Як в Естонії хочуть викорінити московський патріархат

Розірвати усі зв'язки з російською церковною владою вимагає міністерство внутрішніх справ Естонії від місцевої православної церкви московського патріархату (ЕПЦ мп). Більше того, наприкінці січня в естонському парламенті з’явиться законопроєкт про обов’язкову зміну статуту ЕПЦ мп протягом двох наступних місяців. У випадку відмови суд ліквідує релігійну організацію. Історія естонської боротьби з релігією країни, яка сіє війну по всьому світу – тривала та непроста. Але, схоже, естонці мають більші успіхи досягнути успіху на духовному фронті, ніж українці.

Як повідомляє ERR із посиланням на телесюжет естонської телевізійної програми новин Aktuaalne kaamera, незабаром уряд Естонії обговорить і, ймовірно, направить до Рійгікогу проєкт зміни закону про церкви і приходи. У документі йтиметься про заборону в Естонії діяльності церков, пов'язаних з організаціями, які підтримують військову агресію та насильство.

«Це починання необхідне тому, що православна церква, яка підпорядковується московському патріархату, є для росії і кремля найважливішим інструментом їх впливу в Естонії. Цьому треба покласти край. Ми бачили, як Москва використовувала релігійні організації для досягнення своїх цілей у Молдові, Україні й інших країнах, і можу сказати, що немає жодних сумнівів у тому, що це робили і збираються й надалі робити і в Естонії», - цитує ERR міністра внутрішніх справ Естонії, голову Соціал-демократичної партії Лаурі Ляенеметса.

За його словами міністра, Естонська православна церква має змінити свій статут, повністю вийшовши з підпорядкування москви.

«Зі статуту повинні бути усунуті згадка томосу, свого часу наданого російським патріархом місцевій церкві, необхідно змінити всі пункти, що говорять про затвердження рішень цієї церкви синодом російської православної церкви та її патріархом. Це стосується і тих, що мають власні статути – Пюхтицького монастиря і собору Алєксандра Нєвского. Вони також повинні змінити свої статути. Ми не будемо робити винятків у питаннях безпеки. Якщо парламент цей закон прийме, розпочинати якісь нові переговори ми не станемо», - запевнив очільник МВС.

На зміни статуту православної церкви Естонії відведуть два місяці. Якщо вимоги закону не виконають,  міністр звернеться до суду із проханням про примусову ліквідацію організацій-порушників.

Перше читання законопроекту у великій залі парламенту заплановане на середину лютого, а підсумкове голосування – на квітень.

Проте політичного смороду від противників такої ідеї як в Естонії, так і на росії, навряд чи вдасться уникнути. Уже зараз можна сказати, що позиції деяких політичних сил у цьому питанні не збігаються, зазначають журналісти.

«Мені здається, що ми ходимо по дуже тонкій кризі. Церква в Естонії та держава відокремлена одна від одної, і втручання в церковні справи з боку держави стане прецедентом, причому доволі сумнівним. Сам міністр у Рійгікогу запевняв нас, що не було жодних свідчень того, що церква якимось чином порушувала закон чи спонукала когось його порушувати. У такому разі все ж таки існує презумпція невинуватості», - зазначив депутат Рійгікогу Вадім Бєлобровцев із Центристської партії Естонії.

На його думку, причин, через які центристи могли би підтримати ініціативу МВС, немає.

Скепсис щодо ініціативи МВС висловлювали і представники фракції консерваторів у естонському парламенті. Проте більшість у Рійгікогу, який налічує 101-го депутата, мають три правлячі партії. І їхніх голосів мало би вистачити.

До речі, у березні минулого року стало відомо, що росія порушила кримінальні справи проти десятків політиків і посадовців із країн Балтії, Чехії та Польщі. У списку перебував і міністр внутрішніх справ Естонії Лаурі Ляенеметс.

Протистояння російському кривавому «православію» в Естонії має подібність із українськими процесами з цього питання. Так, 20 серпня 2024 року Естонська православна церква московського патріархату вирішила змінити свою назву, прибравши приналежність до мп. Подібний крок робили і в УПЦ через декілька місяців після повномасштабного російського вторгнення 2022 року.

Проте в естонському уряді, здається, усвідомлюють загрозу, що несе московський патріархат, який століттями пропагує «русскій мір» та отруює свідомість людей.

У невеличкій за чисельністю населення країні (трохи більше 1,3 мільйона осіб) «православіє» розпочав вкорінювати з 1570 року російський цар іван грозний, заклавши єпископську кафедру у місті, що має тепер назву Тарту. Згодом, після приходу росії на землі сучасної Естонії за підсумками Північної війни у 20-их роках ХVІІІ-го століття, кількість православних приходів збільшується.

Потім були непрості періоди на початку ХХ-го століття, спроба відновити незалежність від РПЦ, створивши Ризьку єпархію, вбивство більшовиками у 1919 році архимандрита Платона. Того ж року РПЦ створює окрему Естонську єпархію, а наступного, менш як за півроку, проголошує Естонську православну церкву автономною.

Проте тодішня влада Естонії та частина духовенства ініціювали звернення у 1922 році до Константинополя із проханням про прийняття під юрисдикцію Константинопольського патріархату й отримання автокефалії. І вже за менш як рік часу вдалося отримати більше – томос та статус Естонської православної митрополії.

У РПЦ, звісно, такий крок Константинополя не визнали та 1924 року закладають у Нарві єпархію, що об’єднує всі російські приходи. 

Улітку 1940-го Естонію окупував СРСР і тамтешню церкву в лютому наступного року змусили возз’єднатися з РПЦ. Ненадовго. Буквально у вересні 1941-го в Естонії вже панувала німецька військова влада.

Тодішній перший глава Естонської православної церкви Олександр знову заявляє про розрив з московськими попами та повернення до Константинопольського патріархату.

Але і цей період відносної незалежності ЕПЦ протривав недовго – вже 1944-го, через наступ червоної армії, патріарх Олександр перебирається спочатку у Німеччину, а через три роки у Швеції засновує Естонську православну церкву у вигнанні.

Естонію знову окуповує російське православ’я, аж допоки нові політичні віяння на початку 1990-их і розпад «тюрми народів», як називали СРСР і росію, не призвели до поділу і на духовному поприщі. Із проголошенням Незалежності в Естонії утворилося дві церкви – православна московського патріархату й Естонська апостольська православна церква Константинопольського патріархату. У першій, звісно ж, залишилися російськомовні прихожани.

За даними Вікіпедії, влада незалежної країни «аж до 2002 року відмовляла в офіційній реєстрації Естонської православної церкви московського патріархату». Через це у кремлі держдумці навіть двічі – у 1996 та 2001 роках – приймали політичні заяви.

Попри спротив влади Естонії, кремлю таки вдалося легалізувати свою церкву. Більше того, привести на потрібні посади своїх людей. І в цьому не останню роль відіграв Алексій ІІ-ий.

У вересні 2012 року з ініціативи тодішнього мера Таллінна Едґара Савісаара – багаторічного політика та чиновника на багатьох найвищих державних посадах із цікавою біографією – відкрили бронзовий бюст Алєксію II-му (в миру – Алєксєй Рідіґєр). Останній народився у столиці Естонії далекого 1929 року. А 1990 року помісний собор РПЦ проголосив його патріархом московським і всієї русі. У цьому статусі він і перебував до своєї кончини у 2008 році.

Вартість пам’ятника, створеного на замовлення міського муніципалітету, становила 40 тисяч євро, писало тоді видання Postimees. Його встановили біля храму, що на той час споруджували у крупному районі Таллінна – Ласнамяє. Цю частину столиці Естонії заселяють головно російськомовні, а естонці називають його «російським гетто».

Цікаво, що тодішній мер Таллінна (помер наприкінці грудня 2022 року) був свого часу лідером Центристської партії, за яку зазвичай голосують російськомовні. Він залишив по собі неоднозначні спогади. Багато хто вважає його патроном росіян в Естонії, який провадив кремлівські інтереси. У грудні 2010 року його підозрювали в отриманні російських грошей на фінансування виборчої кампанії. А у вересні 2015 року мера Таллінна затримували за підозрою в отриманні хабарів.

Можливо, РПЦ і далі почувала би себе безпечно в Естонії та продовжувала свою політику, якби не рішення путіна розпочати повномасштабну агресію проти України. З початком війни, загострилася ситуація і на «духовному фронті» Естонії.

Цьому передувало обрання на позачерговому соборі ЕПЦ мп її нового предстоятеля – архієпископа Євгєнія (Решетнікова) 29 травня 2018 року, колишнього ректора московської духовної академії та голови навчального комітету священного синоду РПЦ. А вже на п’ятий день опісля патріарх від кдб-фсб, якого величають московським і всієї Русі – Кірілл, возвів його у сан митрополита з титулом Талліннський та всієї Естонії.

Того ж року путін своїм розпорядженням виводить його зі складу Ради із взаємодії з релігійними об'єднаннями при президентові російської федерації.

Про незгоду з політикою свого шефа Кірілла, який підтримує російське вторгнення в Україну, митрополит Євгєній письмово повідомив міністра внутрішніх справ Естонії Лаурі Ляенеметса аж у жовтні 2022 року.

Цього виявилося замало, попри те, що міністр, за твердженням журналістів, був задоволений такою заявою російського «духівника». Рік тому – у січні 2024-го – влада Естонії не продовжила главі ЕПЦ мп тимчасовий дозвіл на проживання. У департаменті поліції та прикордонної охорони пояснили, що неодноразові бесіди з Решетніковим і пояснення йому необхідності припинити виправдання воєнних дій росії та кремлівського режиму у публічній діяльності, ні до чого не призвели. Російський митрополит своєї риторики не змінив, тому його визнали як такого, що становить загрозу безпеці держави.

У Раді церков Естонії навіть спробували заступитися за Решетнікова та вимагали пояснень від МВС щодо рішення не продовжувати посвідку на проживання. І дочекалися.

Через декілька днів очільник МВС Лаурі Ляенеметс повідомив, що митрополит щонайменше останніх пів року перебував в основному на росії.

Тож Решетнікову нічого не залишалося, як здійснити «жест доброї волі». 4 лютого 2024 року він відправив останнє своє богослужіння в Естонії, наступного дня отримав відмову у продовженні тимчасової посвідки на проживання та через добу відбув на росію зі словами: «Я залишаюся на зв'язку і продовжую турботу про довірену мені церкву, хай навіть у дистанційному режимі».

На цьому в естонському уряді не заспокоїлися та в останній день липня 2024 року МВС Естонії провело зустріч із представниками ЕПЦ мп. Останнім озвучили чіткі вимоги: повний вихід ЕПЦ мп з підпорядкування московського патріархату – як канонічно, так і юридично.

У відповідь російські попи в Естонії поділилися своїм баченням розриву із московською пуповиною. Спочатку змінити статут ЕПЦ мп, а потім консультуватися з Естонською апостольською православною церквою для пошуку можливості об'єднання всіх православних Естонії в єдину Церкву.

Менш як через місяць, у серпні, як ми писали вище, собор ЕПЦ мп позбувся у своїй назві приналежності до московського патріархату. Проте в МВС Естонії такий крок визнали недостатнім.

Більше того, у вересні 2024 року Естонська апостольська православна церква простягнула руку допомоги – запропонувала ЕПЦ мп відокремитися від російської православної церкви шляхом переходу у статус самоврядного вікаріату парафій російської традиції.

Але, схоже, в ЕПЦ мп не квапляться. Тож офіційний Таллінн вирішив пришвидшити цей процес. А його каталізатором буде новий закон, про який ішлося на початку цього тексту.

Києву є чому повчитися, бо тисячі фактів пропагандистської та диверсійної роботи представників УПЦ мп в інтересах країни-агресорки, виявлених українськими правоохоронними органами, кволо змінюють загальну ситуацію.

Також читайте: Патріарх-фсбешник кірілл особливо подякував священникам в Україні

Фото – скріншот відео, Вікіпедія