Теперішня війна не має дипломатичного розв’язання, - Тарас Стецьків про підсумки саміту у Швейцарії

Результати глобального саміту миру у Швейцарії звичайно є, проте вони доволі скромні. Сам факт його проведення, присутність порад 80 країн, підсумкова, хоч і дуже компромісна декларація, можливість глибше налагодити контакти з країнами, позиція яких відмінна від нашої – це плюси.

Відмова ключових країн «глобального» Півдня підписати навіть таку декларацію, різко відмінна риторика у виступах цих країн і представників Заходу, сам вихолощений текст декларації, і, насамкінець, відкликання свого підпису під документом нікому не потрібної Руанди – це мінуси.

Але головна небезпека міститься не там.

Назва саміту породила хибні ілюзії і хибні наративи, що там йшлося про мир. Там, у кращому випадку, йшлося про ідеальну картинку бажаного майбутнього (у версії України), і то лише у трьох сферах. А претендувати на пропозицію нових контурів світового правопорядку по закінченні війни, коли в самій війні ще не досягнуто перелому на користь України, - це амбітно, проте, щонайменше, зарано.

По-друге, саміт посилив небезпечний та вкрай шкідливий наратив, що російсько-українську війну можна розв’язати дипломатичним шляхом, через якийсь компроміс, до якого можна схилити обидві сторони. І для цього на наступний саміт треба запросити Росію (це у непрямій формі відображено в декларації), а сам наступний саміт треба провести мало не восени.

Ця хибна ілюзія є пануючою на Заході, і вона відображає як пануючий там потяг до компромісів у розв’язанні будь який конфліктів, так і нерозуміння природи російсько-українського протистояння протягом багатьох століть.

Теперішня війна не має дипломатичного розв’язання, оскільки це екзистенційний конфлікт. Вона може мати дипломатичне завершення, як результат перемоги однієї зі сторін. А це – різні речі.

Путін не допускає існування незалежної Української держави та нас, як окремої нації.

Перемога України означатиме припинення існування Росії, як імперії, її дезінтеграцію і цілком імовірний розпад.

Путін це чудово розуміє і тому йде до кінця. Його ультиматум напередодні саміту не залишає в цьому жодних сумнівів.

То до яких переговорів, компромісів і дипломатії нас закликають? І що змінить запрошення представника Росії на наступний саміт?

Росія просто висміє це запрошення і запропонує прочитати умови ультиматуму, що їх оголосив Путін.

Висновки такі:

Забути про проведення наступного саміту цього року, а краще забути про це взагалі до закінчення війни.

Якщо ви беретеся за проведення подібних заходів, не досягнувши перелому на полі бою, то результати можуть бути дуже ризикованими. Можна непомітно стати на слизьку дорогу компромісів, які приведуть до капітуляції.

Якщо ви запрошуєте максимальну кількість учасників, то неминуче йдете на компромісні формули, але це ще нічого не гарантує в підсумку.

І найголовніше:

Нові світові правопорядки пишуть переможці у війні. Якщо перемагає Україна разом із Заходом, вони напишуть щось близьке до формули Зеленського.

А якщо Україна програє, то нові правила напишуть без нас і про нас.

Тарас Стецьків,  український політик. Народний депутат України 1-4-го та 6-го скликань. Один із спікерів Форуму Вільних Держав Постросії, ТГ-канал