Православна Архієпископія в Парижі готується обрати єпископів без дозволу москви

26–27 червня в Парижі відбудуться єпархіальні збори Архієпископії православних церков руської традиції в Західній Європі, на яких духовенство може проголосувати за обрання вікарних єпископів без погодження з московським патріархатом. Ініціатором виступив архієпископ Дубнинський Іоанн (Жан Реннето), який у листі до духовенства прямо вказав: москва три роки ігнорує кадрові запити Архієпископії, і далі чекати неможливо.

Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки.

Архієпископія об’єднує 60–80 парафій у семи європейських країнах і веде свою історію з Парижа початку 1920-х років, коли першу хвилю російської церковної еміграції очолив митрополит Євлогій (Георгієвський). Тривалий час структура перебувала під омофором Константинополя, але у 2019 році перейшла до московського патріархату. Частина парафій тоді відмовилася визнати це рішення.

Проблема конкретна. У 2023 році керівництво Архієпископії подало патріарху кірілу три кандидатури на посади вікарних єпископів. москва відреагувала лише на одну: 14 грудня 2025 року фактично погоджено ігумена Августина (Макбета), призначеного для Великої Британії та Скандинавії. Долі архімандрита Віктора (Крецу) та протоієрея Анатолія Негруце московський патріархат досі не визначив, попри численні нагадування.

У своєму зверненні архієпископ Іоанн охарактеризував становище Архієпископії як «дуже крихке». Громади у Франції, Німеччині та Італії зростають, натомість єпископський корпус не дає змоги забезпечити повноцінне пастирське управління в усіх країнах. Кадрове блокування з боку москви безпосередньо б'є по функціонуванню парафій.

Як аргумент на користь самостійних виборів, керівництво Архієпископії наводить приклади Естонії та Латвії, де аналогічні рішення ухвалювалися без повного погодження з рпц, проте не призвели до негайного канонічного розриву. Архієпископ Іоанн також прямо поставив питання про наміри кіріла: трирічне мовчання патріархату, на його думку, фактично обнулює кадровий механізм, прописаний у «Грамоті» 2019 року, на підставі якої Архієпископія й увійшла до структури московського патріархату.

Аналітики звертають увагу на показову динаміку. Частина парафій підтримала перехід під москву у 2019 році з розрахунком на збереження внутрішньої самостійності. Сьогоднішня криза демонструє, що реальний контроль над управлінськими рішеннями залишився в москві. Якщо єпархіальні збори підтримають самостійні вибори єпископів, це може стати моделлю фактичної автономії без формального розриву з рпц, й орієнтиром для інших європейських парафій, які давно незадоволені тим, як московська кафедра перетворює церковне управління на інструмент політичного впливу.

Фото від СЗР