Хронологія брехні та маніпуляцій або Як російська армія перемагає язиком

Інформаційний ресурс «Проект» створили репортери та журналісти-розслідувачі, які свого часу працювали у найкращих вільних мас-медіа росії. Після переслідувань і репресій у власній країні вони зібралися разом, щоби викривати брехню путінізму та писати правду про події в росії і світі.

У свіжому розслідуванні під заголовком «Підміна місць доданків. Дослідження про те, як Міноборони бреше про перемоги в Україні» зібрано факти обману від міністерства оборони росії, глашатаєм якого щодня виступає генерал Ігарь Конашенков. Це дослідження «Проекту» доводить, що багато «перемог» рашисти здобули завдяки арифметичним і географічним фальсифікаціям. ЗІФ подає найцікавіші епізоди про російську брехню.

Володимир Путін оголосив про початок «спеціальної військової операції» в Україні 24 лютого вранці, а вже вдень прес-секретар міноборони Ігарь Конашенков доповідав: «Унаслідок ударів російських збройних сил виведено з ладу 74 наземних об'єкти військової інфраструктури України».

Ця цифра могла би вражати, якщо не звертати увагу на подальшу арифметику від представника військового відомства. У списку об'єктів опинилися 11 аеродромів, 4 безпілотники Bayraktar, 18 радіолокаційних станцій, 3 пункти управління, база ВМФ та один гелікоптер – у підсумку наполовину менша, ніж оголосив Конашенков цифра.

Перевіримо: 11 + 4 + 18 + 3 + 1 = 37

Таким чином із першого дня війни розпочалася епоха безперервних фальсифікацій військових досягнень Росії...

«Проект» вивчив усі ранкові, денні та вечірні брифінги Конашенкова із 24 лютого до 26 червня. Висновок такий: дані міноборони містять безліч помилок, не вписуються у правила арифметики, суперечать географії і здоровому глузду. Заради ілюзії успіху підлеглі Сєрґєя Шойґу навіть розробили свою особливу російську мову. Без знання цієї мови неможливо зрозуміти всі наведені у цьому тексті заяви військових.

Тлумачний словник Конашенкова

«Опір чинять переважно збройні загони націоналістів. Військовослужбовці українських Збройних Сил від бойових зіткнень намагаються ухилятися», - так Конашенков у перший же день війни (її він слідом за Владіміром Путіним теж називав спецоперацією) розпочав маніпуляцію з російською мовою.

Прес-секретар міноборони поділяв тих, хто нібито відступає чи здається в полон, - їх він шанобливо називав українськими військовослужбовцями – і тих, хто чинить опір, - їх зневажливо обзивав «націоналістами». Втім, легенда про швидку перемогу Росії та небажання української армії чинити опір перестала бути актуальною лише через тиждень. На початку березня стало зрозуміло, що бліцкригу в Україні не вийшло, і Конашенков різко змінив риторику, відмовившись від поділу на поганих націоналістів і добрих військових. Тепер слова «націоналісти» та «нацисти» стали загальним позначенням ворога. «Збройні Сили України» він здебільшого згадував стосовно військової інфраструктури.

Щоби війна в Україні виглядала успішною та ідеологічно правильною в очах російського телеглядача, міноборони почала використовувати величезну кількість абсолютно незрозумілих слів. 25 лютого Конашенков урочисто доповів: «Завершено блокування міста Чернігів». Фраза звучала як успіх, але насправді означала, що бої в цей час ішли на підступах до міста, а саме місто, зрештою, так і не захопили. Проте слово «захоплення» міноборони ніколи не використовує – натомість російська армія «бере під контроль» міста та села України.

Для боїв на вулицях міст у брифінгах також є спеціальне слово: їх називають «зачистками» – природно, від націоналістів.

Про жертви серед мирних мешканців Конашенков говорить нечасто – і  завжди звинувачує у їхній загибелі українців. Київське передмістя Буча, де після відступу росіян виявили десятки трупів місцевих мешканців, у доповідях не згадано жодного разу. Про місто Ірпінь, яке теж сильно постраждало під час боїв, прес-секретар висловився лише одного разу: «Київський націоналістичний режим готує чергову провокацію для звинувачення росії в нібито масових убивствах мирних жителів». Майже нічого не повідомляє Конашенков і про втрати російської армії, контрнаступ українців під Херсоном і Харковом, загибель крейсера «москва» та російських солдатів, що потрапили в полон.

Звичайно, Конашенков жодного разу не повідомив і про відступи російської армії. Відхід з-під Києва та Чернігова наприкінці березня він назвав «плановим перегрупуванням військ».

Перекладаємо на російську

Націоналісти, бойовики, нацисти – військовослужбовці ЗСУ

Узяти під контроль – захопити місто, село чи населений пункт України

Блокувати – російська армія веде бої на підступах до міста, але не може його захопити

Зачистка – затяжні бої на вулицях населених пунктів

Планове перегрупування військ – відступ російської армії

Спеціальна військова операція – війна

Зважаючи на все, таких «планових перегрупувань», тобто відступів, було дуже багато. Настільки, що Конашенкову для їхнього приховування довелося вправлятися як із російською мовою, так і з географією.

Цікава географія

Встановлено контроль над населеними пунктами Червоний лиман, Торське, Кремінна, – звітував прес-секретар міноборони 2 березня про успіхи армії у Луганській області.

У перші дні війни Конашенков створював ілюзію успіху перерахуванням великої кількості маленьких міст і сіл, які російська армія «взяла під контроль», - у середньому виходило по вісім населених пунктів на день. Якщо реальних успіхів не вистачало, доводилося повторювати старі – все одно глядач не запам'ятовував невідомих назв і охоче вірив у чергові успіхи. Особливо прес-секретареві сподобалося містечко Кремінна, розташоване за 95 км на північний захід від Луганська…

Його Конашенков заховлював 4 рази!

Така ж історія з містом Червоний Лиман: уперше його взяли 2 березня. Але наступні місяці в населеному пункті, нібито контрольованому російською армією, магічним чином з'являлися то склади озброєння, то «військовослужбовці ЗСУ на вогневих позиціях»... Майже через три місяці, 28 травня, Конашенков повідомив про повторне взяття Червоного Лиману.

Ці випадки – зовсім не виняток, а правило. Вивчаючи брифінги Конашенкова, «Проект» виявив, що не менше 25 населених пунктів узято більше одного разу. Разом із тим представник військового відомства жодного разу не повідомляв про перехід цих місць із рук у руки, тому неможливо зрозуміти, чи звітує він про один успіх декілька разів, чи російську армію вибивали зі захопленого пункту, який потім довелося повертати.

Щоби йти на такі хитрощі було легше, Конашенков ніколи не дає надто багато деталей. Наприклад, розповідаючи про успіхи в Донецькій області, він неодноразово згадував село Степове. У зоні боїв місць із такою назвою два, але прес-секретар жодного разу не заглибився в деталі.

Іноді вустами Конашенкова російська армія захоплює те, чого немає. Так, 6 березня він повідомив про взяття під контроль села Закаблухівка. На сучасних картах такого населеного пункту немає, а ще у 1980-х роках. військові картографи відзначили хутір Закаблухівка як нежитловий.

У результаті Конашенков і сам заплутався у географії України. 17 квітня у вечірньому брифінгу він сказав: «…у районі населеного пункту Преображенське Павлоградської області збито український безпілотний літальний апарат». Населених пунктів з такою назвою в Україні є декілька, а от Павлоградської області немає зовсім.

Натомість є місто Павлоград, якому «дісталося» 23 травня.

«Російські засоби протиповітряної оборони за добу збили три літаки Су-25 повітряних сил України, зокрема два – у районі населеного пункту Киселівка Херсонської області й один над Павлоградом Харківської області», - доповів Конашенков.

Топонім Павлоград став для Конашенкова просто зачарованим, тому що насправді це місто – у сусідній Дніпропетровській області.

Проте тема географії швидко відійшла на другий план. На тлі військових невдач Конашенков став рідше називати захоплені населені пункти. Натомість зі середини квітня розпочав називати дуже багато цифр ворожих утрат, і тоді на перший план вийшли його арифметичні знання.

Зростання числа знищених об'єктів

Помилки у підрахунках Конашенкова виявилися ще в перші дні «спецоперації» - зроблені протягом одного дня заяви просто суперечили одна одній. У звітах у перші дні війни число знищеної української техніки то зростало, то подало.

Але справжній потік повідомлень про втрати українців у Конашенкова розпочався із 13 квітня. Це дивно, тому що всього за два тижні до того (30 березня) оголосили про «планове перегрупування військ», тобто відступ з-під Києва, і з того часу на фронтах не відбувалося значних змін. Проте Конашенков почав звітувати не про десятки, як раніше, а про сотні знищених об'єктів української військової інфраструктури.

Розгадка цього парадоксу проста – після провалу під Києвом кремль злякався за оптимізм росіян і попросив Конашенкова яскравіше описувати успіхи армії. Звичайно, це призвело до чергового валу помилок і нестиковок.

Дуже цікаво поводилася й українська артилерія. Якщо вірити зведенням міноборони рф, вона незнищенна. Цілими днями російська армія обстрілює позиції українських артилеристів, але втрат у гарматах в українців майже не було.

Загальна кількість знищеної артилерії не зростала, незважаючи на звіти про десятки уражених об'єктів

Із кожним днем ​​звіти Конашенкова ставали дедалі фантастичнішими. В результаті, коли «Проект» склав усі заяви прес-секретаря про втрати української армії, результат виявився, м'яко кажучи, дивним.

Війна з фантомами

«Практично всю боєздатну авіацію київського режиму знищено», - заявив Конашенков 6 березня, тобто вже через півтора тижня війни.

За його словами, на цей час росія збила в повітрі та розбомбила на землі 93 літаки. Це справді більша частина авіаційного парку України – до війни там було всього 98 військових літаків, а з урахуванням 35 транспортних і 5 спеціальних – максимум 138 штатних одиниць. Теоретично росіяни могли знищувати й навчальні літаки: їх в українській армії 61, але й із їхнім урахуванням загальна кількість не дотягує до двохсот. Саме російське міноборони заявило, що літаків до війни Україна мала 152.

Яка б із цих цифр не була правильною, Конашенков давно перевершив стелю. До 26 червня прес-секретар у сумі прозвітував про знищення 215 одиниць.

Словом, техніки знищили більше, ніж Україна мала.

Пропагандистські ЗМІ пояснюють: цифри українських втрат зростають так швидко тому, що російська армія знищує військову допомогу, яка надходить в Україну з Європи та США. У відкритих джерелах є інформація, що західні країни могли передавати Україні військові літаки, але офіційно жодна держава про це не повідомляла. Наприкінці травня українські ЗМІ лише писали, що в Україну надійшли штурмовики Су-25 у розібраному вигляді.

Більше відомо про західні постачання вертольотів. З їх урахуванням Україна, за даними Конашенкова, втратила 88% від загальної кількості — нібито було збито 132 одиниці.

Турецькі безпілотники Bayraktar, судячи з даних Конашенкова, знищені повністю. Через місяць після початку війни, 25 березня, росміноборони повідомило, що російські військові збили 35 із 36 апаратів, які були в України. До кінця червня цифра зросла – збитих Bayraktar у повідомленнях Конашенкова стало вже 84.

Не кращою є ситуація і з танками, яких в України теж вже не мало залишитися. До 26 червня Конашенков прозвітував про знищення понад 3 800 броньованих машин, включаючи танки. Але саме росміноборони оцінювало чисельність бронемашин України у 2416 штук. Ще приблизно 700 машин до середини травня Україні поставили західні союзники. Як Україна продовжує воювати, якщо вона вже втратила всю техніку, - залишається загадкою.

Не сходяться у Конашенкова цифри і щодо людей. Як щодо полонених –  3 800 українців, так і втрат в українській армії, які просто величезні – понад 40,5 тисяч.

За статистикою великих військових конфліктів, число поранених зазвичай удвічі-втричі вище безповоротних втрат – убитих, полонених та зниклих безвісти. Тобто кількість убитих і поранених на полі бою українців, якщо виходити з даних росміноборони, може в сумі становити до 160 тисяч осіб. На початку війни штатна чисельність армії України становила приблизно 200 тисяч осіб, щоправда, ще 250 тисяч були в резерві.

Найзагадковіший термін

На початку цього тексту ми не згадали про найзагадковіший термін зі словника міноборони росії – «скупчення живої сили та техніки». Прес-секретар військового відомства постійно використовує його, але ми так і не змогли дати терміну визначення.

За перші сто днів війни Росія, за повідомленнями Міноборони, знищила в Україні 39 тисяч «районів скупчення живої сили та техніки» й «опорних пунктів» українських військ. Як вийшла така велика цифра, не зовсім зрозуміло, адже сума всіх окремо названих видів знищеної військової техніки до такої кількості явно не дотягує.

Одиниць техніки знищили значно менше, ніж згаданих «скупчень живої сили та техніки»

Але найцікавіше – співвідношення людських втрат до втрат у техніці. Якщо розділити кількість убитих українців на число «районів скупчення», вийде, що в кожному загинула в середньому одна людина.

На початку червня 2022 року Ігаря Конашенкова вкотре підвищили у званні. Людина, яка останні 24 роки працювала в прес-службах різних військових відомств, стала генерал-лейтенантом. До речі, Україна не чужа Конашенкову. У 1980-х роках минулого століття він навчався у Житомирському військовому училищі радіоелектроніки ППО…

Зміїні викрутаси

Найсвіжіший перл російської пропаганди, що не потрапив у публікацію «Проекту» стався у четвер, 30 червня. Український острівець Зміїний Збройні Сили України очистили від російських «лаптєй». Після чергової потужної атаки залишки росіян устигнули втекти на двох катерах.

Свою втечу у росміноборони приховали за таким шедевральним повідомленням: «30 червня, як крок доброї волі, збройні сили рф завершили виконання поставлених завдань на острові Зміїний і вивели гарнізон, що там перебував. Цим світовій спільноті продемонстровано, що російська федерація не перешкоджає зусиллям ООН для організації гуманітарного коридору з вивезення сільськогосподарської продукції з території України».

Дуже контрастує це пояснення тепер на тлі допису російського ідеолога Алєксандра Дуґіна у першу добу повномасштабного вторгнення. Тоді він написав, що хто контролює Зміїний, той контролює хід світової історії.