Усі чекають Стамбула як «дощика у четвер»

У Bloomberg вийшла цікава сттаття, що Європейські лідери погодились зачекати на ймовірну зустріч в Стамбулі, а тоді вже від її результатів вирішувати із санкціями та подальшими кроками. 

І всі вичікують... Трампівська адміністрація – взяла паузу. кремль поки мовчить. Тільки ми погодилися на зустріч з утіним у Туреччині. І це буде прорив, якщо той приїде сам, але я скептичний – думаю когось пришле. Отже, всі вирішили дати шанс четвергу і лише після них ухвалювати рішення щодо санкцій.

Формально – прагнення  дипломатичного вирішення. На практиці все зводиться до дати росії ще кілька днів, щоб уникнути нового пакету економічного тиску. Проте за цією паузою знову ховається класична дилема Заходу: реагувати на наслідки чи впливати на процес?

Це недобра формула. Бо москва грає часом. кремль мовчить щодо участі у зустрічі – і тим самим не дозволяє оголосити її проваленою. А Захід грає в політичну чемність: «можливо, ще щось спрацює».

Трамп, очевидно, далі маневрує, бо примушення до миру так не працює. Фактично попри узгодженість з Францією, Німеччиною і Великою Британією щодо 30-денного припинення вогню і скоординованих санкцій, він не підтвердив публічно жодного з цих кроків. Замість цього запропонував Зеленському «спробувати домовитися» без чіткого розуміння, що буде у разі зриву.

При цьому, якщо джерела Bloomberg праві, то США на переговорах із європейцями не надала жодної конкретної відповіді, що робитиме, якщо росія продовжить ракетні удари або взагалі проігнорує саму зустріч. 

Водночас, у Конгресі Ліндсі Грем наче вже поклав на стіл законопроєкт про «костоломні санкції» з митами у 500% для тих, хто купує російську нафту, газ чи уран – але навіть цей інструмент поки залишений «на потім».

Уся конструкція виглядає так, що Україна знову має все тягнути на собі. При цьому, якщо Україна відмовиться від зустрічі – нас назвуть тими, хто «зриває діалог». Якщо погодиться – отримає переговорний майданчик без гарантій, з можливістю шантажу й інформаційної гри з боку москви. Якщо ж путін вкотре не з’явиться – нічого не зміниться. Він просто виграє ще кілька днів.

І то трохи сумно, бо кожна така пауза – це не про дипломатію військового часу, а про втрату ініціативи. У кремлі добре розуміють: поки Захід обговорює сценарії – вони мають простір діяти.

Світ вкотре чекає на «дощик в четвер». Але, на жаль, в нас добре розуміють, що означає чекати до четверга, коли ракета може прилетіти сьогодні чи завтра. Я не скептик переговорів, треба шукати нагоди, але й реакційно вестися на росіянські ігри не варто. Примус до миру має свої алгоритми, щоб спрацьовувати.

Дмитро Шеренговський, проректор УКУ, сторінка у FB