Щодо саміту НАТО у проекції... наступу

Лічені дні залишилися до зустрічі НАТО, від якої чомусь багато українців очікують того, чого вони в результаті не отримають і будуть розчаровані. А саме – гарантій або безпосередньо самого вступу України до Альянсу.

На жаль, завищені очікування та нерозуміння процесів, що відбуваються, дуже часто кидають наших громадян у стан натхненної розчарованості. Так само як і наступ, що зараз триває. Адже більша частина суспільства очікувала якогось блискавичного прориву та всезагального домінування.

Коли ж Сили оборони України (СОУ) активізувалися, багато хто не зрозумів, що відбувається, і розпочали черпати інформацію з ворожих майданчиків, не лише занурюючись у маніпулятивну депресію, а й приносячи її до нашого інформаційного простору. А все через банальне нерозуміння процесів.

Через незнання того, що собою представляють лінії оборони ворога. Через нерозуміння, навіщо проводиться розвідка боєм. Через небажання чути те, про що говорять їм не тільки розумні люди, яких, благо, чимало в ефірі, а не так як 2014-го, а й офіційні особи з високим рівнем довіри.

Я протягом усього цього часу не змінив своєї думки – Україна не стане членом НАТО доти, доки не закінчиться війна. Лише після цього вона увіллється в Північноатлантичний альянс із пришвидшенням, можливо, більшим, ніж як це зробила Фінляндія. Але не раніше.

А тому – не завищуйте очікування.

А ось на що можна сподіватися? Розширення підтримки. Надання нової номенклатури озброєнь. Низки нового формату ініціатив, що сприятимуть підвищенню обороноздатності України. Але проблема в тому, що все це буде вимовлено нецікавою, сірою, бюрократичною мовою.

З іншого боку, все це допоможе нам бути сильнішими. А тому й порівняння з наступом цілком доречне, як на мене. Люди чекали на блокбастер від Майкла Бея, а отримали криваву рутину, і розчарувалися, хоча винуваті в цьому виключно вони. Соплі розчарованих хлопцям на фронті аж ніяк не допоможуть.

Хоча, у свою чергу, наступ іде за планом і безліч факторів вказують на це, розпочинаючи від рекордних втрат у техніці російських окупаційних військ і закінчуючи вклинюванням СОУ в найскладнішу смугу забезпечення до переднього краю основної лінії оборони, без залучення головних ударних сил.

Аналогічно і з НАТО. Будьте реалістами, ніхто Україну не прийме до Альянсу, поки триває війна, хоча Україна для НАТО зараз, як гарант безпеки в Європі, потрібніша, ніж самій Україні членство в НАТО.

Не завищуємо очікування, отримуємо максимальний профіт без недоречних фантазій, від практичності процесу.

Олександр Коваленко, ТГ-канал

Фото з відкритих джерел