Замах на Фіцо: версії

15 травня ц. р. скоєно замах на життя прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо. На місці злочину арештовано нападника Юрая Цинтулу. Україна і абсолютна більшість держав світу рішуче засуджує акт насильства щодо лідера сусідньої держави-партнера.

«Україна солідарна з народом Словаччини. Бажаємо Роберту Фіцо швидкого відновлення після поранення та повернення до виконання своїх обов’язків як глави уряду», - заявив український президент Володимир Зеленський.

Публічна політична позиція прем’єр-міністра Словаччини щодо російсько-української війни не може бути головним приводом говорити про мотив злочину терориста-фанатика. Словаччина є демократичною країною зі сталою демократією, в якій працюють легальні механізми ротації влади через вибори. А тому терор не може бути способом для проведення політичних змін. Це зрозуміло усім, окрім кремля, коли московські пропагандисти, як рупори російського медійного впливу, почали оголошувати цинічні спекуляції на трагедії, а також чергові спроби прив’язати Україну до всіх світових проблем.

Між тим, скоєний терористичний акт може бути якраз російською спецоперацією із переформатування політичних еліт країн-союзників та сателітів у контексті початку п’ятого президентського терміну Володимира путіна, який почав тотальну дестабілізацію країн, що перебувають у сфері його досяжності. Акцент на терактах дуже характерний почерк російських спецслужб, починаючи від теракту у підмосковному «Крокус Сіті Хол».

Замах на Прем'єр-міністра Словаччини Р. Фіцо, може бути свідченням активності російської агентури у країнах Заходу, зокрема, щодо військової та критичної інфраструктури, адже цілі агентурні групи, викриті у Європі, зокрема, у Польщі, свідчать про значні масштаби таємної війни, яку російський диктатор веде проти Західного світу. Не даремно спецслужби НАТО два тижні тому попередили про підготовку москвою серйозних терористичних заходів на території Євросоюзу та країн-членів НАТО.

При цьому російський ортодоксальний політик О. Дугін, який є одним з авторів ідеї «руського мира» та близький до путіна як носій ультра патріотичної ідеології, вважає замах на Р. Фіцо демонстрацію глобалістської ідеології, викликом глобалістських сил.

Насправді, реальність може бути куди більш прозаїчною – росія просто перестала, з певних причин, підтримувати деяких зі своїх сателітів. Під путіна на п’ятому терміні президентства переформатовується не тільки ситуація в самій росії, а й у країнах-союзниках також. Проте, виглядає відсторонення їх лідерів відбувається показово жорстоко. Замах на Р. Фіцо може бути своєрідним попередженням московським сателітам, зокрема, політикам на  кшталт В. Орбана або О. Лукашенка. Важко сказати, чим власне завинив Р. Фіцо перед москвою.  Можливо не дав згоду на якусь «сіру» схему, що прагнули реалізувати російські «представники» у Словаччині чи висловив  невдоволення якимось російським планом. Так чи інакше, а бути російським сателітом чи навіть «історичним союзником» або партнером стає все більш загрозливо та небезпечно.

Відомо, що 71-річний Юрай Цинтула, який стріляв у прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо, міг бути пов'язаний із проросійською воєнізованою групою Slovenskí Branci, зокрема, він приймав участь в заходах організації. Slovenskí Branci – незареєстроване парамілітарне угруповання, яке діє у Словаччині з 2012 року.

З невідомих причин, воно припинило свою діяльність у 2022 році. Організація співпрацювала зі словацьким відділенням російської шовіністичної організації байкерів «Нічні вовки», а її членів тренували колишні російські спецназівці. Тому російський слід у цій справі не треба виключати.

Однією з версій замаху також є радикалізм. Європейські радикали нині припускають силовий тиск на уряди, зокрема, на тлі наступних виборів. Певним чином така ситуація може бути спровокована політичною орієнтацією Р. Фіцо.

Замах на Р. Фіцо може також демонструвати банальне невдоволення населення, зокрема його радикальних представників, «підконтрольних» Росії країн. Та ж сама Словаччина, й Угорщина, явно не в лідерах Євросоюзу і мають суттєві фінансові і соціальні проблеми. Перебування в «орбіті» російського впливу тільки підсилює ці проблеми, а населення починає відчувати безвихідь.

При цьому треба розуміти, що хоча Р. Фіцо відкрито демонстрував позицію щодо російського вторгнення, яка різко контрастувала із позицією інших європейських країн, проте, замах на словацького прем’єра Києву вкрай невигідний, на чому так наполягали кремлівські пропагандисти, бо ставить під загрозу проведення Саміту миру, а також ускладнює зв’язки між Україною та Євросоюзом, тим більше на стадії перемовин щодо вступу і може скоротити подальшу європейську підтримку Києва у військовому протистоянні з Росією.

Україна чітко усвідомлює весь спектр негативних наслідків цієї ситуації, про що свідчить емоційна й миттєва заява президента В Зеленського, шокованого замахом. Р. Фіцо не «визначав погоди» в «українському питанні». Незважаючи на наративи, що контрастували з позицією інших європейських лідерів, Р. Фіцо був поміркований і не міг зрівнятися з «яструбами» з Москви. Тому це може бути операція РФ «під чужим прапором» з обвинуваченням України на тлі підготовки до Саміту миру, який Кремль поставив завданням торпедувати у будь-який спосіб, а також блокувати зусилля української влади щодо отримання гарантій безпеки від союзників та надходження західної допомоги.

   Олександр ЛЕВЧЕНКО, посол України в Хорватії 2010-2017 рр.

Головне фото – Роберт Фіцо/AP Photo / Petr David Josek, File