Про 8-9 травня, уроки історії та Україну

9 травня більше не буде «днем перемоги». Президент вніс до Парламенту законопроект, згідно з яким Україна вшановуватиме пам'ять загиблих і відзначатиме ветеранів 8 травня. 9-го травня святкуватимуть День Європи.

Рідкісний приклад інституційної логіки. За Порошенка як офіційний день засновано День пам'яті і примирення 8 травня, і він існує разом із днем перемоги 9 травня. За Зеленського – логіку доводять до кінця.

Ідея замінити 9 травня одне свято іншим – адекватна. Разом зі зміною курсу країни, що завершується під час війни.

Раніше – частина пострадянського світу, де день «завершення війни» (насправді – ні) став символом культу війни. Зараз – частина європейської цивілізації.

Для європейської (євроатлантичної) цивілізації «святкувати» річниці завершення світових війни не дуже властиво. І це – цілком логічне й адекватне сприйняття історії.

Першу світову вважали не дарма «самогубством Європи», бо Європа після Великої війни вже ніколи не відновила того впливу та величі, які мала на 1914 рік. У підсумку Великої Війни «центр світу» переїхав за океан, а саму Європу вразило дві ракові пухлини – нацизм і більшовизм. Це призвело до Другої світової, яка була прямим наслідком Першої.

У підсумку, одну пухлину вдалося видалити з тіла Європи. Нацизм, як найбільш людиноненависницька ідеологія, більше ніколи масово не піднімав голову. Доки не з'явився Путін. 

А от більшовизм ще на майже 50 років окупував пів-Європи. І лише 30 років тому пішов у небуття. Уроки Другої світової – такі самі, як і уроки Першої світової:

1. Жодна війна «заради вирішення проблем» не вирішить проблем, а тільки створить нові та ще більш масштабні. Війна, після якої не вирішені причини, що до неї призвели, обов'язково повернеться.

2. Кращий шлях нівелювання загрози від імперії – прослідкувати, що імперія точно здохла. Бажано – щоб  усі імперії здохнули.

3. Якщо мир встановлений несправедливо, або якщо головні винуватці не покарані, то війна матиме продовження. Через 10 років чи через 20.

4. Поступки диктатурам, що виросли на фундаменті реваншизму – шлях до війни. Саме це так споріднює Путіна та Гітлера.

5. Єдиний ефективний спосіб уникнути війни – бути готовим до війни. Роззброєння та ігнорування загроз – шлях до війни.

Що ми можемо констатувати як урок двох світових воєн? Що людство було достатньо шоковане масштабами та наслідками, що вже майже 80 років ніякої «гарячої» світової війни не сталося. Ну і додатково ядерний відстрах. Він був корисним, це треба визначити.

Але це взагалі не означає, що загроза щезнула. Бо деякі уроки вже забулися.

І так, я глибоко переконаний, що ми зараз були (саме були) за крок до початку Третьої світової. Бо якби Україна здалася в лютому 2022 року як Чехословаччина у 1938-1939 (нагадаю, там окупація сталася у два кроки), то наступний крок від Росії (країни Балтії) чи Китаю (Тайвань) гарантовано спрацювали б як 1 вересня 1939.

Ми та Чехословаччина, яка сказала «Йдіть до біса усі, ми будемо битися». Власне, зараз сучасний Гітлер як кончений довбень намагається захопити велику європейську країну з великою армією та мужнім народом. А цей народ отримує підтримку від усіх своїх сусідів та усіх світових держав, окрім Китаю та Індії. І інші диктатори дивляться на цю війну та, судячи з доступної нам інформації, їм це ніфіга не подобається.

Це не означає, що ми точно уникнемо її в майбутньому. Навіть найближчому. Але поки що саме Україна та її Збройні сили бережуть світ. Така вже випала доля.

Україна сьогодні – головний «спонсор» «Ніколи знову» в контексті реальної «гарячої» світової війни. Хтось це усвідомлює і на Заході, і на Сході. А хтось – ні. Але перемога України у цій війні убереже світ. Най так і буде.

Юрій Богданов, ТГ-канал

Ілюстрація – Генеральний штаб ЗСУ