У Польщі – нове державне свято: День пам’яті жертв геноциду ОУН-УПА

У середу, 4 червня, польський сейм прийняв закон про встановлення нового державного свята. Відтепер 11 липня буде днем пам'яті поляків – жертв геноциду, вчиненого Організацією українських націоналістів і та Українською повстанською армією на східних територіях Другої Польської Республіки. Про причини цього кроку у своєму дописі на Facebook розмірковує журналістка Олена Бабакова.

Ми правильно хвилюємося, що президентура Навроцького означатиме для польсько-українських відносин. Але правда така, що виграш Тшасковського теж не був би для них подарунком.

Бо за Тшасковським стоїть політична сила, яка тепер все інструменталізує та таблоїдизує заради утримання влади.

Тшасковський програв, між іншим, бо поляки незадоволені діями (і бездіяльністю) Коаліції 15 жовтня і урядом Туска. Що ж робить ця коаліція після такої червоної картки? Стартує с амбітною програмою житлового будівництва? Реформує охорону здоровʼя? Та хоча б збільшує оборонні закупки в США. Ніт! Один з депутатів-аграріїв, член урядової коаліції пропонує, а Сейм підтримує встановлення державного свята Дня памʼяті поляків-жертв "Волинської різанини".

Памʼятна дата 11 липня відзначається вже багато років, від 2016 є відповідна резолюція. А тепер буде закон, серйозніша річ! Більше публічних заходів, виступів, памʼятників. Якщо 9 років тому Сейм згадав усі жертви УПА - також євреїв, українців які полякам допомагали - то у нового свята є один, етнічний рівень.

Бо будівництво це складно, медицина це складно, оборона це складно, і дорого! А тут береш і стрижеш купони розбурханих суспільних емоцій. Навіщо конкурувати з ПіС реальною програмою і діями, якщо можна фото під памʼятником жертв Волині.

Маю надію, українській владі вистачить мудрості і далі бути дорослими у цій кімнаті.

P.S.: Волинь традиційно дає рикошетом по українських мігрантах у Польщі.

P.P.S.: Не заперечувала і не заперечую, що ця тема важлива для польсько-українських відносин, ігнорування довгий час повʼязаних з нею емоцій та соціальних очікувань було нечесним щодо поляків. Це не була польсько-українська війна, але вбивства мирного населення (хоча й у контексті ДСВ і не без значення передвоєнної політики РП щодо українців). Так як вбивствами мирного населення були «акції помсти» АК щодо українців на другому боці кордону. Проговорити це все передусім потрібно самим українцям. Але таке хайпування на темі цій рефлексії ніяк не сприяє.

Олена Бабакова, журналістка, докторка гуманітарних наук, сторінка у FB