Зустріч у Сочі: путіна та лукашенка ждуть темнії ночі

У маленького путіна настільки все кепсько, що його почав утішати та розраджувати великий лукашенко. Обидва недодиктатори всьоме зустрілися після початку 24 лютого кривавої авантюри в Україні – це більше, ніж за увесь попередній рік. Цього разу – вдруге у Сочі.

Цікавим є не стільки зміст їхньої розмови для загалу, скільки зовнішні «сигнали»: поведінка, міміка, інтонація.   

Путін зазначив, що про цю двосторонню зустріч вони домовилися всередині вересня (16-го числа під час саміту Шанхайської організації співпраці в Самарканді (Узбекистан)). Хочуть обговорити «дуже багато питань» про ситуацію в регіоні, плани в галузі хімії, продовольства та добрив.

Для путіна «дуже дивно»,  що Захід дотепер блокує постачання білоруських добрив на світові ринки. Мовляв, «світові ринки, особливо в країнах, що розвиваються, вкрай потребують цієї продукції.

Лукашенко теж поквапився підтримати словами кремлівського завсідника.

«Розвиток нашої економіки і взагалі існування наших держав змінилося різко навіть за три останніх місяці. Нам передбачали крах, загибель і так далі. Але життя різноманітне: ми комусь потрібні, нам хтось потрібен. І ми знайшли тих партнерів, які з нами успішно працюють, з якими ми працюємо і просуваємо нашу економіку», - цитує лукашенка його прес-служба.

Білоруський диктатор не забув подякувати прихильникам кривавих режимів у Білорусі та росії за підтримку у цей «непростий період».

«Світ узагалі перекинувся. Люди розуміють. Є різні люди: і тут, і там вистачає їх. Ми їх бачимо. І слава богу, можливо. Ось є якийсь вододіл і критерій (у нас у 2020 році, у Росії зараз), який показує, хто є хто. У цьому нічого поганого немає», - міркував лукашенко.

А далі продовжив як управний психотерапевт заспокоювати та налаштовувати на позитивне майбутнє свого сюзерена.

Мовляв, можемо «жити й існувати нормально» й «імпортозаміщення нормально виходить».

«І на своїх літаках літатимемо. І на військових, і на цивільних (на військових ми і так літаємо). І на своїх автомобілях пересуватимемося. Жодного страху немає», - підбадьорював «бульбофюрер».

Він нагадав, що тричі казав країнам Європи, що «їхнє майбутнє разом з нами» - «разом з росією, де є все, що їм треба».

«А у них є те, що ми можемо у них купити. Що їм ще треба? Просто треба приймати відповідальні рішення. Не хочуть – не треба», - торгував ротом лукашенко, якого путін доповнив, що європейці «з повагою повинні до нас ставитися».

«Ябацька» одразу ж підіграв і мовив, що без поваги «ми з ними взагалі розмовляти не будемо».

«Ми, слов'яни, з ними розмовляти не будемо без цього. Приниження ніхто не терпітиме. Не кажучи про Білорусь. Росія – гігантська країна, які можуть бути приниження? Ми ж пам'ятаємо, як там, в Америці, починаючи з попереднього президента: «Ми – виняток». Корону на голову надів – «ми світом керуватимемо». Це триває і зараз. Не можна так ставитись до людей», - наголосив вусань.

Їхні патякання нагадували спогади двох імпотентів, що живуть минулими спогадами та намагаються хоч якось привернути до себе увагу.  

«Хто хоче з нами у світі жити та поважати нас – ми відкриті, і ви теж. Ви тим більше. Ви про це постійно говорите. Ми готові до цього. Але приниження ніхто не потерпить. У російських людей ніколи цього не було. І ніхто не дозволить, жодна російська людина, жодному президенту, в тому числі і президенту путіну, не дотримуватися цієї лінії. Ось уся економіка та політика. Ми не раз уже про це говорили і продовжуватимемо говорити, наполегливо просувати цю політику», - розкрив «грандіозні» плани мінський гість.

Також він завуальовано торкнувся теми-лякалки про голод у світі. Попри санкції лукашенко «вірить» і вселяє цю віру в путіна, що вдасться реалізувати товари.

«Продовольство, добрива – куплять. Купують же зараз. Складніше, звичайно. Блокують там. Не нас, а там блокують: людей, які хочуть купити, які хочуть заплатити. Вони їх блокують, а не нас. Але ж знаходимо шляхи і продаємо. Ціни підняли. Не ми їх підняли, Ви правильно кажете. Кому потрібно це? Зараз подивився новини ранкові – вся Європа вирує. Найбагатша Німеччина – всі на вулиці, всі протестують. Але колись це почують же. Думаю, що почують. Тому наш курс правильний, наша справа права. Переможемо. У нас виходу іншого немає», - з подекуди важкістю в інтонації намагається підбадьорити путіна «ябацька».

Тут варто зауважити, що у країнах Європи від початку вересня активувалися сили, які влаштовують мітинги і протести. Не виключено, що за прямої чи опосередкованої підтримки кремля. Адже за 8 попередніх років росія витратила сотні мільйонів доларів США фінансування політичних партій і кандидатів у понад 25 країнах.

Не оминув у Сочі самопроголошений президент Білорусі і теми мобілізації в росії, що принесла путінському режиму чимало клопотів.

«У нас мобілізацією лякають, тут хтось побіг за кордон. Слухайте, у Росії 25 мільйонів мобілізаційний ресурс. Добре, нехай втекли 30 тисяч, ну, 50 тисяч. А якби вони тут залишилися, вони що, нашими людьми були б? Нехай тікають. Я не знаю, як ви до цього ставитеся, а я особливо не переживав, коли 2020 року кілька тисяч виїхало», - вдався до відвертості кривавий тиран, який після сфальсифікованих президентських виборів неймовірно жорстоко придушив протести у Білорусі.

У своїх намаганнях підтримати морально путіна білоруський гість заліз у такі хащі, що мимоволі хочеться з ним навіть у дечому погодитися.

Лукашенко каже (бреше), що більшість білорусів, які виїхали 2 роки тому, просяться назад.

«І ці приїдуть (росіяни, які втікають від мобілізації, - ЗІФ). Тільки треба ухвалити рішення, що з ними робити: чи нехай їдуть сюди, чи нехай харчуються там на вільних хлібах. Так чинити не можна. Можна, зрештою, домовитися тут і не бігати Європами й Америкою, як це було в більшовицьку революцію і після неї. Адже ситуація не та», - ляпнув «ябацька».

Ситуація може ще не зовсім та, але історичні подібності можна провести. Ті, хто втік з Білорусі, і справді хочуть повернутися (і навіть повернуться), але вже у вільну Білорусь – без лукашенка. Як, мабуть, і росіяни.

Білоруський політичний експерт Павло Усов поділився своїми висновками від зустрічі лукашенка та путіна на своїй сторінці у FB. Він умістив їх у 5 пунктів:

1. Путін виглядає важко постарілим і втомленим;

2. Лукашенко намагається демонструвати впевненість і зверхність. На це вказує рукостискання. З боку Путіна воно здається млявим і неповноцінним;

3. Лукашенко намагається нав'язати власну тональність зустрічі та розмови. Невже сподівається заговорити Путіна. Відчувається, що йому незручно.

4. Вважаю, що ці переговори будуть для Лукашенка критичними. Вступна частина була вкрай натягнутою і ні про що, хоч і в такому менторському тоні Лукашенка. «Ну поїхало 50 тисяч, ви не хвилюйтеся, вони повернуться».

5. Путін, як «монстр, що вмирає» висмокче з Білорусі все, що можна як компенсацію за втрати і приниження.

Відкинувши зовнішню облізлу мішуру цієї зустрічі, можемо припустити, що за зачиненими дверима була інша розмова. Не виключено, що путін знову повернеться до ідеї наступу з Білорусі зі залученням білоруської армії або її найманців у складі російської недоармії. Та навряд чи лукашенко зарадить йому в цьому – навіщо бульбофюреру зараз дратувати білорусів, зайнятих збором урожаю і підготовкою до зими?.. Максимум, на що буде здатен лукашенко, – це знову надати партію техніки та залишки боєприпасів.

Що залишається путіну? Після ядерного шантажу він так і не отримав потрібних йому сигналів від США та Європи. Навпаки, у США заявили, що готують адекватну відповідь. До яких подальших кроків йому вдаватися – вперто іти на пролом зі щойно мобілізованими, застосовувати ядерну тактичну зброю? Усі ходи програшні.   

Попередні зустрічі диктаторів:

18 лютого, москва, дводенний робочий візит лукашенка

11 березня, москва

12 квітня, космодромі «Східний»

16 травня, саміті ОДКБ, Москві

23 травня, Сочі

25 червня, Санкт-Петербург

Путін востаннє відвідував Мінськ 2019 року на закритті ІІ Європейських ігор.