Якою має бути форма правління в Україні в умовах війни та повоєнної відбудови?

В українському суспільстві час від часу порушуються питання оптимізації форми правління. Тобто, ставиться питання, чи Україна має бути парламентською республікою, залишатися парламентсько-президентською чи трансформуватися у президентсько-парламентську або президентську.

Але це робиться переважно з огляду на партійно-політичні інтереси. І виходить так, що якщо партія в опозиції, то вона починає відстоювати парламентську республіку, а якщо керівна – то президентську. Але такі підходи – це політична кон’юнктура. Бо до вибору прийнятної для держави форми правління треба ставитись з урахуванням державних інтересів і політичних реалій, усіх зовнішньополітичних й внутрішньополітичних викликів, які постали перед Україною, зокрема, з огляду на організацію протидії російській агресії та подальшу відбудову країни, а також до певної міри й з огляду на національні традиції.

Отже, щодо повноважень президента і парламенту, то тут очевидно, що парламентські республіки, а частково й парламентсько-президентські є доволі ефективними в умовах політичної стабільності й добре сформованої партійно-політичної системи на основі ідеологічних принципів. І це переважно стосується невеликих держав. Чи є в Україні такі передумови? Однозначно, ні. Бо більшість політичних партій – це олігархічні проекти, а є і такі, які ще донедавна виступали відверто з антиукраїнських позицій. До того ж, Україна – це все ж велика за розмірами держава з помітними регіональними відмінностями. Тому так чи інакше Україні потрібна сильна президентська владна вертикаль, з всенародно вибраним президентом.

Отже, в умовах протидії російській агресії і подальшої відбудови країни оптимальним був би варіант президентської або хоча б президентсько-парламентської республіки для швидкого й ефективного прийняття рішень. Це, зрештою, українська гетьманська модель управління. Так само і в сучасному світі помітним є запит на сильну авторитетну владу. Але вибір президентської моделі правління може бути можливим за умови, коли президент – узгоджений представник більшості державницьких сил. Добитися цього в сучасній Україні непросто, але зараз це більш реально, з огляду на обмеження електорального впливу відверто антиукраїнських політичних середовищ.

Мирослав Дністрянський, доктор географічних наук, доктор суспільно-економічних наук Українського вільного університету в Мюнхені, професор кафедри географії України Львівського університету ім. І. Франка.