Вибори без вибору у Білорусі та погрози лукашенка стати ще на 5 років диктатором викликали мляву реакцію 

У неділю, 25 лютого, самопроголошений президент Білорусі лукашенко прийшов голосувати на 478-му дільницю в Університеті фізкультури – сьогодні у Білорусі "обирали" новий склад парламенту. Цю подію він використав для поширення кишеньковими пропагандистами російських наративів і ще зізнався про свої плани на 2025 рік – продовжити своє самозванство.

Білоруські демократичні сили натомість організували відеомарафон (посилання на YouTube), а Світлана Тихановська закликала білорусів не брати участі в обмані, залишатися вдома та дивитися через VPN онлайн-марафону «Вибираю Нову Білорусь!» із двома десятками 20 гостей:: артистами, активістами, економістами, політиками, блогерами та журналістами.

Реакція на заяви лукашенка була у неділю доволі млявою. Можливо дався взнаки вихідний, і з понеділка коментарів побільшає, а може й тому, що білоруські демократи і так розуміють, що у світі ці вибори не визнають, а в самій Білорусі незгодних або залякали, або кинули за ґрати.

В Україні на призначення (а не вибори) у білоруський парламент відреагували депутати Верховної Ради з депутатського обʼєднання «За демократичну Білорусь». У заяві вони закликали світ не визнавати результати виборів. 

Коментарі у своїх пабліках про бажання лукашенка наступного року продовжити тримати білорусів у міцному кулаці висловили і деякі експерти.

Політолог Інституту майбутнього Ігар Тишкевіч  

- З одного боку, передбачувано, з іншого, на цей раз обійшлося без дешевого цирку "я за владу не тримаюся, але якщо народ попросить". Та й незвично рано.

Окрім термінів та антуражу є ще декілька аспектів. Зокрема, затіяна трансформація політичної системи, яка могла би дозволити "не йти", тобто призначити наступника і спробувати зберегти контроль над процесами.

Але доводиться йти самому. І тут є декілька причин. Серед яких провал наповнення змістом та змістом затіяної трансформації системи, криза кадрів і, нарешті, відсутність кандидата на наступника, якому би лукашенко довіряв. Довіри немає, а приклад Казахстану (та й не лише) перед очима.

Словом, укотре намагаюся проаналізувати логіку дій лукашенка та його оточення і вкотре приходжу до безрадісних для них висновків. Випетляти вони, безперечно, можуть. Але для цього необхідно справді змінювати систему та підходи до політики. Чого украй не хоче робити один окремо взятий білорус.

Публіцист Олександр Невзоров:

- Лукашенко вирішив знову ощасливити Білорусь Він повідомив, що має намір знову намалювати собі необхідні "відсотки". Тепер ніхто вже не завадить вусатому, ніхто не пікне.
Всі – у в'язницях і могилах.

Білорусь дорого та довго платитиме за "оксамитовість" своєї революції та страх "пролити кров".

У "ригорича" тепер є реальна можливість зробити з Білорусі свій власний Стародавній Єгипет і проголосити себе Луканхамоном Першим (і XVIII і XVI і XX династії Стародавнього Єгипту правили "нескінченно довго та безпощадно".)

Роль папуги на плечі путіна його не бентежить. Навпаки, йому затишно.

Хитрому лукашенці зрозуміло, що чим тупішим і відсталішим буде Білорусь, тим більше у його "династії" шансів вічно перебувати у владі.

Втім, у справі масового одебілювання та залякування країни він досягнув успіху і тепер іде з РФ "ніздрі в ніздрю".

Ілюстрація – скриншот відео