Ключові дезінфляційні чинники перебувають за межами монетарного впливу НБУ

Богдан Данилишин

Економіст, доктор економічних наук, професор, академік НАН України

У листопаді темпи приросту річної інфляції знизились до +9,3% (проти +10,9% у жовтні). До попереднього місяця ціни зросли на 0,4%. Пік річної інфляції спостерігався в травні (+15,9%) і з тих пір знижується, переважно із-за штучної стабілізації валютного курсу гривні, замороження окремих тарифів, а також статистичного ефекту високої бази порівняння минулого року.

Інфляція вдвічі перевищує інфляційний таргет (5%) тому НБУ зберігає ультражорсткі параметри процентної політики (облікова ставка перевищує інфляцію майже вдвічі), намагаючись збити інфляцію монетарними методами. Однак, спроможності НБУ вгамувати поточну інфляцію процентними інструментами є обмеженими із-за немонетарного характеру інфляції та слабкості каналів монетарної трансмісії.

60% поточного індексу інфляції сформовано немонетарними факторами (регульовані тарифи, погодні умови, керована девальвація гривні, світові ціни, державне фінансування), які не залежать від монетарної політики.

Структура інфляції. Варіація приростів цін в розрізі окремих товарів та послуг становить близько 30 відс. пунктів: від -28% на овочі до +23% на м'ясо, що говорить про ситуативний набір драйверів інфляції по більшості позицій та переважання немонетарних факторів.

Ключова риса української інфляції – витратний характер приросту  цін. Воєнні руйнування та здорожчання енергії зумовили зростання оптових цін промислових виробників (на 20% в середньому за 10 місяців). Ціни диктуються не попитом, а ростом витрат і пороговим рівнем рентабельності бізнесу. Також на ріст цін вплинули погода, ріст світових цін на олію, підвищення акцизів.

Ключові дезінфляційні чинники також перебувають за межами впливу монетарної політики НБУ, а саме – штучна стабілізація обмінного курсу за допомогою валютних інтервенцій НБУ, мораторій Уряду на комунальні тарифи, гарний урожай овочів, падіння світових цін на цукор.

Облікова ставка НБУ в нинішніх умовах навіть потенційно не здатна помітно впливати на інфляційні процеси із-за слабкості монетарної трансмісії. Депозитний канал трансмісії становить лише 5% ВВП, а кредитний – лише 9% ВВП, що критично мало для впливу на рівень цін в економіці. Валютний та фондовий канал взагалі не приймають участь у монетарній трансмісії, оскільки повністю залежать від неринкових вливань зовнішньої допомоги.

Висновки.

• Українська інфляція має переважно структурний характер, її подолання методами монетарної політики є малоефективним і по суті конрпродуктивним.
• В нинішніх умовах потенціал монетарної політики слід використовувати у напрямку підтримки економічного зростання, розвитку кредитування та інвестицій. Розширення пропозиції товарів та послуг вітчизняного виробництва знижуватиме ризики структурної інфляції, що відповідатиме ключом цільовим пріоритетам НБУ.
• Акцентування політики НБУ на розвитку кредитування не суперечить інфляційній цілі НБУ, оскільки така політика підвищуватиме майбутні спроможності НБУ протидіяти інфляційним викликам через кредитний канал трансмісії.

Фото - biz.censor.net