Про Сирію, біженців і російську інформаційну війну

Одне з найогидніших явищ, яке доводиться спостерігати в українському інформаційному полі – маніпуляції на тему сирійських біженців. 

Нагадаю, що авторами "кризи сирійських біженців" 2,5 частки – це Асад і Путін і 0,5 – Ердоган. Сирійці тікали спочатку від кривавої громадянської війни (в тому числі із застосуванням хімічної зброї), потім від наслідків втручання Путіна (який нищив там міста), а потім від бажання Ердогана пограти у політичний тиск із Європою. Звісно, якби США і Європа 2011 року діяли в Сирії хоч якоюсь мірою рішуче, ніякої кризи біженців такого масштабу не було б. 

Здавалося б, українці, які самі стали частиною міграційної кризи (бо переміщення 4+ млн українців у Європу – це теж міграційна криза з навантаженням на інфраструктуру та бюджет країн, що їх приймає) мали би бути на цю тему спокійнішими. 

В Україні хоча би за цю війну не існувало перспектив фізичного голоду та відсутності води. Для Сирії ці реалії – цілком матеріальні. Ну і ППО у нас є. Нам вертикально на голову бомби росіяни кидати все ж не можуть. 

Але все одно час від часу вилазить: от чого ті сирійці поперлися в Європу. Навіть зараз. І існує доволі тупорилий міф, сильно детермінований російською пропагандою і ультраправими, яких Росія спонсорує, що Європа прийняла на себе головний удар. 

Так от. Станом на 2023 рік кількість сирійських біженців у світі становила приблизно 6,5 млн осіб (десь 25% довоєнного населення Сирії). Найбільше біженців прийняли такі країни:

№ 1. Туреччина: близько 3,7 млн (у Туреччині досі залишається біля 2 млн, біля 1,0 млн повернули, частина далі рушила транзитом у Європу чи КСА (Королівство Саудівська Аравія, - ред.). 
№ 2 Ліван: приблизно 1,2 млн (частина потім опинилася або в Європі, або в Саудівській Аравії). 
№ 3. Саудівська Аравія. Офіційні дані про приймання сирійських біженців відсутні, бо королівство не ратифікувало Конвенцію ООН про статус біженців. Проте уряд стверджує, що країна прийняла сотні тисяч сирійців як "гостей" або трудових мігрантів. Є оцінка в 1,0 і в 1,2 млн. Це переважно люди, які їхали транзитом через Ліван або Туреччину.
№ 4. Йорданія: близько 628 800 (майже всі там і осіли, частина рушила у КСА). В будь-якому разі, це щось біля 10% населення самої Йорданії. 
№ 5. Німеччина: близько 600 000. Так, Німеччина, яка буквально мала бути зруйнована сирійцями, прийняла менше Йорданії. 
№ 6. Ірак: 251 300. 

І лише далі йдуть вже Єгипет (131 900), Швеція (100 000+), Австрія, Нідерланди, Греція і Франція, які прийняли від 20 до 50 тисяч.

Загалом, країни ЄС, Британія і Норвегія разом прийняли біля 1 млн біженців з Сирії. Тобто приблизно як одна Саудівська Аравія. І не критично більше, ніж маленька Йорданія. 

І так, звісно, політика інтеграції в Європі (і особливо в Німеччині) – всрата до неможливості. Просто тотальний провал. Але все ж варто в цій усій історії подивитися у корінь проблеми: кризи з біженцями виникають майже виключно тому, що диктаторам забагато можна. А українцям і сирійцям, які від дій таких панів постраждали, доводиться від того рятуватися. 

І так, більшість українців, які втекли від війни, цієї війни практично і не бачили. Хіба що мешканці Сходу. Бо втекли буквально в перші тижні. А сирійці у більшості своїй до сусідніх країн і Європи потрапили через як мінімум декілька місяців, а частіше кілька років життя у справжньому пеклі. Де в них можливостей захищатися було приблизно нуль, а от травми від війни – дофіга. Від тих людей, які травмують нас кожен день. 

Тому я б на місці українців на тему “жахливих сирійських біженців” завалив. Дякую за увагу. 

Юрій Богданов,  фахівець із комунікацій та проєкт-менеджер, ТГ-канал 

Фото – сирійські біженці у черзі за теплим одягом / Anwar Amro / AFP / Getty Images / bbc.com