Російський тероризм згуртовує українців і робить їх сильнішими

Не треба шукати сторонньої логіки в тому, що росіяни запустили ракету прямо в центр Вінниці. Вони не цілилися в Будинок Офіцерів, як стверджують їхні пропагандистські пабліки. Вони цілилися в центр Вінниці, прямісінько в точку, де, як показує Ґуґл, у середньому велике скупчення людей. І вони влучили у свою ціль, як влучили в ТЦ у Кременчуці, в залізничну станцію у Краматорську та в гуртожиток у містечку Часів Яр.

Бо росіяни – терористи. І хто намагається займатися толерантністю, стверджуючи, що це все путін, а не всі росіяни, може іти напряму в російські пабліки та читати 99% коментарів про те, як вони упиваються своєю кровожерливістю. Бо ці дії підтримує більшість росіян, і ти ніколи не можеш бути впевнений, спілкуючись із на вигляд «адекватним» росіянином, що в душі він не нацист і не підтримує терористичні акти, які вчиняє його держава.

І тому не можна толерувати «хороших рускіх», бо це сіє сумнів, чи варто і надалі тримати санкції, які б'ють по простому населенню. Тоді як ці санкції і є найбільш дієвими. Усе їхнє життя наразі сповнене маленьких незручностей, рівень життя падає, а курс рубля – то таке. Коли немає імпорту, курс рубля може становити і 1:1 до долара – це не змінює того факту, що вони стають біднішими. І чим довше це затягується, тим менше у них наснаги писати про те, що «ми готові терпіти». Не готові вони так довго терпіти, бо вони не звикнули до такого життя. Більшість із них підтримують путіна та не хочуть нічого змінювати, бо не хочуть проміняти задовільний рівень життя на нари й адмінштрафи. Висунутися – значить ризикнути тим, що в тебе є. А коли в тебе нічого нема, ризикувати набагато простіше.

Захід дає росії дуже багато часу виправити скоєне та занадто багато шансів виправитися. Але росія марнує цей шанс, затягуючи зашморг на своїй шиї все сильніше і все дужче, намагаючись таки потрапити у список держав-терористів. Дуже сподіваюся, що це станеться скоро. Як і сьомий пакет санкцій, мотивації для прийняття якого більш ніж достатньо.

А ми що, ми не росіяни. Ми конвертуємо спалахи ненависті в конструктивне русло, бо ми вже адаптувалися. І люди, які встигають попри це все пекло жити життя, цьому яскравий доказ. Ми, відчуваючи ненависть, першим ділом посилюємо волонтерську діяльність, оформлюємо дозволи на зброю і вчимося військовій справі. Наша реакція на тероризм послідовна та холодна, попри всю жорстокість у наш бік ми не робимо хаотичних вчинків, не падаємо духом і не збиваємося, чим ламаємо росіянам усю їхню військову стратегію. Стратегію залякування мирного населення. До речі, Сунь-дзи вони точно не читали, бо той казав, що з населенням навпаки треба подружитися і ні в якому разі не тероризувати. Оскільки і колісницю тобі можуть спалити, і продовольства твоїй армії точно не випишуть. Хіба що тягла дадуть.

Карина Тумаєва, фінансистка, скелелазка, поетка (сторінка у FB)