Росія втрачає позиції у Чорному морі

Боротьба Росії, що історично склалася за панування в Чорному морі, завершується для неї тотальною поразкою, причому у противника не те що боєздатного флоту, але навіть флотилії немає. Усього за півтора року Чорноморський флот ВМФ РФ утратив свій флагман, ракетний крейсер «Москва», яких на озброєнні ВМФ РФ було лише три. І будувати нові Росія не здатна. Втрачено та пошкоджено великі десантні кораблі проекту 1171 і 775, які аналогічно Росія не може будувати на своїх верфях. Були знищені та пошкоджені десантні катери, водолазне судно, корвети і фрегати. Росія програє морський бій країні, яка не має флоту, втрачаючи не просто дорогі бойові одиниці вартістю як сотні мільйонів доларів, так і мільярд (оцінна вартість ракетного крейсера «Москва» після ремонту та модернізації), а позбавляючись безпосередньо своїх позицій.

Із урахуванням катастрофічних втрат, які зазнає Чорноморський флот ВМФ РФ, російське командування стоїть перед непростим рішенням збереження кораблів, що залишилися в розпорядженні. Одним із варіантів збереження флоту вважається відведення бойових кораблів у порт Новоросійська, але тут виникають дві проблеми. Перша – порт у Новоросійську неспроможний прийняти весь бойовий склад ЧФ РФ. Друга – 4 серпня 2023 року ВДК проекту 775 «Оленегірський гірник» атакував український надводний дрон саме в порту Новоросійська, і якби не його близькість, то корабель гарантовано затонув би від отриманих пошкоджень.

Окрім цього, очевидно, що після виходу на узбережжя Азовського моря українських військ Новоросійськ, і не тільки він, опиниться в радіусі вогневого ураження засобами, що має на озброєнні українська армія. Зокрема, йдеться про модернізовану ракету Р-360 протикорабельного ракетного комплексу «Нептун», здатну завдавати ударів не тільки по надводних об'єктах, а й по поверхні суші. Крім того, ракета продемонструвала високі показники щодо прориву й обходу російських засобів ППО.

Так, ракетний крейсер «Москва» знищено 14 квітня 2022 року двома ракетами Р-360, незважаючи на те, що цей корабель першого рангу був оснащений корабельною ППО, головним елементом якої була ЗРС С-300Ф. А 23 серпня 2023 року на мисі Тарханкут у тимчасово окупованому Криму модернізовані ракети Р-360 знищили російську ЗРС С-400 «Тріумф» і повторили цей успіх трохи пізніше в районі Євпаторії. Таким чином, розміщення російського флоту вздовж південно-західного узбережжя Росії не є панацеєю.

Але, що найцікавіше – ухвалення такого рішення може бути ускладнене безпосередньо управлінською компонентою. Особливо після завдання 22 вересня удару по штабу Чорноморського флоту в Севастополі, в результаті якого було усунуто офіцерів як середньої, так і вищої командної ланки ЧФ РФ.

Для росіян у Криму та Чорному морі загалом виникає суїцидально-патова ситуація. Повітряний простір над Кримом вони не контролюють. Убезпечити флот не лише від ударів із води, а й із повітря теж не можуть. При цьому бойові одиниці Чорноморського флоту – це або нові та дуже дорогі кораблі, або старі, радянських часів, побудувати заміну яким у разі знищення Росія не зможе.

На тлі обставин, що складаються, не виключено прийняття російською стороною тимчасового, але максимально надійного рішення про відведення по внутрішніх водах частини кораблів ЧФ у Каспійське море.

Наприклад, у квітні 2021 року в Азовське море  перекинуто групу кораблів Каспійської флотилії ВМФ РФ. У складі цієї групи були практично всі десантні катери на повітряній каверні проекту 11770 «Серна» зі складу каспійської флотилії, а також практично все каспійське угруповання малих ракетних кораблів проекту 21631 «Буян-М» у кількості трьох одиниць.

Загалом, як здійснювалося перекидання з Каспію в Чорне море для посилення ЧФ, так само може статися втеча до Каспію Чорноморського флоту. Хоча це рішення може бути не на довгий час, а виключно ситуативним, до завершення війни. Але навіть якщо й так, потрібно пам'ятати, що в південно-західних портах розмістити весь ЧФ у його теперішньому складі Росія не зможе. А це означає, що навіть у перспективі всі кораблі повернути до Чорного моря не вдасться.

Фактично розпочавши війну проти України, яка не мала потужного флоту станом на 24 лютого 2022 року, Росія може не просто позбутися свого ЧФ, а назавжди втратити навіть надію на відновлення свого статусу в Чорному морі. В останні десятиліття Росія переважно боролася за лідерство в Чорному морі з Туреччиною. Це виявлялося не тільки у демонстративних акціях, як-от масштабні навчання та паради, а й у насиченні флотської компоненти новими кораблями.

Найяскравішим прикладом такої конкуренції є закладка на заводі «Затока» у Криму двох універсальних десантних кораблів проекту (УДК – ред.) 23900. Ця закладка була викликана будівництвом на верфі Sedef Shipbuilding Inc у Стамбулі УДК Anadolu. У спробі змагатися з турецьким УДК росіяни навіть коригували початковий проект водотоннажністю 14 тисяч тонн до 25 тисяч тонн, а під кінець узагалі заявляли, що повна водотоннажність їхніх кораблів буде 40 тисяч тонн. І все заради того, щоб обійти за цим показником УДК Anadolu водотоннажністю 27 тисяч тонн.

Але одна справа змагатися на папері, а зовсім інша – на ділі. І якщо в минулі роки виникали сумніви, що Росія зможе взагалі добудувати свої УДК в умовах санкцій і технічної та технологічної деградації кораблебудування, то зараз постає питання про майбутнє цих кораблів загалом у складі чийого флоту? Та й чи флоту?

Чи можна те, що зараз являє собою ЧФ, називати флотом? Це радше флотилія. І якщо представники цієї структури, що вижили після прильоту по штабу ЧВ у Севастополі, не поквапляться, то і флотилії у них незабаром не буде.

Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач, спеціально для Minval.az

На фото з відкритих джерел: підбитий «Нептуном» ракетний крейсер «москва» на шляху до чорноморського дна, де Україна надала йому статусу об'єкта підводної культурної спадщини за № 2064.