Розпил «армати». Куди поділося надсучасне російське озброєння

Чому рашисти воюють в Україні, наприклад, не на суперсучасних «арматах», а почали розконсервовувати 50-річні Т-62? Куди взагалі поділась їхня «ультрасучасна» зброя, яку вони гордовито показували в телевізорі й іноді на парадах?

Як виявилось геть нещодавно (є підозра, що для московитів ще й несподівано), найбільша держпрограма кремля із виробництва зброї, на яку з федерального бюджету за останні 10 років виділили 20 трлн рублів, успішно... пішла коту під хвіст.

Щойно на початку цього року, напередодні широкомасштабного вторгнення в Україну міністр нападу сєрґєй шойгу доповідав, що частка сучасної зброї в російських військах сягає вражаючих 71,2%!

Натомість коли рашистські вояки рушили на Київ та вглиб України, то виявилось, що  вони озброєні переважно старою радянською технікою – так, вона пройшла модернізацію, але це не була абсолютно нова чи сучасна. Виняток становили хіба бронеавтомобілі, кількість яких у ході бойових дій стрімко попрямувала до нуля.

А вже наприкінці весни модернізована техніка почала закінчуватись. І росіянці розпочали розконсервовувати та перекидати на передній край древні (їх перестали виготовляти десь у 1975-му) радянські танки Т-62. Згодом до них приєднались і гаубиці епохи ІІ світової (Д-1).

Ліліпутін щось запідозрив

На початку листопада ліліпутін доручив переписати нормативи постачання армії та привести їх у «відповідність до реальних потреб». Зробити це прем’єр мішустін та олєнєвод шойгу мали дуже оперативно, до 14 листопада.

Де-факто бункерний дід припинив дію держпрограми озброєнь (ДПО) – опорного плану, на основі якого військово-промисловий комплекс  працював останніми роками. Діюча ДПО перестала бути документом, за яким закуповують озброєння та фінансують ВПК, розповіло «Ведомостям» джерело, близьке до міноборони, та топ-менеджер підприємства оборонної промисловості.

Фактично було припинено й розробку нової держпрограми, яку оцінювали у 22 трлн рублів. Причина – треба «переглянути пріоритети», виходячи з досвіду війни в Україні.

Попередня ж ДПО стартувала на початку 2010-их, і потім кожні п'ять років розширювалася, «з'їдаючи» близько двох трильйонів рублів щорічно (а це дві третини оборонного бюджету).

Згідно з планом, до 2020 року до військ мали надійти дивізіони танків «армата», новий стратегічний бомбардувальник, 600 літаків і тисячі гелікоптерів, а частка сучасного озброєння мала зрости до 70%.

Але в Україну рашистська армія увійшла на старій техніці та з паперовими картами. Після масової мобілізації рф змушена була роздавати ненавченим солдатам техніку часів ІІ світової війни. А по озброєння кремлю довелося звертатися до Ірану та КНДР, по форму для військових – до Білорусі. Отакою виявилась «друга армія світу»…

«Виробництво нової та сучасної техніки в росії технічно та технологічно неможливе, і з кожним роком ця ситуація ставала щораз гіршою. І саме повномасштабне вторгнення 2022 року в Україну розкрило ці проблеми сповна. Але в самій росії їх успішно замовчували пропагандою. Хоча очевидно було, що росіян просто обманюють наративом про велич їхньої армії, займаючись банально розпилом бюджетів», - пише військово-політичний оглядач проєкту «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.

За його словами, найкраще описує глибину кризи російського ВПК ситуація з танками. Так, із 2011 року росія не виробила жодного нового танка. Усе постачання, про яке звітувало командування, було лише модернізацією.

У росії з часів СРСР було налагоджено виробництво танків Т-72 і Т-80, а вже в російський період – танків Т-90, які були глибокою модернізацією Т-72. У свою чергу, з 1998 року в рф не було виготовлено жодного танка Т-72, ​​а проводили лише їхню модернізацію. Аналогічно і Т-80, виробництво яких зупинилося у 1998 році, а модернізацію розпочали лише із 2005 року. Танки Т-90 випускали до 2010 року, а потім проходили виключно модернізацію.

Виходячи з цієї очевидної інформації, виникало питання, звідки у звітах російського міноборони щороку з’являлися позиції про нові танки, якщо вони були не нові, а модернізовані? Саме взяті старі радянські взірці і пройшли ту чи іншу модернізацію, а часом один і той самий танк її проходив декілька разів.

Відповідно до різних джерел, станом на 23 лютого 2022 року у складі російських військ було від 2 800 до 3 300 боєздатних танків різних модифікацій. Запам’ятаємо ці цифри. А тепер за роками.

2021 року постачання танків до російських військ склало приблизно 200 одиниць.

2020 року, згідно з офіційно озвученою інформацією, в російські війська передали 300 танків.

2019 року постачання танків складало 351 одиницю.

Здавалося би, лише за 3 роки російська армія отримала понад 850 танків, тобто понад третину від свого потенціалу станом на 2022 рік. Але при цьому середня кількість боєздатних танків у російських військах була від року до року однакова.

І все тому, що відбувався банальний кругообіг техніки. У строю вже давно стоїть модернізація, а не нові танки. Знімають з консервації і ремонтують, модернізують, але… не виробляють.

Модернізація танка коштувала 20 до 50 млн. рублів. У свою чергу, виробництво нового танка від 200 до 250 млн. рублів. Здавалося б, у якомусь сенсі, маючи базові моделі, немає нічого поганого в тому, що вони проходили модернізацію дешевше. Але в тому-то і вся сіль, що їх подавали саме як нові.

І це стосувалося практично всіх позицій у питаннях переоснащення технікою російської армії. Максимальний приріст загальної кількості становив трохи більше 10%. І це за десятиліття виділення колосальних коштів. Відчуваєте масштаби цього розпилу?

Прикметно також, що справді важливої ​​модернізації не проводили. Наприклад, у бойових діях не брав участі жоден вид техніки з комплексами активного захисту (КАЗ).

Ще радянські КБ у 1950-их почали розробляти КАЗ для танків. У 1980 один із їхніх різновидів, «Дрозд», прийняли на озброєння, але встановлювали в дуже обмеженій кількості не на Т-72 або Т-64, а на застарілий вже тоді Т-55.

КАЗ «Дрозд» надалі отримав розвиток у вигляді «Дрозд-2», наприкінці 1980-их розпочали розробку КАЗ «Бар’єр», створювали «Арену», а вже сучасна Т-14 «Армата» отримала «Афганіт».

• Але при цьому, маючи більш ніж 70-річну історію розробок КАЗ, вони так і не стали масовими ні в радянській, ні в російській армії. Ніякого технологічного прогресу, який був для росії недозволено дорогим. Мангал на башті – ось слово сучасних технологій, суворе та дешеве, а не всякі там КАЗи! – наголошує Коваленко.

Демілітаризована росія не відновить свій потенціал

Оскільки війна триває, то з урахуванням знищеної в Україні російської техніки (і не лише танків), можна собі уявити, наскільки глибоко відбувається демілітаризація рф. Є думка, що вона вже ніколи не зможе відновити свій військовий потенціал хоча би тому, що рф не здатна відновити навіть виробництво танків у тій кількості, що втрачена.

Як повідомляє видання The Moscow Times, наразі російський військово-промисловий комплекс більше не здатний виробляти й обслуговувати «критично значуще обладнання для операцій в Україні», заявив 14 жовтня заступник міністра фінансів США Уоллі Адейемо.

По російському ВПК вдарили західні санкції, які відрізали заводи від високотехнологічних товарів. Найбільш плачевна ситуація склалася в російській мікроелектроніці, де компонентів для випуску зброї вже практично немає, заявив Адейемо.