У Варшаві презентували книгу «Беларусь в НАТО»: до друку готується український переклад

У варшавському «Східноєвропейському домі» відбулася презентація російськомовної книги «Белорусь у НАТО». Яку відповідь на нові виклики може дати Білорусь? Яка роль Білорусі у створенні нової архітектури безпеки в Європі? Саме на ці питання спробували відповісти провідні фахівці з безпеки країн НАТО, України та Білорусі у збірці, випущеній Фондом «Європейська Білорусь». 

Про це повідомив сайта Charter97.org. Подаємо переклад статті про цю подію, водночас одразу зазначимо за сприяння редакції "Західного інформаційного фронту" нині готується до друку український переклад цього вельми пізнавального збірника, у якому визнані експерти  з України, Польщі, Білорусі, Литви, Латвії, Естонії та інших країн розмірковують про майбутню архітерктуру безпеки в Європі.     

"На презентації книги відбулася дискусія, у якій взяли участь лідер громадянської кампанії «Європейська Білорусь», екс-кандидат у президенти Білорусі Андрій Санніков, екс-міністр оборони Польщі, колишній віце-президент Європарламенту Януш Онишкевич та відомий російсько-американський історик Юрій Фельштинський. Модератором виступила головний редактор сайту Charter97.org Наталія Радіна. Вона розповіла, у чому унікальність книги: «Ця справді унікальна, ґрунтовна робота, яка вперше з'явилася в історії сучасної Білорусі, розповідає про те, що наша країна має стати членом НАТО. Звісно ж, йдеться про вільну Білорусь. Те, що Білорусь стане вільною, я абсолютно певна. І станеться це найближчим часом. Можуть бути різні шляхи, але Білорусь буде вільною та демократичною. І вже сьогодні треба думати, як ми відбудовуватимемо нашу країну, в якій Білорусі ми хочемо жити.

Ми не повинні повторювати помилки 1990-х років, коли Білорусь здобула незалежність. Немає нашої країни іншого шляху, як йти в ЄС і НАТО. Саме про це йдеться у книзі. Велике спасибі Андрію Саннікову, під редакцією якого вона вийшла, та експертам з інших країн, які погодилися написати, по-перше, про свій шлях до НАТО, по-друге, зробити висновок, що Білорусь є невід'ємною частиною європейського простору".

Історик Юрій Фельштинський розповів, чому Білорусі так важливо вступити до НАТО: "Ми розуміємо, що в зоні безпеки сьогодні є країни, які встигли ввійти до НАТО. Країни, які не встигли ввійти до НАТО, зазнали нападу. Грузія — 2008 року, Україна — 2014 року, у Молдові, яка не зазнала нападу, бо її захистила Україна, стоять російські війська, а молдавським громадянам роздали 220 тисяч російських паспортів.

Єдине, що справді рятує від агресії, це входження до НАТО. Нині ми перебуваємо у великій війні, яка може розширитись. За наслідками цієї війни весь світ буде перебудовано. Не знаю, які країни увійдуть до НАТО після цієї війни, але, гадаю, Білорусь буде серед них".

Також Юрій Фельштинський висловив думку, що Білорусь є ключом до вирішення проблем в регіоні: «Звільнення України, хоч як це дивно, має починатися зі звільнення Білорусі. Втрата Білорусі для Росії означатиме, що спроба захопити Україну стає безглуздою. Вона і так, як ми бачимо, виявилася складною для РФ, але якщо Білорусь не буде під контролем, то війну для росіян програно.

Історик вважає, що війська НАТО мають допомогти звільнити Білорусь: «Ми змарнували час. Щойно стало відомо, що Росія перекидає ядерну зброю до Білорусі, я почав писати статті, давати інтерв'ю про те, що НАТО необхідно звільняти білоруську територію у превентивному порядку. Тому що наявність ядерної зброї у Білорусі створює неймовірний ризик безпеки в Східній Європі. Я і зараз, відверто кажучи, вважаю, що входження військ НАТО до Білорусі є питанням першорядної важливості. В якомусь сенсі це важливіше, ніж визволення України.

Більше того, коли планувався контрнаступ української армії, я досить делікатно, щоб не ображати Україну, говорив, що треба концентруватися не на витісненні російських військ із окупованих територій, а на формуванні білоруської дивізії на основі Калинівського полку та входженні до Білорусі. Знову ж таки, вважаю, що звільнення Білорусі стратегічно змінює становище на українському фронті.

Тим більше, що, на відміну від Росії, де також потрібно змінювати режим, але це досить складно, Білорусь — це чиста диктатура. Ми це знаємо за результатами виборів 2020 року, коли на очах людства Білорусь протестувала. Тому зміна режиму в Білорусі — це досить проста операція для НАТО".

Екс-міністр оборони Польщі Януш Онишкевич вважає, що для Варшави стратегічно важливо, щоб Білорусь вступила і до НАТО, і до ЄС: «По-перше, з погляду історії. Ми відчуваємо велику близькість із білорусами. Це наш сусід, у нас сотні років спільної історії. Можна сміливо сказати, що це психологічно-емоційний елемент. Але є й стратегічний елемент. Білорусь у НАТО означає, що над Україною перестає нависати загроза. Білорусь як сателіт Росії «нависає» і над Литвою, спрощуючи доступ до області Калінінграда, яка є «зарядженим пістолетом», спрямованим у польське Троєграддя — Гданськ, Гдиню і Сопот.

Зважаючи на це, можна сказати, що нам дуже важливо, щоб Білорусь вступила до НАТО. Однак це дуже важко, а сам план вступу до Альянсу є неймовірно амбітним».

Лідер громадянської кампанії «Європейська Білорусь» Андрій Санніков розповів, як Білорусь допомогла Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині та країнам Балтії вступити до НАТО:  «Хотів би процитувати статтю пана міністра Януша Онишкевича у книзі «Білорусь у НАТО»: «У НАТО вступає не армія, до НАТО вступає держава, громадянське суспільство, еліти та весь народ». Уявімо, що немає Лукашенка. Що нам робити? Відповідь очевидна — демократія має бути захищена і у військовому значенні.

Хотів би згадати одну історію. 1995 року я полемізував із колишнім радником президента США Збігневим Бжезінським. Був такий журнал "Білорусь у світі". Ми там висловлювалися щодо НАТО. Вже тоді було зрозуміло, що Вишеградська група рухається до НАТО, країни Балтії також позитивно висловлювалися щодо Альянсу, а Білорусі при владі був Лукашенко.

Основна думка, яку я висловлював у статті, була в тому, що можливо не варто відштовхувати Білорусь від цього процесу. Потрібно країну втягувати до нього. Було очевидно, куди рухається Лукашенко, а в регіоні буде менше безпеки із саме такою Білоруссю. Захід міг би більше зробити, щоб наша країна брала участь у цих процесах.

Що вийшло? Білорусь допомогла Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині та країнам Балтії вступити до НАТО. Тому що це було чудове тло, щоб говорити: «Якщо ми не будемо в НАТО, буде те, що відбувається в Білорусі. Ми потрапимо під вплив Росії».

Політик відповів і прихильникам інших концепцій безпеки нашої країни: «Було дуже багато дискусій щодо того, як має виглядати архітектура безпеки Білорусі. Усі пам'ятають Балто-Чорноморський союз. Це була нормальна ідея для 90-их років, можливо, для початку 2000-их. Однак було очевидно, що це не забезпечить нашу безпеку та розвиток країни. Говорили про нейтралітет. Але люди просто не розуміють, що це величезні гроші. Це неможливо. Навіть найбагатша Швеція буквально днями вирішила всі питання вступу до НАТО. Адже це був головний приклад нейтралітету. Уявіть, все має бути своє. Своя армія, своя техніка — це просто неможливо для невеликої у військовому плані країни. Нейтралітет не для нас.

Вважаю, що дата 24 лютого 2022 року остаточно поставила крапку у питанні, де має бути Білорусь. Це має бути пов'язане з перемогою України, безпекою України та з незалежністю, свободою та демократією в Білорусі. Тому на обкладинці книги два прапори. Білоруська та українська. Для Європи важливими є незалежність Білорусі та України, Україна та Білорусь у НАТО.

Екс-міністр оборони Польщі Януш Онишкевич вважає, що відповідь НАТО буде негайною: «І це не означає, що всі військові дії відбуватимуться у Сувалкському коридорі. Американці чудово пам'ятають війну у В'єтнамі, коли вони почували себе «боксером із зав'язаною за спиною рукою». Тому вони почали атакувати цілі не лише у В'єтнамі, а й у Лаосі та Камбоджі. Вважаю, що відповідь буде, звичайно, не по Москві, але війська НАТО можуть увійти на територію Білорусі та Росії.

Юрій Фельштинський висловив думку, що подібна атака означатиме, що Росія втратить Калінінград: «Коли я чую про загрозу пробивання Сувалкського коридору, на обличчі з'являється усмішка, незважаючи на трагізм ситуації. Гітлер, як знаємо, вимагав від Польщі проходу до Данцигу. Але навіть Гітлеру не спадала на думку безглузда ідея пробивати коридор до Данцига. Бо нічого дурнішого, ніж пробивання коридору вздовж кордону Польщі та Литви, вигадати не можна. Будь-який коридор легко перерізається, будь-яка колона, яка пробиває коридор, легко знищується. Це ідіотичний план і останнє, чого я боюсь.

У якомусь сенсі мені навіть хотілося б, щоб цю спробу було зроблено, оскільки вона поставить усе на свої місця. Зокрема, Росія втратить Калінінград.

Результатом цієї війни стане те, що Росія розпадеться. Не належу до тих людей, які вважають, що Урал буде окремо, Воронезька область — окремо, але за національними ознаками якісь частини відпадуть. Насамперед — Чечня. Вважаю, що результатом цієї війни має бути перегляд статусу Калінінграда, Курильські острови мають відійти Японії і таке інше. Війна, яку розпочав Путін, матиме великі наслідки для Росії".

«Це правда, що країни НАТО в останні 20 років втратили багато чого через переформатування з армії, яка має захищати територію, до армії, яка виконує військові місії в Африці та на Близькому Сході. Головний приклад — три країни, які є дуже важливими для НАТО. Це Франція, Великобританія та Німеччина. Кожна з цих країн перед 1989 роком мала кілька тисяч танків. Тепер у цих країн менше танків, ніж у Польщі, оскільки танки не потрібні для військових місій в Африці. Потрібні бронетранспортери.

Зараз триває великий процес розбудови військових сил. Це величезна програма із виробництвом боєприпасів. Раніше здавалося, що всі війни, які були, займали невеликий період часу. Ізраїльсько-арабські війни були дуже короткими. Перша – шість днів, друга – два тижні. Обидві війни в Іраку були дуже короткими. Активна фаза першої війни - 100 годин, другий - два тижні, але тільки через піщану бурю, яка ускладнила пересування військ. І все, кінець. Війни можна було вигравати не мобілізацією військового виробництва, а тим, що було на складах.

Тепер німці будують нову фабрику Rheinmetall, Євросоюз виділяє величезні гроші на озброєння. Все змінюється. Демократії реагують досить повільно, на відміну автократій.

Якщо ж говорити про США, то я нагадаю вам, що ми боялися першого президентства Трампа. Він уже тоді говорив приблизно ті самі речі, що й зараз. Однак його політика не була такою поганою. Хтось сказав про музику Вагнера, що вона набагато краща за те, що нам чується. Тому американська політика за часів Трампа була набагато кращою від того, що ми чули від нього. Нагадаю, що Трамп дав Україні «Джавеліни», ввів більшу кількість американських військ на територію Польщі. Чи буде все це вдруге? Чи я побоююся президентства Трампа? Так, боюся. Проте один екстравагантний президент не може вплинути на ситуацію у США», - зазначив Януш Онишкевич.