Польща має перезапустити Конституційний трибунал, — професор Цоль

Польський професор права Фредерік Цоль вважає, що політична боротьба навколо Конституційного трибуналу руйнує авторитет Польщі серед демократичних держав і послаблює її дипломатичні позиції в критичний для Європи момент. На його думку, виходом із кризи має стати національний компроміс і зміна Конституції в частині, що стосується виключно Конституційного трибуналу. У своєму дописі він також розповів, що українські військові, які перебувають на передовій, стурбовані політичною ситуацією в Польщі.

"Мій добрий знайомий, що бере участь в українсько-російській війні, написав мені з фронту, з місця запеклих боїв, і обурено запитав, що відбувається з польським Конституційним трибуналом.

Українці непокояться ситуацією в Польщі. Вони добре розуміють, яке значення для стабільності Заходу, а отже, і для стабільності всього тилу фронту, має політична стабільність у нашій країні. Польща, зайнята лише собою, яка генерує конфлікти, дедалі менш зрозумілі зовнішнім спостерігачам, — це на руку Москві.

Сучасна Польща являє собою надзвичайно дивну картину. З одного боку, це країна неймовірного економічного успіху, країна, яка, мабуть, найбільше з усіх нинішніх держав ЄС користується перевагами європейської інтеграції. З іншого боку, це країна катастрофічного розпаду інституцій. Передусім зруйнована судова влада, хоча, наприклад, про державну цивільну службу вже ніхто не пам’ятає.

Розпочата PiS у 2015 році антидержавна революція тепер демонструє своє руйнівне для нашої державності обличчя (поняття революції я тут використовую в юридичному значенні). Здійснений у 2015 році замах на Конституційний трибунал — рішення, безглузде також із погляду політичних інтересів PiS, — перервав правову безперервність держави. Трибунал, який у нашій системі є інституцією, від якої залежить чинність Конституції, був повністю позбавлений авторитету та легітимності ухвалювати будь-які рішення.

Підпорядкована Качинському голова Конституційного трибуналу, яка гарно "підспівувала" керівникові партії, перетворила Трибунал на посміховисько. Ухвалення рішень без жодних правових підстав, розгляд неіснуючих спорів про компетенцію, винесення курйозних забезпечувальних ухвал, маніпуляції зі (особовими) складами суду остаточно дискредитували цю судову інституцію. Неправомірно обраний головою (яким він ніколи не став) прибічник утікача Зьобро, прокурор від PiS Свєнчковський, уже лише керував руїнами.

Демократичний уряд слушно виходив із того, що цієї інституції не існує, оскільки вона перестала відповідати будь-якому конституційному стандарту. Трибунал зник, тому правильним було не публікувати позиції осіб, які входять до групи пана Свєнчковського, і не виплачувати їм заробітну плату. У цій справі слід було дотримуватися послідовності. Однак її забракло, а нинішня влада трактувала Конституційний трибунал як щось на кшталт кота Шредінгера: як інституцію, яка водночас існує і не існує.

До неіснуючої інституції обрали суддів. Розмірковування про те, чи повинен президент приняти у них присягу, є дещо безплідними. Якби Трибунал існував, Кароль Навроцький мусив би прийняти присягу, причому це можна було б зробити й без його участі, адже президент Республіки Польщі не має жодних повноважень вирішувати, хто є суддею Конституційного трибуналу.

Так само безплідною є суперечка про те, чи можна відсторонити Свєнчковського від виконання його функцій. По-перше, Свєнчковського було обрано з порушеннями, по-друге, за відсутності Трибуналу він самовільно привласнив собі хіба що право управляти будівлею на алеї Шуха.

Метою всіх дій, пов’язаних із Конституційним трибуналом, має бути відновлення інституції, авторитет якої поважатимуть усі. Нинішні дії демократичної влади не наближають нас до цієї мети. Єдиним рішенням є досягнення національного компромісу та початок із чистого аркуша.

Сигнали в цьому керунку подавали і президент Навроцький, і віцемаршалек Горала, і різні опозиційні партії — від «Разом» до «Конфедерації». Навіть якщо ці пропозиції нещирі, їх слід сприйняти за чисту монету, адже політична ціна відсутності волі до компромісу може бути дуже високою.

Необхідна зміна Конституції, обмежена виключно питаннями Конституційного трибуналу. Слід обрати аполітичних суддів, які вже давно не є членами партій, не засідали в парламенті й не працювали в уряді. Вони повинні мати щонайменше ступінь доктора наук із габілітацією.

Кожна парламентська фракція висувала б кандидатів пропорційно до своєї чисельності, принаймні під час першого формування Трибуналу. На початковому етапі слід було б передбачити суддівські мандати різної тривалості.

Лише так ми зможемо зрушити з місця. Цю суперечку потрібно вивести за межі поточної політики. Її перебіг руйнує позиції Польщі серед демократичних країн і позбавляє нас дипломатичної сили в ключовий момент.

Ми перебуваємо в передвоєнному часі. Ми більше не можемо взаємно руйнувати одне одного, адже це закінчиться катастрофою. Ризик такої катастрофи бачать навіть українські військові, які воюють на передовій".

Фото - Фредерік Цоль під час відвідин Музею Михайла Грушевського у Львові, 7 вересня 2026 р/ЗІФ