Загиблі в Полтаві – це ціна, яку платить Україна за лицемірство і нерішучість Заходу

Олександр Левченко

Радник міністра з питань тимчасово окупованих територій України. Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Дві російські балістичні ракети влучили у будівлю Інституту звʼязку і лікарні міста Полтава. Біля Полтави нема комплексів Patriot чи SAMP-T, які можуть збивати балістику, бо їх Україна має в обмеженій кількості. Окрім десятків загиблих, сотні поранених.

Президент України Володимир Зеленський доручив провести повне та оперативне розслідування всіх обставин того, що сталося. Залучені всі необхідні служби до рятувальної операції.

Поблизу місця влучання ракет розташований житловий масив. У багатоповерхівках ударною хвилею вибило скло, пошкоджено фасади. Оперативні служби працюють на місці російського удару в Полтаві. Рятувальники локалізували пожежу та продовжують розбір завалів.

Завдяки швидкій та злагодженій роботі 25 людей врятували, 11 із них дістали із-під завалів.

Через російський ракетний удар по Полтаві влада оголосила триденну жалобу в області від 4 вересня.

Внаслідок ракетного удару кількість загиблих зросла до 51 людини,  поранених 206 осіб, але нажаль, це не остаточні дані.

Руйнівна атака російської армії, є не просто черговим актом невибіркової агресії, а кровавою ланкою у ланцюгу масштабних атак проти цивільних об'єктів у Києві,  Харкові, Сумах, що мають місце останніми днями.

Ці атаки – чергове свідчення перебування російської влади та суспільства не тільки поза межами правового поля, а й поза межами людяності як такої.

Проте системність таких атак та їх зосередженість на певних об'єктах дає можливість відтворити людожерську логіку російської влади та військових.  Такі атаки є частиною інформаційно-психологічних операцій з метою залякування цивільного населення України, створення атмосфери зневіри та паніки, зокрема на тлі інтенсивного наступу російських військ на стратегічне важливе місто Покровськ.

Це є цинічним тиском на українську владу з метою прийняття російських вимог щодо припинення війни.

Крім того, це є маніпуляцією почуттями українських військових, які не мають можливості здійснювати удари у глиб Росії у відповідь на обстріли цивільних об'єктів в Україні.

Такі атаки переслідують мету знищення українського промислового, людського та інтелектуального потенціалу. Спостерігається тенденція до масштабування руйнації цивільного сектору, особливо на тлі осінньо-зимового періоду, що почався.

Проте виправдання москви начебто це довготривала “помста за Курськ”, що на тлі відсутності адекватних рішень російської влади щодо ситуації у прикордонних областях, подається як великий успіх та “покарання” України.

Так, на зустрічі із школярами у Республіці Тува путін заявив, що українських «бандитів» буде знищено, а прес-секретар кремля Пєсков у відповіді журналісту щодо реакції на Курську операцію України заявив, що відповідь триває. У цьому контексті є загроза, що атаки на цивільні об'єкти, а це навчальні, медичні заклади та спортивні комплекси триватимуть.

Вочевидь, російська армія буде намагатися створити “картинку” все більш масштабних руйнувань та великої кількості жертв. Така “помста” також має на меті стати публічним попередженням або погрозою союзникам та сателітам рф.

росія прагне збільшити військово-технічне співробітництво з Іраном, КНДР та усіляко тримати під контролем країни на кшталт Білорусі чи інших членів ОДКБ.

Руйнівні атаки на цивільних громадян, заклади освіти та медицини - відвертий виклик західним партнерам України, демонстративне нехтування моральними цінностями та нормами міжнародного права.

росія відверто хизується руйнуванням системи міжнародної безпеки. І ось вже зараз путіна приймають у Монголії як почесного гостя і це попри те, що Міжнародний кримінальний суд видав ордер на його арешт, а Монголія ратифікувала Римський Статут і зобов’язана арештувати Путіна як злочинця.

При цьому затримка із наданням дозволу ЗСУ щодо застосування далекобійної західної зброї по цілях у глибині росія має для України страшну ціну через численні смерті та руйнування.

росія бачить нерішучість Заходу й відверто демонструє, що начебто може статися з будь-яким містом у будь-якій точці регіону. Вочевидь, війна вступає у нову руйнівну фазу. При цьому публічні засудження кривавих дій не тільки не зупиняють російську владу, а, навпаки, спонукають її вдаватися до все жорсткіших дій.

При такій тактиці дій москви війна має бути повернена до території Росії. Російське суспільство має відчути усю ступінь кризи, пов'язаної із варварськими діями кремля. А Україна має нарешті отримати дозвіл на застосування західної далекобійної зброї по цілях у глибині росії звідки на українські міста та села летять багаточисельні ракети та бомби.

Україна в 90-ті роки віддала за наполяганням західних союзників увесь свій ядерний потенціал, при чому Росії. Зараз хтось на заході вдає начебто нічого не сталося і гарантувати безпеку Україні вона має сама. Це абсолютно хибна і небезпечна позиція. У Вашингтоні, Лондоні, Парижі мають просинатися від летаргічного сну і діяти рішучіше. Острах в очах західних союзників робить кремль нахабнішим і цинічнішим.

Фото із соцмереж