Про фермера з Каховки, який прожив 8 місяців в окупації

Учора мав нагоду з півгодини поспілкуватися з фермером з Каховки Херсонської області. Не плутати з Новою Каховкою, бо стара Каховка північніше від Нової і зруйнованої ГЕС. Повені там немає. Чоловік розповів, як він провів вісім місяців в окупації і зрештою звідти виїхав. Тепер живе як внутрішньопереміщена особа в одному з готелів Києва.

Перше – колаборанти. У колаборанти йдуть найбільш нешановані й упосліджені люди. Люмпен, кримінальний елемент. Ті, які здебільшого були ніким за мирних українських часів – місцеві гіві та мотороли. Ну, наприклад, каже, що в міліцію/поліцію до русскіх на початку пішли ті, хто тирив та продавав металобрухт (чимало місцевих ромів) або був пійманий на поширенні наркотиків. Уже пізніше, коли прийшла росгвардія і ФСБ, їх, звісно, повичищали з органів. А самі типу поліційні органи стали більш жорстокими – стали розстрілювати, почали пропадати люди.

Друге – московські окупанти. Вони вірять у ту всю пропагандистську маячню, яку поширюють кремлівські медіа та куплені закордонні штрейкбрехери. Ну, розповідає мій візаві, сидить перед тобою офіцер ФСБ і каже: Україна - ето всьо било врємєнно, тєпєрь ми вас освобілі і ви будєте вмєстє с намі мірно і щáсліво жить і строіть вєликую страну. І далі іде весь пропагандистський набір про русскій народ-пабєдітєль і про прєдатєлєй – укронацистов.

Серед окупантів найбільш підлі – денеерівці. Вони далі співають своєї – ми кормілі всю Украіну, а нас обокралі. Самі тим часом не згидуються грабувати все, що погано лежить, переслідувати місцеве українське населення. Особливо сім’ї тих, хто служив у ЗСУ та був ветераном АТО.

Мій співрозмовник вважає, що після нашої перемоги найскладніше буде з Донбасом. І хоч він утратив практично весь свій бізнес – техніку, приміщення, стверджує, що не жаліє ні на грам, що не пішов із окупантами на співпрацю. Бо це не життя, а концтабір, який побудований на страху.

Каже, коли в рамках декомунізації в Каховці скинули Леніна, то він забрав того кам’яного істукана до себе на тракторний стан чи щось таке. Не через прихильність до радянщини, а через те, що його потрібно було забрати з центра міста та кудись подіти. А він очевидно давав техніку для цього.

І ось уже під час московської окупації пам’ятника знайшли окупанти та вирішили встановити знову в центрі міста. І тут пішли місцеві сраколизи до Ілліча з квітами. Сміється. Каже, він у мене стільки років простояв, і жодна тварюка його не захищала, жодна не сказала, що хоче покласти йому квітку, а тут такий жест «народної любові».

Проте колаборантів, зі слів фермера, хоч і чимало, та все ж нормальних українських людей більше. І все буде Україна!

Тимур Нагалевський, сторінка у FB

Ілюстративне фото – FB, Oleh Baturin