росія прагне розколоти Європу через послаблення Вишеградської групи

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

За повідомленнями ЗМІ, у відкритий доступ потрапили документи, які нібито свідчать про наявність у Москви планів щодо зміни політичної конфігурації Центральної Європи, зокрема послаблення ролі Вишеградської групи та формування нової системи впливу в регіоні.

 Згідно з матеріалами розслідувань OCCRP та Delfi Estonia, російське «Агентство соціального проєктування» (SDA), пов’язане з кремлівськими структурами, здійснює операції інформаційного та когнітивного впливу, спрямовані на дестабілізацію західних суспільств.

Серед напрямів діяльності, які приписують цій структурі, згадуються втручання у виборчі процеси, поширення дезінформації та спроби посилити внутрішні політичні суперечності у європейських країнах. Окрему увагу привертають повідомлення про можливі плани щодо послаблення Вишеградської групи як регіонального механізму координації між Польщею, Чехією, Угорщиною та Словаччиною.

Кремль розглядає незалежні регіональні об’єднання Центральної Європи як фактор, що обмежує його геополітичний вплив. Намагання послабити такі формати співпраці є частиною ширшої стратегії, спрямованої на зменшення політичної єдності ЄС і НАТО на східному фланзі Альянсу. Москва дедалі активніше використовує не лише традиційні дипломатичні та економічні інструменти, а й методи гібридного впливу: інформаційні операції, кібернетичні атаки, політичну підтримку проросійських сил та створення внутрішніх криз.

Особливу роль у цьому контексті відіграє Чехія, яка послідовно займає критичну позицію щодо російської агресивної політики. Спроби послаблення її впливу в регіональних форматах можуть розглядатися як частина ширшої кампанії з дискредитації держав, які підтримують зміцнення європейської безпеки та допомогу Україні.

Водночас політика Москви демонструє, що Кремль не сприймає країни Центральної Європи як повністю рівноправних партнерів, а прагне використовувати їх як інструменти для досягнення власних стратегічних цілей. У російському баченні регіон має залишатися простором обмеженого суверенітету та залежності від зовнішнього впливу.

Угорщина у цьому контексті часто розглядається як один із ключових напрямів російської політики впливу через енергетичну, економічну та політичну взаємозалежність. Москва зацікавлена у формуванні в Центральній Європі внутрішніх суперечностей, які могли б послабити спільну позицію ЄС і НАТО.

Потенційне послаблення Вишеградської групи є частиною ширшої боротьби за майбутню архітектуру безпеки Європи. Кремль прагне створити ситуацію, за якої окремі країни регіону діятимуть ізольовано, матимуть менше можливостей для спільної політики та будуть більш вразливими до зовнішнього тиску.

Паралельно Росія продовжує використовувати гібридні методи проти країн Балтії та Польщі. За оцінками регіональних служб безпеки, основними ризиками є не лише військова загроза, а й провокації із застосуванням безпілотників, кібератаки, диверсії, інформаційні операції та інші форми тиску.

Розвідувальні оцінки країн Балтії вказують, що Росія наразі не має достатніх можливостей для масштабного прямого військового сценарію проти НАТО, однак може продовжувати застосовувати тактику обмежених провокацій і перевірки реакції Альянсу. Метою таких дій є створення політичної невизначеності, виснаження ресурсів європейських держав та послаблення підтримки України.

Гібридна активність Росії включає використання міграційного тиску на кордонах, кібератаки проти державних установ і критичної інфраструктури, спроби впливу на інформаційний простір, а також можливі диверсії проти стратегічних об’єктів, зокрема енергетичних мереж і підводних комунікацій у Балтійському морі.

Особливо небезпечним напрямом залишається боротьба за інформаційний простір. Кремль системно використовує дезінформацію для підриву довіри до демократичних інституцій, посилення суспільних конфліктів та створення ілюзії внутрішнього розколу в європейських країнах.

У відповідь Європейський Союз і НАТО мають посилити координацію у сфері протидії гібридним загрозам. Це передбачає зміцнення систем раннього попередження, кіберзахисту, контррозвідувальних можливостей, охорони критичної інфраструктури та стратегічних комунікацій.

Важливим елементом відповіді має залишатися посилення санкційного тиску на Росію, перекриття каналів обходу обмежень, боротьба з використанням «тіньового флоту» та зменшення ресурсної бази для продовження агресивної політики.

Європейська безпека сьогодні залежить не лише від військової готовності, а й від здатності демократичних держав протистояти комплексним гібридним операціям. Єдність ЄС і НАТО, зміцнення регіональної стійкості та спільна відповідь на спроби зовнішнього втручання залишаються ключовими умовами збереження стабільності Центральної та Східної Європи.

Фото від ms.detector.media