Як слідчий комітет рф підставив путіна, порушивши «справу» проти суддів МКС

Російській слідчій комітет учергове мене здивував. Ні, я звісно давно звикнув до протиправних порушень російськими карателями політичних кримінальних справ за принципом «чого ліва п’ятка забажає», але 20 березня слідком росії пішов на трагікомічний рекорд.

Він порушив справи проти прокурора Міжнародного кримінального суду Карима Ахмад Хана та суддів МКС Томоко Акане, Розаріо Айтали та Серхіо Херардо Годинеса через видання ними ордеру на арешт путіна та його поплічниці Львової-Бєлової.

При цьому прокурору та суддям МКС російські карателі закидають «готування до нападу на представника іноземної держави, що користується міжнародним захистом», та ще із «з метою ускладнення міжнародних відносин» (частина 2 статті 360 кримінального кодексу агресора, до 10 років), та проти пана Хана «бонусом» заявляється про «притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднане зі звинуваченням особи у скоєнні тяжкого чи особливо тяжкого злочину» (частина 2 статті 299 кк агресора, ще до 10 років).

Щодо трійки суддів МКС слідком рф «додав у кваліфікацію» ще «незаконне заключення під варту» (частина 2 статті 301 кк агресора, ще до 4 років).

Перша трагікомічна риса цього шоу – «пояснюючи» те, що «кримінальне переслідування [щодо путіна та його поплічниці] носить» начебто «свідомо незаконний характер», оскільки нібито «підстав для притягнення до кримінальної відповідальності немає», слідком рф навіть не турбує себе питанням того – що ж власне інкримінують московським фігурантам.

Слідком просто вказує, що «відповідно до Конвенції про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом від 14.12.1973, глави держав користуються абсолютним імунітетом від юрисдикції іноземних держав».

Тут питання навіть не у Львовій-Біловій, яка за «табелем про ранги» є клерком «третього рівня свіжості» та навіть самостійного зовнішньо-представницького функціоналу, здається, не має, ніякі конвенції узагалі її долю та привілеї не описують.

Питання навіть не у тому, що вказана Конвенція взагалі не про імунітет голів держав від переслідувань, а про захист їх (та багатьох інших посадовців) від нападів, убивств, викрадень та інших провокацій зокрема шляхом міждержавної співпраці у протидії цим явищам.

Ніяких заборон щодо кримінального переслідування іноземних голів держав цей документ не встановлює. До речі, ця конвенція суто міждержавна й узагалі ніяких обов’язків саме для МКС та його посадовців, як для міжнародної структури, навіть якщо там би йшлося про імунітети для путіна, вона не встановлює і встановлювати не може.

Та питання тут навіть не у тому, що згаданий у статті 360 кримкодексу агресора «напад», навіть якщо його розглядати «еластично» та за межами традиційного розуміння цієї норми про знову-таки загально-кримінальний акт, аж ніяк не є наслідком ордера МКС, бо ордер мають виконувати не фізичні особи, а держави своїми рішенням, проти яких як «виконавців ордеру» слідкому тепер також «необхідно порушувати» статтю 360, всупереч засадам теорії державного суверенітету.

Питання навіть не у тому, що статтю 301 раніше застосовували в рф виключно коли людина вже була реально під вартою у місці несвободи.

Питання навіть не в тому, що слідком рф публічно визначив міжнародне правосуддя видом «ускладнення міжнародних відносин», тобто передбачив «порушеною нормальністю» цих відносин відсутність міжнародного правосуддя.

Питання в іншому.

Росія дуже довго, із кожної пральної машинки, розповідала про те, що вона не визнає юрисдикцію МКС, путін для цього навіть відкликав давно наданий російський підпис з-під Римського статуту.

Але порушені агресором проти прокурора та суддів МКС статті 299 та 301 його ж кримінального закону є злочинами проти правосуддя та мають виключно спеціальний суб’єкт.

Перекладаючи на мову гуманітаріїв – проста людина не може вчинити такий злочин, їй завідомо не можна його закидати.

Його може вчинити виключно прокурор, слідчий, дізнавач, суддя, що має відповідні спеціальні, процесуальні повноваження. Інакше це буде «викрадення», «самоправство», що завгодно але не «злочин проти правосуддя».

Таким чином порушуючи щодо пана Хана статтю 299, слідчий комітет рф прямо визнав, що пан Хан є прокурором, та що він має право на організацію арешту щодо громадян рф, просто саме у конкретному випадку із путіним та його поплічницею це начебто «відбулося завідомо незаконно».

Така точно ситуація, у вимірі статті 301, виникає із суддями МКС.

Тут можна кепкувати про те, хто та як написав слідкому рф його трагікомічну заяву про МКС і кому тепер «надавати орден імені Манекен», але насправді все простіше.

Лють і безвихідь Кремля після новини про міжнародний ордер мала таку глибину, що слідком рф негайно став її обслуговувати в описаний вище абсурдний спосіб.

Та я упевнений, що це явно не остання безглузда заява російських карателів про МКС, бо попереду багато цікавого. Не перемикайтеся.

Борис Бабін, громадський і політичний діяч, доктор юридичних наук, професор (сторінка у FB)