Сильний Лукашенко сьогодні Кремлю не потрібний – Євген Магда

Настав час чітко сказати: офіційний Київ більше ніколи не матиме хороших довірчих відносин із Лукашенком, натомість є можливість розпочати діалог зі широким спектром демократичних сил, які опонують йому.

12 квітня міністр закордонних справ Білорусі Сяргей Алєйнік, перебуваючи з робочим візитом в Угорщині, висунув нову мирну ініціативу – оголосити перемир'я:

«Білорусь, як і Угорщина, на боці миру. Перемир'я має бути оголошено без права переміщення, перегрупування військ з обидвох боків, без права перекидання зброї, боєприпасів, живої сили та техніки», - сказав Сяргей Алєйнік.

Що відповість на білоруську ініціативу офіційний Київ? Чому Лукашенка з усіх боків обходжують гінці із Кремля? Проти кого спрямовано тактичну ядерну зброю у Білорусі? І чи бояться у Києві російського ТЯО?

«СНплюс» поговорили з директором Інституту світової політики Євгеном Магдою (Київ, Україна).

Лукашенка обходжують, як жертву шахрайства

– 5-6 квітня Лукашенко провів у Москві на Вищій держраді союзної держави. Але напередодні Мінськ відвідав глава СЗР РФ пан Наришкін, а після візиту до Білорусі побував міністр оборони РФ Шойгу. Про що свідчить постійний супровід Лукашенка російськими чиновниками?

– Немає нічого дивовижного ні в першому, ні в другому випадках. Знаєте, коли шахраї провертають аферу, то вони обходжують свою жертву з усіх боків. Ситуація навколо Лукашенка склалася саме така: я не маю сумніву, що пан Наришкін привозив до Мінська версію про польське прагнення захопити Білорусь та приголомшував там якимись «документами»; не маю жодного сумніву, що Лукашенко та Шойгу говорили про тактичну ядерну зброю. Зрозуміло, Перший обіцяє все, що завгодно: він уже перебуває не просто на короткому повідці Кремля, цей повідець по черзі тримають різні російські віпи.

– Переговори з Путіним – обов'язковий пунктик кожного візиту з Мінська. Публічно йшлося про успіхи «союзного будівництва», але головною темою дебатів, як передбачається, стало розміщення російської ядерної зброї у Білорусі. А ваша версія теми чергової зустрічі?

– Думаю, візит до Москви мав ритуальний характер: адже делегація полетіла туди після тривалого звернення до білоруського народу та парламенту, в якому була загроза керувати ядерною зброєю разом із Кремлем. Але це абсолютна брехня, тому що, по-перше, система дублювання абсолютно невигідна Росії, ніхто не збирається давати Мінську додаткові інструменти впливу, що дозволяють вирватися з-під російської опіки, або спробувати, радше сподівання першопрестольної, розпочати власну гру. А по-друге, посилення Лукашенка не входить до переліку оперативних завдань останньої: навіщо їй сильний Лукашенко? Їй (москві, - ЗІФ) потрібен лише слабкий.

Дипломатичний статус білорусько-українських відносин варто було б знизити

– Як російське ТЯО у Білорусі вплине на війну в Україні та на відносини з Україною?

– Ще у вересні минулого року українські генерали Залужний і Забродський оприлюднили свій сценарій бойових дій у 2023 році. Вони наголосили на тому, що навіть тактичний ядерний удар не змінить волю України у її прагненні відновлювати свою територіальну цілісність. Насправді, ТЯО на території Білорусі спрямоване передусім проти Польщі, Литви та Латвії – країн НАТО, які мають відповідним чином реагувати на подібну активність. Я думаю, що Польща активізує розмову про розміщення на своїй території американської тактичної ядерної зброї, тим більше напередодні парламентських виборів. Інша річ, що адміністрація Байдена може на це не погодитися.

Але відносини з Україною все це безумовно не покращить. Поки не бачу готовності Києва розірвати дипломатичні відносини з Мінськом, я вже неодноразово називав причини, через які український посол досі перебуває там. Але знизити статус двосторонніх відносин мало би сенс, тим більше білоруського посольства в Києві немає вже добрий рік.

Україна має реагувати на зближення Білорусі та Росії на ядерному ґрунті абсолютно асиметрично через запуск механізмів Люблінського трикутника (Польща, Литва, Україна), який створювався у 2020 році, щоби давати відповіді на виклики регіональної безпеки. Другий напрямок – діалог із білоруськими демократичними силами: гадаю, настав час чітко сказати, що з Лукашенком офіційний Київ більше ніколи не матиме хороших довірчих відносин, потрібно вести діалог зі широким спектром тих сил, які опонують Лукашенкові.

Мінськ не мав можливості ухилитися від створення ядерної «союзної держави»

– Росія бере Білорусь під свою ядерну парасольку, білоруська влада втягує країну в повноцінну війну. Наскільки реалістичним видається такий «бартер»?

– Не вірю в нього. Я бачу швидше інший варіант: Лукашенко розміщуватиме тактичну ядерну зброю на території Білорусі, але при цьому білоруські хлопці не почнуть воювати в Україні. Тільки такий варіант він зможе продати білоруському народу навіть за умов потужного поліцейського режиму. Мені здається, можливостей для маневру правитель має дуже мало. Він опинився у такій ситуації, коли не залишилося можливостей уникнути створення ядерної союзної держави – без її вирішення, без маневрів і політичного голосування. Лукашенко в цьому плані втратив усе, що міг, а його слова про те, що «кохану не віддають», виявилися пустушкою: він фактично перетворив Білорусь на заручницю удару у відповідь або превентивного удару, і це не найприємніша перспектива для громадян Білорусі.

– Керівник білоруського МЗС в Угорщині запропонував оголосити про припинення вогню в Україні. Ваша реакція?

– Білорусь не вперше опиняється у кільватері російської зовнішньої політики. Ініціатива припинення вогню є продовженням так званого «послання» – нічого нового в тому немає. Думаю, і білоруське МЗС нічого нового не почує у відповідь: цю ініціативу Київ проігнорує з абсолютно очевидних причин.

СНплюс

Ілюстрація cartoonmovement.com