Як російська пропаганда впливає на судову систему Італії

Вже неодноразово мали місце обґрунтовані застереження щодо того, як фальшиві новини, інфільтрувавшись у засоби масової інформації Заходу та виборчі процеси, поступово проникають у суди...  

Мало хто заперечував провину Віталія Марківа, українця, який водночас є громадянином Італії, коли італійський суд цього літа засудив його до 24 років позбавлення волі.

Більшість доказів, які вказують на те, що він допомагав координувати артилерійський удар у зоні конфлікту на території України, внаслідок якого загинув італійський військовий фотограф, було вилучено з його електронних пристроїв. 

Але дійсний подив викликав той факт, коли суд восени оприлюднив свої аргументи, показавши, що серед доказів, наданих італійськими прокурорами, були повідомлення з джерел, які є загальновизнаними джерелами російської пропаганди.

Експерти вважають, що включення двох відео із Russia Today, та «звіту» оприлюдненого на веб-сайті «Русская весна», які українською владою були визнані неправдивими, викликало велике питання щодо того, як фальшиві новини, проникнувши у західні ЗМІ та виборчі процесу, на даний момент проникають ще й у західні судові системи.

Прокурори заявили, що не вважають звіти «Russia Today» вирішальними для винесення вироку, а присяжним не дозволяється обговорювати обставини, які їх переконали у винуватості вині пана Марківа.

Проте включення до судового процесу пропаганди та дезінформації, незалежно від її переконливості, викликало велику тривогу в експертів та деяких політиків.

У листопаді українська влада, яка була визначена співвідповідачем у справі і, таким чином, відповідальною за економічні збитки, оскаржила це рішення. Вона вступила у власну пропагандистську війну із Росією і звичайно звинувачувала російську дезінформацію в поширені матеріалів, що показують українських військових у поганому світлі.

Цього місяця ліберальна партія «More Europe» стверджувала, що судовий процес було заплямовано «чутками та упередженістю» і звернулась із прохання до Європейського Союзу направити спостерігачів на апеляційний розгляд, який, як очікується, розпочнеться навесні наступного року.

Пан Марків, якому зараз 30 років, покинув Італію, аби прийняти участь у протестах під час Євромайдану в Києві у 2014 році. Коли, кілька місяців потому,  розпочалась війна на сході України на Донбасі, він приєднався до Національної гвардії України для боротьби з російськими сепаратистськими силами.

Будучи гвардійцем, як стверджували прокурори, він допомагав координувати напад підрозділу української армії на групу цивільних осіб. Серед тієї групи був і тридцятирічний італійський фотограф Андреа Роккеллі, який загинув від артилерійського вогню разом з іншими журналістами 24 травня 2014 року.

Відповідно до заяви прокурора Андреа Занончеллі, який веде справу, внаслідок відсутності співробітництва із українською владою, впродовж двох років розслідування слідчих у Павії, рідному місті пана Роккеллі, ні до чого не призвело.  Проте влітку 2016 року, за словами Занончеллі, під час пошуку інформації в  Google він знайшов статтю, опубліковану провідною щоденною газетою Італії, Corriere della Sera.

Вона була у форматі нібито інтерв'ю із невстановленим капітаном української армії, підрозділ якого було розміщено у цьому районі.

Прокурор вважав це визнанням вини, незважаючи на звичну відсутність дотримання суворих журналістських стандартів в італійській журналістиці.

Коли поліція допитала авторку статті, журналістка сказала їм, що це її, нібито, інтерв'ю – лише така собі сукупність ремарок, які вона почула у розмові між солдатом та фотографом.

Згодом італійська поліція встановила, що анонімним капітаном української є пан Марків.

Віталій Марків, фото glavcom.ua

Італійська влада почала прослуховувати розмови пана Марківа з його матір'ю в Італії, щоб отримати докази. Вони заарештували його і звинуватили у вбивстві, коли він повернувся в Італію у аеропорту Болоньї в червні 2017 року.

Справа привернула увагу відомих адвокатів і стала ледь не мітингом за свободу преси. 

Сенатор від партії Сільвіо Берлусконі «Форза Італія» захищав пана Марківа. Колишній «лівий» мер Мілана представляв дві видатні медіа-ґільдії, які оголосили себе постраждалими сторонами, від імені фотожурналіста.

Серед наданих доказів були відеозаписи, описані як «відкрите джерело», «знайдено на YouTube» або «з місцевого телеканалу», і всі з них містили логотип Russia Today і до цього часу розміщені на каналі цієї організації в YouTube.

У постанові також цитується стаття опублікована на сайті «Русская весна», в якій стверджується, що Міністерство внутрішніх справ України вступило у змову із колегами Марківа, з метою захисту останнього. Постанова містила документ, який нібито отримано в результаті «витоку» з української влади, у якому містяться вказівки колегам пана Марківа свідчити на його користь.

Українська влада заявила , що документ є підробкою.

Засудження пана Марківа викликало обурення в Україні. ЗМІ та політики націоналістичного спрямування намагалися його звільнити, дискредитуючи італійську правову систему твердженнями, що судовий процес у Павії був затьмарений «антиукраїнськими» упередженнями та російською пропагандою.

Прокурор пан Занончеллі заявив, що ця стаття не мала вирішального значення у дискредитації свідків, запрошених захистом. «Вони були дискредитовані тим, що суперечили один одному», - сказав він.

Що стосується документа, на який він посилався, він сказав, що «ніколи не було зрозумілим, наскільки він був справжнім», і що він представив його для того, «аби повідомити сам факт його існування для його подальшої оцінки судом».

Присяжні написали в остаточній постанові, що колеги пана Марківа «були проінструктовані щодо надання заздалегідь узгоджених відповідей» і що стаття опублікована на сайті «Русская весна» «містить окремі елементи, які, як видається, вказують на правду».

Емма Боніно, колишній міністр закордонних справ Італії, заявила, що залучення звітів «Russia Today» у якості доказів в судовому процесу її здивувало.

Не беручи до уваги факт винуватості або невинуватості Марківа, Серена Кватроколо, професор права у Східному університеті П'ємонту, яка професійно спеціалізується на фактах спотворення цифрових доказів у суді, заявила, що в широкому розумінні залучення матеріалів, знайдених в Інтернеті зі спірних джерел у справи, що розглядаються в італійських судах, є «частиною тривожного сценарію і більшої проблеми».

Росія поширювала дезінформацію в Інтернеті як елемент широкої стратегії із дестабілізації Заходу. Міністерство юстиції США звинуватило російську організацію, пов'язану з Кремлем, у втручанні у вибори 2016 року.

Згідно з рапортом Європейської комісії, групи, які підтримуються Росією, провели дезінформаційну кампанію у Європі напередодні виборів до Європарламенту у травні цього року. А нещодавно Facebook було виявлено та ліквідовано мережі, що підтримуються Кремлем для здійснення впливу на африканські країни. Аналітики вважають, що саме такі мережі можуть стати випробуванням на виборах в наступному році у Сполучених Штатах Америки.

Італія в даному контексті особливо уразлива.

За даними італійського наглядового органу з питань масових комунікацій, у країні зростає рівень дезінформації, хоча вона не має прямого відношення до Росії. Межі між основними джерелами і пропагандою часто розмиті.

Діючий керівник італійської державної телерадіокомпанії RAI поширює теорії змови в Інтернеті і часто дає інтерв'ю виданням «Russia Today» і «Sputnik».

У вересні приватна телекомпанія «Mediaset» показала «відверто фейкове відео», в якому використовувалися невидимі елементи монтажу у промові колишнього прем'єр-міністра Маттео Ренці.

Поява російської пропаганди в сфері системи судочинства перетинає новий рубіж, і стає викликом, до якого Італія може бути не повністю готовою.

Пан Марків оскаржує вирок, у якому також вимагається від України виплатити репарації батькам, вдові і маленькому сину Роккеллі, а також двом гільдіям журналістів.

Паоло Перуччіні, який очолює одну з цих гільдій, Асоціацію журналістів Ломбардії, оцінив вирок як демонстрацію того, що «інформація в нашій країні цінується ».

Відповідаючи на питання про залучення репортажів з невідомих джерел і «Russia Today» в матеріали справи в якості доказів, він як видавалось не був стурбований цими фактами.

«Не мені вирішувати, чи поширює «Russia Today» фальшиві новини», - заявив Перуччіні. «Навіть зламаний годинник двічі на добу показує правильний час».

Автор оригінального тексту: Anna Momigliano

оригінальний текст доступний за посиланням «The New York Times»

переклад ІА «Західний інформаційний фронт»