктуються не попитом, а ростом витрат і пороговим рівнем рентабельності бізнесу. Також на ріст цін вплинули погода, ріст світових цін на олію, підвищення акцизів.

Ключові дезінфляційні чинники також знаходяться за межами впливу монетарної політики НБУ, а саме – штучна стабілізація обмінного курсу за допомогою валютних інтервенцій НБУ, мораторій Уряду на комунальні тарифи, гарний урожай овочів, падіння світових цін на цукор.

З вищезгаданого можна зробити наступні висновки.

• Українська інфляція має переважно структурний характер, її подолання методами монетарної політики є малоефективним і по суті конрпродуктивним.
• В нинішніх умовах потенціал монетарної політики слід використовувати у напрямку підтримки економічного зростання, розвитку кредитування та інвестицій. Розширення пропозиції товарів та послуг вітчизняного виробництва знижуватиме ризики структурної інфляції, що відповідатиме ключом цільовим пріоритетам НБУ.
• Акцентування політики НБУ на розвитку кредитування не суперечить інфляційній цілі НБУ, оскільки така політика підвищуватиме майбутні спроможності НБУ протидіяти інфляційним викликам через кредитний канал трансмісії.