Удар по Сумах - це елемент цілеспрямованої військової стратегії росії

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Смертоносна атака на Суми, здійснена Росією напередодні, стала черговим нагадуванням про криваву ціну вторгнення, розпочатого володимиром путіним. Водночас вона підкреслила, наскільки обмеженим залишається вплив президента США Дональда Трампа на припинення бойових дій, попри його гучні обіцянки швидко завершити війну.

Удар було завдано лише через два дні після зустрічі путіна зі спецпредставником Трампа Стівом Уіткоффом — це вже їхня третя зустріч із лютого.

Попри міжнародне обурення, зокрема засудження з боку європейських лідерів, Трамп обмежився словами: “Жахливо. Мені сказали, що вони припустилися помилки”.

Зусилля з дипломатичного врегулювання стають дедалі менш результативними. Попередня мета — встановлення перемир’я до Великодня — наразі виглядає малоймовірною.

Так само зникли з публічного простору розмови про ймовірну зустріч між Трампом і путіним.

Разом з тим, тимчасове припинення ударів по енергетичній інфраструктурі, узгоджене раніше, завершується вже за пару днів, а домовленості про припинення вогню в Чорному морі так і залишилися невиконаними — росія наполягає на знятті санкцій як попередній умові. Невдача дипломатії підвищує ризики ескалації на полі бою.

Трамп  вчергове заявив, що “росія має зрушити з місця” у питаннях домовленостей, але жодного прямого тиску на кремль не виявив. Проблема, як зазначає Bloomberg, полягає в тому, що Трамп фактично вже виклав свої карти на стіл: його мета — просто зупинити війну будь-якою ціною. У той час як путін демонструє, що готовий продовжувати атаки доти, доки не отримає бажане.

Балістичний удар по Сумах, який забрав життя щонайменше 35 мирних мешканців, не був випадковістю чи прикрою помилкою — це елемент цілеспрямованої військової стратегії росії. На цьому наголошує Politico. Удар по Сумах був подвійним: після першого вибуху через п’ять хвилин пролунав другий — по рятувальниках, які прибули на місце. Це типова вбивча тактика, яку росія раніше застосовувала в Сирії, вражаючи лікарні, ринки та житлові квартали.

Президент України Володимир Зеленський назвав дії Росії “звірячими” та такими, що свідчать про “божевілля”.

Спецпредставник Трампа Кіт Келлог заявив, що цей удар «переходить будь-яку межу пристойності».

Подібні удари кремль виправдовує вигаданими тезами про «військові цілі», хоча насправді удари часто припадають на житлові масиви, лікарні, пологові будинки — тобто місця, де масово гинуть цивільні.

У Пентагоні підтверджують: росія свідомо атакує цивільну інфраструктуру, щоб деморалізувати населення — ця стратегія триває з 2022 року і серед іншого включає постійні удари по енергосистемі України. Війна, яку веде путін — це тотальна війна без правил, аналогічна кампаніям у Грозному у 1999 році, Сирії з 2015 року та Україні з 2022р.

Нагадаємо, що після телефонної розмови путіна з Трампом, москва одразу активізувала нову хвилю атак, попри пропозицію перемир’я, підтриману Україною. кремль продовжує використовувати переговори як прикриття для військових дій.

Між тим, Сполучені Штати не розглядатимуть можливість зняття санкцій з росії, доки та не погодиться на припинення вогню в Україні. Про це під час брифінгу заявила речниця Державного департаменту США Теммі Брюс. Вона підкреслила, що Вашингтон і надалі наполягатиме на досягненні перемир’я й не буде йти на поступки, поки триває насильство. “Жодних переговорів, жодних рішень, жодних домовленостей не буде, поки не припиниться ця бійня”, — наголосила Брюс.

США не укладатимуть двосторонніх угод із Росією та не послаблюватимуть санкції, поки в Україні не буде досягнуто припинення вогню. «Жодних переговорів чи домовленостей не буде, поки ця бійня триває», — наголосила Брюс.

Вона зазначила, що після удару двома балістичними ракетами по Сумах у Вербну неділю виникають сумніви, хто насправді прагне миру та хоче припинити вогонь. Речниця Держдепу назвала війну в Україні «м’ясорубкою», наголосивши, що ситуація залишається без змін, але США продовжують працювати над встановленням перемир’я.

Генеральний секретар Північноатлантичного Альянсу Марк Рютте побував в Україні та відвідав Одесу разом із президентом України Володимиром Зеленським. Генеральний секретар НАТО висловився стосовно можливості України стати членом Північноатлантичного альянсу в майбутньому. «Чи стане Україна членом НАТО? Так, абсолютно. Такий був результат Вашингтонського саміту: шлях України до НАТО необоротний. І нічого не змінилося», – сказав Рютте.

Однак ми часто стаємо свідками спонукання України до завершення війни на невигідних умовах, нав’язування думки про послаблення підтримки України Заходом. Але більшість європейських партнерів розуміють, що Україна – стратегічний партнер, а не актив для обміну, при цьому примус до миру без гарантій – це не мир, а просто пауза перед наступною війною.

Тому європейські партнери продовжують підтримувати Україну вибудовуючи системну взаємодію з Києвом. Вони не відмовляються від підтримки, а трансформують її в системну, довгострокову взаємодію з Україною як повноцінним елементом європейської архітектури безпеки, що і підтвердив останній візит Генерального секретаря НАТО Марка Рютте до Києва та Одеси.

Цей  візит не лише акт політичної солідарності, а й сигнал довгострокової зацікавленості Заходу в стабільності України як важливого гравця на європейському геополітичному ландшафті. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте в контексті нещодавніх обстрілів українських міст відзначив різницю між диктатурою та демократією, між Україною та Росією. Він мав таку позицію ще перебуваючи на посту глави уряду Нідерландів. Зараз Нідерланди відіграють ключову роль у формуванні коаліції з постачання засобів ППО, зокрема Patriot – найбільш критично важливого компонента для захисту українських міст від терору РФ.

Крім того, країни-члени ЄС та НАТО дедалі більше інтегрують Україну в єдину систему колективної безпеки та військово-промислової співпраці, закладаючи основу для нової якості партнерства.При цьому, розбудова системної підтримки – це ознака не втоми, а переходу до стратегічного мислення, де Україна розглядається як стійкий елемент євроатлантичної стабільності, а не лише як об’єкт гуманітарної чи військової допомоги.

Одночасно Україна зберігає статус пріоритетного питання на порядку денному ключових міжнародних безпекових інституцій, і ця увага лише трансформується – від реактивної підтримки до проактивної інтеграції в оборонну та політичну архітектуру Альянсу.

Наприклад, у США, попри складні внутрішньополітичні дебати, питання підтримки України залишається частиною стратегії національної безпеки. Вона розглядається в контексті стримування авторитарних режимів та захисту демократичного світоустрою.  

Країни-члени НАТО здійснюють перехід до нової моделі довгострокового забезпечення обороноздатності України, в межах якої обговорюється створення окремого координаційного механізму в штаб-квартирі Альянсу, що дозволить підтримувати стабільну допомогу незалежно від зміни політичних курсів окремих країн.

Фокус зсувається з тактичної підтримки до стратегічного партнерства, де Україна позиціонується не лише як реципієнт допомоги, а як майбутній гарант регіональної безпеки та джерело стабільності на східному фланзі НАТО.

Також Захід  не втомився від України, натомість адаптується до затяжного характеру війни, переходячи від екстрених рішень до формування довготривалих політик підтримки, з урахуванням оборонного, економічного та соціального виміру.

Війна росії проти України стала лакмусовим папірцем для трансформації всієї європейської системи безпеки. В цьому контексті «втома» є радше зовнішнім проявом адаптації до нових викликів, ніж втратою інтересу чи рішучості.

Партнери України запроваджують довгострокові інструменти фінансування, підтримки військово-промислового комплексу та коаліції за ключовими напрямками (ППО, артилерія, флот, дрони, кібербезпека). А політичне керівництво країн Заходу прагне мінімізувати «випадковість» допомоги і тому створює структурні механізми, які гарантують стабільність підтримки України на роки вперед, незалежно від ротацій в урядах.

Фото - Смертоносна атака на Суми, 13 березня 2025 р., Вербна неділя