Про майбутнє Нової Білорусі

Лідерка білоруської опозиції Святлана Ціхановская запропонувала Україні визнати «перехідний уряд». Оскільки Україна не визнає Лукашенка й офіційно іменує його колишнім президентом РБ – варто це зробити. Але. В обмін на декілька важливих символічних кроків-зобов'язань.

Наприклад, видачу після війни Україні для суду білорусів-керівників міноборони, начальників аеродромів, пілотів з числа громадян цієї держави, які виконували бойові вильоти з 24.02.

Білорусь має озвучити курс на «націоналізацію» - дерусифікацію всіх сфер (Суворови і Гагаріни – це не їхня внутрішня справа, а підживлення «русского міра») та декомунізацію. Я би хотів, щоби ця держава оголосила повний нейтралітет і була демілітаризована, бо нападати на неї ніхто не має наміру – ні ми, ні Литва, ні Польща. І, як бачимо, наявність власних збройних сил їй нічого не дала у процесі де-факто поглинання Росією. Навпаки – інфраструктура їхньої армії використовується для агресії, тому аеродроми у Барановичах і Ліді – зрити нафіг, засадити лісами. А ешелони зі снарядами зі складів у Добруші ідуть до русскіх кожен день.

Звісно, це мій власний і на колінці конспект. Але ми маємо чути, якою в ідеалі буде нова РБ. Нам це не байдуже, бо тисячі вояків ЗСУ і маса техніки прикривають північну ділянку кордону, а могли би знищувати окупантів на півдні і сході. Якщо це знову буде «ні риба, ні м'ясо» з розмовами про «братські зв'язки» і «слов'янські базари», то ну нафіг такі перспективи співпраці. І ще дуже хочеться, щоби реальна допомога була вже зараз. Хай запропонують хоч щось. Вони ж «уряд».

Вахтанг Кіпіані, історик, служить у ЗСУ (сторінка у FB)