Як спасти рядового науковця

Богдан Данилишин

Економіст, доктор економічних наук, професор, академік НАН України

В критичних умовах функціонування української держави і боротьби українського народу за незалежність зростає роль національної науки в розбудові обороноздатності країни, прийнятті суспільно-значущих рішень, формулюванні національних і галузевих стратегій розвитку. Національна академія наук (НАН) України як важливий суспільний інститут має гарантувати виживання суспільства за надзвичайних умов, стати драйвером науково-технічного прогресу та інновацій.

Фінансування наукових досліджень і розробок (НДіР) є вагомим компонентом збереження і розвитку української науки, функціонування національної інноваційної системи, відкриття нових напрямів досліджень і створення умов для впровадження отриманих наукових результатів на практиці.

З 2020 року витрати на НДіР в Україні з усіх джерел не перевищували 0,4% ВВП, а в перші роки повномасштабної війни вони знизилися до 0,32% ВВП. У 2024 р. витрати усіх секторів на НДіР досягли 28,3 млрд грн або 0,37% ВВП (див. Діаграму 1).

Діаграма 1. Витрати на наукові дослідження і розробки всіх секторів у % до ВВП за роками

Джерело: складено автором за даними Держстату України.

В Україні середнє відношення фінансування вартості НДіР до ВВП упродовж 2020-2024 рр. дорівнювало 0,36%, в той час як у середньому по країнах ОЕСР – 2,0%. При цьому найбільші обсяги виконання НДіР у % від ВВП мали місце в Швейцарії – 3,4%; Кореї – 4,2%; Ізраїлі – 4,3%. Стратегією ЄС «Європа-2020» ставилося завдання довести рівень фінансування цієї сфери до 3% ВВП із наданням науковим дослідженням і розробкам роль ключового драйвера з досягнення стійкого, інклюзивного і «розумного» зростання.

В Україні, за даними Державної служби статистики, на державний сектор і сектор вищої освіти в 2024 р. припадало 40% загальних витрат на НДіР (у 2021 р. - 46%). Відповідно, частка підприємницького сектору в сумарних витратах на НДіР у минулому році досягла 60%.

У складі витрат на НДіР у 2024 р. 21% було спрямовано на фундаментальні дослідження, 32% - на прикладні дослідження, 48% - на науково-технічні (експериментальні) розробки.

Таким чином, державне фінансування сфери досліджень і розробок в Україні (з урахуванням сектору вищої освіти) у 2024 р. складало тільки 0,15% ВВП. Невисокою була й інноваційна активність підприємств цивільних секторів економіки та їх попит на науково-інноваційні розробки. Зрозуміло, що така система не в змозі генерувати масштабне отримання нових знань та сприяти їх широкому впровадженню.

В той же час (значною мірою за інерцією) наукові дослідження і розробки в Україні проводять 616 організацій, у тому числі 344 організацій державного сектору. Порівняно з 2021 роком загальна кількість таких організацій зменшилася на 21, при цьому в підприємницькому секторі вона зросла, а в державному зменшилася.

У виконані наукових досліджень і розробок в 2024 р. було задіяно 63,8 тис. працівників, яких 42,7 тис. – дослідники. Відносно 2021 р. загальна кількість працівників у цій сфері зменшилася на 7%. В Україні в підприємницькому секторі зайнято лише 25% дослідників економіки, що значно нижче показників інших країн світу.

На жаль, робота дослідника в Україні не має суспільного визнання і не є затребуваною у підприємницькому секторіпри мізерному державному фінансування НДіР. В результаті таких процесів скорочується кількість наукових кадрів, тривають негативні вікові зміни, знижується ефективність роботи дослідників.

Суттєвим гальмом для генерування нових знань є також забюрократизована та надмірно ускладнена система організації науково-дослідних робіт і звітування про їх результати в державному секторі, що відволікає творчий потенціал дослідників на непов’язані із науковими дослідженнями цілі.

Військові дії та численні інституційні проблеми економіки України, як і недостатнє фінансування сфери НДіР стоять на заваді розкриттю потенціалу української науки, формуванню проривних напрямів досліджень та отриманню нових розробок.

Таблиця. Бюджетне фінансування функції фундаментальних і прикладних досліджень і розробок в сфері держуправління в абсолютних і відносних величинах у 2020-2026 роках

Джерело: складено і розраховано автором за даними Мінфіну і Держстату України.

Якщо подивитися в наше недалеке минуле, то побачимо, бюджетне фінансування фундаментальних і прикладних досліджень та розробок (віднесене в статистиці до загально-державних функцій) перебувало на критично низькому рівні навіть у довоєнний період. У 2020-2021 роках воно становило лише 0,13 – 0,14 % ВВП (див. табл). При цьому фінансування НАН України в рамках цього напрямку знаходилося на рівні 0,12% ВВП.

Під час війни ситуація з бюджетним фінансуванням науки ще більше погіршилася. У 2023-2025 роках видатки Державного бюджету на НАН України складали лише 0,09% ВВП (6-7 млрд грн на рік). На 2026 рік проектом державного бюджету закладається їх подальше зниження – до 0,08% ВВП. Діаграма 2 чітко відображає низхідну динаміку фінансування функції "Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки в сфері держуправління", а також фінансування НАН України.

Діаграма 2. Динаміка фінансування наукових досліджень і розробокз Державного бюджету України в % до ВВП

Джерело: розрахунки автора за даними Мінфіну і Держстату України.

На 2026 рік бюджетне фінансування НАН України планується в сумі 8,1 млрд грн, а з урахуванням діяльності галузевих академій наук – 11,1 млрд грн. Додатково передбачається виділити 0,9 млрд грн Національному фонду досліджень і 6,3 млрд грн на підтримку пріоритетних наукових досліджень і розробок закладів вищої освіти, стимулювання найкращих наукових установ, а також на виконання державного замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію.

Європейська комісія в аналітичному звіті з оцінки заявки України на членство в ЄС із зверненням до Європарламенту і Європейської Ради констатувала, що діяльність з досліджень та інновацій в Україні, як і потенціал технологічної абсорбції, є обмеженими внаслідок хронічного недофінансування, неефективних механізмів розподілу бюджетних коштів і фрагментованого управління. У звіті зазначається, що в Україні кількість вчених скорочується, а їх відтік значно перевищує приплив. Існує нагальна потреба в розробці стратегії утримання та залучення талантів до сфери НДіР, заходів з підтримки кар'єри дослідників, а також в масштабних інвестиціях в дослідницьку інфраструктуру.

Без вжиття нагальних заходів триватимуть процеси виїзду наукових кадрів за кордон, працевлаштування вчених у інших сферах, втрати перспективних наукових шкіл і розформування наукових колективів, фізичного і морального зносу матеріально-технічної бази наукових установ.

На мій погляд, формування сучасної та збалансованої системи фінансування сфери НДіР та інновацій, а також піднесення ролі НАН України у вирішенні завдань науково-технічного і соціально-економічного прогресу потребує:

* Зосередження фінансових ресурсів держави на пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки, оптимізації мережі державних наукових установ за результатами об’єктивного оцінювання ефективності їх діяльності. Лише концентрація фінансово-економічних ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку науки із залученням конкурентоздатних установ до їх реалізації дозволить забезпечити відновлення і розвиток інноваційної системи країни.

* Реформуванням діяльності НАН України та галузевий академій при збільшенні бюджетного фінансування сфери НДіР до рівня 0,7-0,8% ВВП; виділення адекватних ресурсів на оновлення матеріально-технічної бази життєздатних наукових установ та гідну оплату праці дослідників. Посилення кадрового потенціалу сфери НДіР можливе лише при створенні фінансових стимулів до продуктивної праці дослідників. Підвищення соціального статусу та престижу їх роботи в суспільстві має відбуватися на фоні відкритості української науки та популяризації її досягнень серед широких верств населення.

* Вдосконалення структури і введення нових механізмів фінансування НАН України, зокрема створення чітких алгоритмів розподілу базового фінансування між установами НАН; збільшення частки конкурентного фінансування; забезпечення відбору на основі чітких критеріїв наукових проектів в рамках цільових державних програм; запровадження міжнародно визнаних критеріїв і стандартів організації/ замовлення наукових досліджень; проведення відкритої експертної оцінки та обговорень науково-дослідних робіт на етапі їх планування та звітування про отримані результати; оптимізації накладних витрат, пов`язаних із утриманням адміністративного апарату Президії НАН і наукових установ.

* Посилення інструментів державної допомоги на дослідження, розробки та інновації, підтримку дослідницької та інформаційної інфраструктури. Відповідно до стандартів ЄС державна допомога на зазначені цілі має надаватися у формах: прямих грантів, звільнення від оподаткування чи зниження ставок, виділення земельних ділянок, забезпечення доступу до боргового чи пайового фінансування на сприятливих умовах.

За прикладом розвинутих країн українська держава мала б посідати гідне місце як у фінансуванні фундаментальних і ризикових досліджень, так і в поширенні нових знань та ефектів інновацій для всього суспільства. Адже, нові знання – це суспільне благо і головне джерело підвищення рівня життя населення.

В Україні за прикладом ЄС доцільно було б, передусім, розвивати такі напрямки державної підтримки розробок та інновацій: а) допомога інноваційним кластерам на подолання проблем координації, які стримують їх розвиток, на забезпечення обміну знаннями і посилення взаємодії між кластерами; б) допомога на створення і оновлення дослідницької та інноваційної інфраструктури.

Формування нової мережі дослідницької та інноваційної інфраструктури має включати створення технопарків, інноваційних центрів, інноваційно-технологічних кластерів і бізнес-інкубаторів, центрів інновацій і трансферу технологій, центрів комерціалізації інтелектуальної власності, регіональних центрів науки та інновацій, венчурних фондів, ін.

На перспективу необхідне посилення співробітництва і створення нових форм взаємодії між установами НАН України та Українського фонду стартапів (Фонду Розвитку Інновацій). Даний фонд є державною організацією, що отримує бюджетне фінансування (1.5 млрд грн у 2024 р., 3 млрд у 2025 р. і орієнтовно 5 млрд грн у 2026 р). із спрямуванням на допомогу інноваційним проектам та технологічним стартапам ранніх етапах. Фонд надає також організаційну підтримку із запуску й масштабування виробництва інноваційних розробок з фокусом на розробках military tech.

Нагальної уваги потребують і питання інтеграції України до Європейського дослідницького простору (European Research Area). На жаль, нині європейські партнери відзначають прогрес нашої науки лише у сферах гендерної рівності, відкритої науки (прийняття та імплементація Національного плану відкритої науки) і реформування системи оцінки наукових досліджень.

Українські установи через підвищення власної конкурентоспроможності та розбудову зв’язків з міжнародними партнерами мали б активніше інтернаціоналізувати власні дослідження та домагатися більшої участі іноземних донорів і замовників у фінансуванні наукової діяльності в Україні. Слід відзначити, що зараз на фінансування досліджень та інновацій в нашій країні від зарубіжних партнерів вже надходить ¼ загального фінансування й певний позитивний досвід вже маємо від участі у хмарі Європейської відкритої науки (European Open Science Cloud), Європейській організації ядерних досліджень, EUREKA.

Реалізація окреслених заходів має забезпечити формування ефективних наукових установ і колективів, що стануть центрами глибоких знань і креативності та надаватимуть адекватні відповіді на гострі виклики сьогодення - протидії збройній агресії, підвищення якості охорони здоров’я, забезпечення інклюзивного розвитку. Важливо пам’ятати, що відродження науки та сильної інноваційної системи – це невід’ємні компоненти побудови самодостатньої економіки із вбудованими механізмами технологічної модернізації, які генерують стійке зростання і забезпечують високий ступінь обороноспроможності країни.

Фото від НУ "Львівська політехніка"