Євген Магда: Проти ядерної країни ніхто ще не воював? Ми б'ємося з нею вже 16-ий місяць

Повернувшись із чергового польоту до Росії, правитель Білорусі вирішив вилити душу публіці. І вибрав для цього російську пропагандистку Ольгу Скабєєву.

Які змови світової закуліси він розкрив цього разу? Розповів світові про спроби посадити Путіна та Зеленського за стіл переговорів, про те, як вони з Путіним «відстрілюються, стоячи спина до спини», що «ми закінчимо цю війну», що він без вагань застосує ядерну зброю – і рука не здригнеться.

Видання СН+ звернулося по коментарі до директора Інституту світової політики (Україна) Євгена Магди.

– Лукашенко в інтерв'ю російській пропаганді наговорив багато різних речей, наприклад, що його Коля організував із Зеленським мирні переговори у Білорусі, що Путін пропонував у мирному договорі взяти Крим у довготермінову оренду (Пєсков спростував). Чому він із такою люютю «мочить» Україну та Зеленського?

– Треба подивитись, хто його інтерв'ював. Це Ольга Скабєєва, топ-діва російської пропаганди, інтерв'ю їй – доволі показовий факт, працює на внутрішню білоруську аудиторію. Усі одкровення Лукашенка треба вивчати, виходячи з тієї ситуації, що складається в республіці. Його роль миротворця, його роль людини, яка на короткій нозі і з Путіним, і з Зеленським, і багато іншого – це, знаєте, показна бравада, яка не вартує часу на аналіз. Людина таким чином намагається довести свою вірність і лояльність Кремлю. Але повірте мені, як тільки кон'юнктура зміниться, він говоритиме, що його змусили.

– Під час війни будь-яка дипломатія хороша, якщо дає результат. Але чи потребує Україна послуг Лукашенка-миротворця?

– Лукашенко-миротворець – це значною мірою оксюморон після 24 лютого 2022 року. Він сам себе називав співучасником агресії в Україні, а як кажуть росіяни, назвався грибом – лізь у борщ: готуйся відповідати. Україні треба донести до Мінська, що бізнесу з ним більше не буде, більше його ніхто всерйоз в Україні не сприйматиме та вести з ним переговори теж ніхто не стане.

До того ж треба розуміти, що правитель почувається дедалі менш упевнено. Я взагалі вважаю, що його заяви мають аналізувати не лише політологи…

– «В Україні люди хочуть жити. Що би там не було, ми розберемося потім, хто винен». Надія на «потім розберемося» - тобто після війни сподівається брати участь у перемовинах. Чи знайдеться місце за переговорним столом?

– Це класика маніпуляції – люди хочуть жити. Безумовно, хоче жити переважна більшість, про життя мріяли й ті, хто загинув унаслідок ударів російських ракет, що прилетіли з Білорусі. Про це йому варто пам'ятати, але він намагається перекласти свою відповідальність на чужі плечі. Я не оперую в даному випадку категоріями моральності: щиро чи нещиро, тому що від такого пропаленого політика чекати щирості взагалі не доводиться… Але в нього мають бути якщо й не моральні обмеження, то хоча би думки у ключі «що ти робиш, куди тебе несе»?

– «Я не пророк, але в Україні ми закінчимо цю війну. До цього вже є великі передумови. Але далі нам ці очманілі із Заходу надто багато проблем створять. І якщо вони ці лінії (як люблять казати) перейдуть, буде їм дуже боляче. «Червоні лінії» для мене – це повномасштабна агресія. З будь-якого боку зараз, окрім Росії, природно. А ось Прибалтика, Польща та Україна…». Чи з того боку він чекає удару?

– Припущення, що війна закінчиться в Україні – це, звичайно, дуже весело. Наразі бойові дії йдуть на території України, але періодично вони переходять і на територію Росії. Світ уже побачив, що російський кордон дірявий.

Білоруський правитель намагається політично обслужити Путіна як офіціант багатого клієнта. Не соромлячись, за нагоди, вписати в рахунок космічного масштабу чайові. Критика Заходу і критика українського керівництва – це ті речі, які у його розумінні мають сподобатися Путіну. Можливо, вони сподобаються Кремлю, тільки от повністю перекривають політичні можливості для самого критикана.

– І нарешті висловлювання про ядерну зброю. «Нехай вороги, Олю, тремтять… Нас порвати на шматки із 2020 року хотіли. Проти ядерної країни, яка має ядерну зброю, ніхто ще не воював». Від яких ворогів він має намір відбиватися ядерною зброєю?

– Людина живе у світі своїх ілюзій. Він думає про те, що в нього станеться якесь щасливе життя, оскільки буде володарем ядерної кнопки. І хоча це не так, антизахідна риторика тільки загострюватиметься і посилюватиметься.

Проти країни, яка має ядерну зброю, ніхто не воював? Вибачте, Україна воює проти Росії у повномасштабному форматі вже 16-ий місяць. І робить це доволі успішно.

Так що декому доведеться, мабуть, озирнутися на всі боки, протерти очі – а далі вже розбиратися що і як.

Ілюстрація – СН+