Про ЦРУ, росіян та зрадну зраду

"Спецслужбісти мають ще вищий рівень цинізму, ніж політики. Бо робота спецслужб в принципі побудована на брехні та зневазі до об'єктивної реальності. Це – часто – рикошетить в них самих. Тому вони часто вірять в теорії змов і якісь божевільні речі. Микола Платонович Патрушев вам яскравий приклад. Ну чи сам Путін. І тому, власне, директор ЦРУ в майже кожному голлівудському фільмі – кончений гандон".

Про це у своєму телеграм-каналі розмірковує фахівець із комунікацій та проект-менеджер Юрій Богданов. Пропонуємо ознайомитися з його баченням головних чинників війни: 

"І я цілком вірю, що директор ЦРУ Бернс веде перемовини з росіянами по багатьох каналах і багатьом питанням. Щось їм обіцяє, вони про щось домовляються, мають якусь дорожню карту - кожен свою, але у що я принципово не вірю – так це в якийсь хитрий план, що передбачає комплекс домовленостей, дозування надання нам зброї чи дату завершення конфлікту. Бо це, по-перше, нафіг нікому не треба. А по-друге – жодна зі сторін одна одній ніколи не повірить.

І  що росіян, що американців в усіх контактах на рівні спецслужб і дипломатів в першу хвилюють дві речі:

1. Як би за риторикою про ядерну зброю уникнути Карибської кризи (і будь-якого ризику прямого зіткнення). А для цього треба не постачання зброї України обмежувати, а уникати зіткнень радянських… ой, вибачте, російських підводних човнів з американськими авіаносцями.

2. Як би зробити так, щоб Росія не посипалася як радянський союз і ситуація не вийшла з-під контролю. У путінської банди в цьому свій інтерес. У американців – свій. І кожен впевнений, що інший його намагається намахати.

Але гарантії РФ не заслуговують довіри й усі це розуміють. А на процеси внутрішньої дезінтеграції в Росії впливають не тільки й не стільки вже події на фронті (хоча вони можуть стати спусковим гачком колапсу), скільки ті процеси, які запустив і підживлює сам режим.

Окремо про те, чи могли (умовно) Бернс і Наришкін домовитись про щось “до війни”. Було таке в середині 19 століття. Коли Ніколай Перший напряму англійському послу запропонував розділити Османську імперію, що запустило ланцюгову реакцію, яка звела Ніколая в могилу, а Росію довело до поразки у війні. Але я все ж у саме такий рівень критичного ідіотизму не готовий так просто повірити.

Що стосується російських агентів. Що в СБУ, що в ЦРУ (чи ви думаєте, їх там немає?). Всі ці агентурні ігри слід сприймати дуже скептично. Як дезу, контрдезу, контрольований і неконтрольований злив. Повірити, що ЦРУ чи ФБР, отримуючи списки від СБУ, когось там блокує, не перевіряючи, я можу. Довбограїв цей мир сповнений. Але так само легко я можу повірити, що це російські агенти в американських спецслужбах це роблять, а потім зливають спраглим до сенсацій журналістам цю маячню. Чи – навпаки – це американська контррозвідка так намагається проявити агентів. Коротше, версій багато і жодна з них не має верифікованих пруфів.

Чи сильно шпигунські ігри впливають «повільність» постачання зброї? Не впевнений, що це має вирішальний вплив.

Головними чинниками лишаються:

1. Об'єктивна неготовність до великої континентальної війни. Мало запасів, виробничих ліній.  Все це перезбирати – той ще виклик. Що для нас, що для росіян, що для партнерів по НАТО.

2. І “гарантіям”, і погрозам один одного ніхто не вірить. І тому червоні лінії доводиться промацувати суто експериментально.

3. Тиск обставин всередині США на Байдена і Ко. Будь-яке різке порушення рівноваги може мати неприємні політичні наслідки.

І наостанок – щодо швидкості й механізму прийняття рішень. На прийняття рішень впливають не тільки керівники спецслужб і розвідки. Майже завжди армія і військове лобі (у випадку з США - в тому числі ВПК) вступає в пряму конкуренцію за думку політичної влади. Я вже не кажу про цивільну бюрократію і дипломатів,  корпоративний сектор з різними інтересами, соціологів і політологів. 

Всі вони доносять свою думку і ця думка не буває консенсусною приблизно ніколи. І тому більшість рішень, крім радикально кризових, зазвичай приймаються доволі довго. 

І домислювати теорії змов не треба. Воно і складніше, і простіше все".

Фото – telegraph.co.uk