Які наративи просуває рашапропаганда до виборів у Європарламент

Рашапропагандисти розвернули масштабну дезінформаційну кампанію, націлену на європейців і присвячену виборам до Європарламенту. Вона має дві головних цілі: підсвітити активність тих політсил, які просувають вигідні для кремля наративи (зокрема, послаблення підтримки України), а також допомогти проросійським кандидатам здобути якомога більше крісел.

У цій ситуації московити намагаються підкупити депутатів Європарламенту – аби ті поширювали вигідні москві наративи. Про це пише у своїй колонці для УП Світлана Сліпченко, заступниця виконавчого директора «Вокс Україна», керівниця фактчекінгового проєкту VoxCheck.

Як приклад, вона згадала Максиміліана Кра – головного кандидата від правопопулістської партії «Альтернатива для Німеччини», проти якого ФБР проводить розслідування за підозрою в одержанні коштів від кремля. Інші партійці активно виступають проти постачання зброї Україні та за зняття санкцій з росії.

Водночас навесні 2024 року у країнах ЄС форсувалась тема мирних перемовин з рф: мовляв, москва пропонує встановлення миру, а Україна і Захід це відкидають і збираються воювати «до останнього українця».

У VoxCheck проаналізували поширення пропагандистських наративів в онлайн-медіа країн ЄС, зокрема, Польщі, Словаччини, Франції та Німеччини. І виділили певні особливості рашапропаганди в окремих країнах.

Словаччина. Окремі словацькі партії транслюють наративи кремля, спрямовані на послаблення підтримки України з боку ЄС та припинення її опору російській агресії. Їхні заклики до «мирних переговорів» фактично легітимізують окупацію українських територій та ревізію повоєнного світового устрою.

Мирослав Радачовський із партії «Словацький Патріот» наполягає на припиненні постачання зброї Україні, стверджуючи, що війна не вирішиться подібним чином. Він акцентує на тому, що війна в Україні – це начебто проблема США та їхніх глобальних інтересів. Ба більше, 12 квітня 2024 року словацькі політики взяли участь у великій міжнародній конференції патріотичних партій у Болгарії, де підписали так звану Софійську декларацію, що закликає зупинити війну в Європі шляхом переговорів.

Польща. У польському медіапросторі поширюються доволі однобокі наративи, нібито ця війна нікому не потрібна, «поганий Захід» воює з «хорошою росією», а українці є лише «інструментом у цій братовбивчій війні». Мовляв, Польща ніяк не може допустити того, аби її втягнули в це протистояння. Також у польських медіа поширюють панічні настрої.

Зокрема, видання Wolne Media стверджує, ніби Україна збирається переносити столицю до Львова: «Це рішення пов'язане зі стрімким погіршенням військової ситуації в Україні. Російські війська продовжують просування на північному фронті до Харкова, другого за величиною міста країни. [...] Керівництво української армії відкрито визнає, що Україна більше не має шансів перемогти Росію чи повернути втрачені території».

Інший наратив проросійських медіа Польщі – відкрите висміювання виборів до Європарламенту. Мовляв, ЄС є нежиттєздатним утворенням, і тому немає сенсу брати участь у цих «фіктивних виборах».

Німеччина та Франція. У німецьких медіа одним із головних рупорів антиукраїнських наративів є проросійське видання Anti-Spiegel. Це медіа відкрито цитує російських експертів та медійників. Зокрема, журналісти видання стверджують, що в Європі начебто немає справжньої демократії, а тому ці вибори є пародією на виборчий процес. Пропагандисти говорять, що результат виборів уже визначений наперед. Зокрема, військова та фінансова підтримка України, проти якої нібито виступають більшість жителів ЄС, продовжиться всупереч бажанням виборців.

На французьку авдиторію спрямовують подібні меседжі, намагаючись переконати, що французам війна не потрібна, і співпрацювати з росією було б вигідніше.

Загалом, рашапропаганда досить гнучка. Для людей із праворадикальними поглядами підсилюються наративи відповідних партій, які просувають антиукраїнську риторику, тези «мир за будь-яку ціну» тощо. Для євроскептиків, чий рух є помітним у країнах ЄС, російські фейкороби поширюють тезу безрезультатності та безперспективності участі в цих виборах, оскільки, мовляв, їх результат уже визначений наперед.

6-9 червня 2024 року громадяни країн-членів Європейського Союзу обиратимуть депутатів Європейського парламенту. Результати цього волевиявлення визначатимуть, зокрема, якою буде підтримка України в боротьбі з росією протягом наступних п’яти років.

Колаж: ІМІ