США вдарились в ізоляціонізм: Європа має діяти швидко і рішуче

«Я хотів би ще раз підкреслити відданість України миру. Ніхто з нас не хоче нескінченної війни. Україна готова якомога швидше сісти за стіл переговорів, щоб наблизити міцний мир. Ніхто так не хоче миру, як українці. Ми з моєю командою готові працювати під сильним керівництвом президента Трампа, щоб досягти міцного миру. Ми готові працювати швидко, щоб припинити війну, і першими етапами можуть бути звільнення полонених і припинення вогню, заборона на ракети, безпілотники великої дальності, бомби на енергетичну та іншу цивільну інфраструктуру в небі, а також негайне припинення вогню на морі, якщо це зробить Росія. Потім ми хочемо дуже швидко пройти всі наступні етапи та працювати зі США, щоб досягти міцної остаточної угоди…».

Таке повідомлення від Володимира Зеленського, опубліковане в мережі Х, може комусь у першому прочитанні здатися капітуляцією українського президента під неймовірним пропагандистським тиском з боку адміністрації Трампа, яка слідує за химерною зустріччю в Білому домі, свідками якої стала вся планета.

                                ВИБУХ У ВАШИНГТОНІ

Зеленський у зверненні, початок якого ми цитували, не попросив вибачення у президента Трампа і його віце-президента Венса. У нього немає для цього причин, і він не мав би виправдовуватися. Його звернення ніби говорить: ми розуміємо необхідність для Трампа та його адміністрації визначити та визнати провідну позицію та роль Сполучених Штатів у досягненні припинення вогню та встановлення миру в Україні та навколо неї, і ми хочемо усунути звинувачення та наратив про те, що Україна та її керівництво є перешкодою цьому процесу.

Останніми днями ми мали змогу побачити причини такої відповіді з боку Києва: від Америки через Угорщину та інших шанувальників і прихильників Трампа-Путіна в Європі аж до Росії – президента Зеленського зображують якимось безвідповідальним і нахабним диктатором, який не хоче миру та припинення трирічної бійні у власній країні.

Навіть всюдисущий Маск втрутився: треба «відновити демократію в Україні», а Зеленському залишити посаду та виїхати за кордон!? Абсурдність таких інтерпретацій не зменшила наполегливості найгучніших проповідників цієї пропаганди з числа «вихідців» з правої MAGA, яка неймовірно нагадує кінець 1930-х років... у Німеччині. Правда виглядає брехнею, брехня стає правдою, якщо її повторити достатньо разів, по-геббельсівські.

У день, коли Білий дім оголосив про призупинення військової підтримки України (що, принаймні на лінгвістичному та логічному рівні, мало б означати – "тимчасово призупинено"), з України надійшла чітка відповідь: наявних запасів боєприпасів може вистачити ще на півроку. І у грі нервів, де, безсумнівно, можна очікувати нових сюрпризів і поворотів, зрозуміло кілька речей.

По-перше, новий термін Трампа почався зі знищення та деградації всіх важливих структурних і політичних елементів, які були незмінними протягом десятиліть, тобто основної позиції та ролі Сполучених Штатів на міжнародній арені. Це не якийсь тактичний маневр чи косметична зміна – відхід від лідерської позиції в євроатлантичній політичній та безпековій констеляції є беззастережним і суттєвим.

По-друге, зовнішньополітичні пріоритети Трампа базуються на новій інтерпретації американського націоналізму та ізоляціонізму, що поєднується з глибоким презирством до всіх форм багатосторонності. Тарифні бар'єри щодо Канади, ЄС і Китаю вже викликали негативну реакцію на фондових ринках США, загрожуючи втягнути економіку наймогутнішої країни світу в рецесію лише через два місяці його другого терміну.

З політико-дипломатичнго погляду  Трамп найбільш серйозно поставив під загрозу відносини з найближчими та історично надійними партнерами, з якими не було жодних обмежень навіть на рівні спецслужб, насамперед з Великою Британією та Австралією.

По-третє, і це найбільш очевидно, дії та політика президентського кабінету (включаючи міністра оборони Хегсетта, радника з національної безпеки Волтца та директора з національної розвідки Габбард) чітко вказують на підтримку путіна та інтересів росії не лише в контексті України. Причини такого історичного «salto mortale» вислизають з-під раціональних пояснень, водночас при цьому теорії про залежність Трампа від російських спецслужб не здаються такими вже й «неможливими», як раніше.

Поспіх щодо припинення вогню в Україні, коли при цоьому не згадують про будь-які зобов’язання чи поступки з боку кремля, вказує на вісь Трамп - путін і можливий зв’язок такої терміновості з величезними втратами та виснаженням військово-економічного комплексу росії.

Не випадково міністр закордонних справ Польщі Сікорський говорив про таємний і терміновий продаж путіним сотень тонн золота з державних резервів.

Нарешті, по-четверте, не виключено, що Трамп оголосить або хоча б згадає про варіант виходу США з НАТО. Його віддана тінь (головний фінансист кампанії та неформальний лідер MAGA) Ілон Маск також підтримує вихід США з ООН!

«Він так далеко не піде» — цей рефрен ми часто чули під час президентської кампанії. Але такий погляд виявився дуже наївним. Трамп, на жаль, уже зайшов (надто) далеко, але далеко назад, навіть в історичному розумінні цього слова.

ЄВРОПЕЙСЬКА ВІДПОВІДЬ

Європейський Союз змушений шукати швидкі та ефективні відповіді. Лондонський саміт був демонстрацією європейської єдності через необхідність. Це не вперше в історії Європи.

Прем’єр-міністр Стармер продемонстрував лідерство, бажання засвідчити суттєво інше ставлення до Зеленського порівняно з американським конфузом у Білому домі, а також показати зацікавленість (яку він продемонстрував у подальшій телефонній розмові з Трампом) залишатися своєрідним понтонним дипломатичним мостом до Вашингтона.

Його, Стармера, потужну промову в парламенті зі схваленням вислухав Найджел Фарадж (британський політик — засновник і колишній лідер Партії Незалежності Сполученого Королівства (UKIP), нинішній лідер Брекзіт партії), так само як і Марі Ле Пен, що  приєдналася до засудження тих, хто заперечує російську агресію в Україні та відмовляється допомагати військам під командуванням Зеленського, залишивши таким чином Віктора Орбана та його друзів у Сербії та боснійському ентитеті Республіці Сербській на самоті, які смиренно аплодують проросійській політиці Трампа.

Для ЄС, за будь-якого сценарію, навіть найменш вірогідного, – це лише тимчасове «божевілля» та блеф Трампа. MAGA – стикається з найсерйознішим історичним викликом щодо власної мети та виживання. Перемога ХДС/ХСС у Німеччині в цьому сенсі хороша новина, як і участь канадського прем’єр-міністра Трюдо у зустрічах провідних європейських країн.

Першим викликом, неминуче, є форма та спосіб конкретної військової підтримки України, а також участь у мирних переговорах. Таке враження, що в цьому сенсі існує ймовірність того, що США все ж відійдуть від своєї початкової позиції – переговори лише з росіянами, без українців і європейців. ЄС не уникнути, як і Туреччини теж. І говорити про Україну без України неможливо.

Другий виклик не повинен бути надто тривалим: якщо ЄС хоче продемонструвати рішучість щодо подолання  кризи, то це розморожування заблокованих депозитів на понад 200 мільярдів євро, які належать росії, і їх використання для підтримки та компенсації Україні.

Третє завдання не є новим, але воно, безперечно, пов’язане з поточною ситуацією (не лише через нові блокади Угорщини Орбана та втручання угорських інституцій у внутрішні справи Боснії та Герцеговини), адже спроможність ЄС проводити внутрішні реформи значною мірою залежатиме від дій та рішень щодо України.

Коли і як ЄС справді буде готовий до нових членів, вирішальним чином визначатиметься вищезазначеними проблемами та потребами. Але спочатку головні речі.

Автор - Міодраг Влахович, перший міністр закордонних справ Чорногорії  2004-06, посол Чорногорії в США, Канаді, Римі та Ісландії

Фото - скрин-шот