Повстання села. Хто за що бореться і хто кого розігрує. Три точки зору

Протести фермерів охопили всю Європу. У політичному плані їх використовують і націоналісти, і популісти, і росіяни. Тут є три точки зору: польська, українська та європейська.

Польське видання Polityka опублікувало дослідження проблематики. Нижче подаємо переклад.

Розпочнімо з блокад на нашому кордоні. Хто там стоїть, і чи справді вони борються за інтереси польських фермерів?

Ми не будемо їсти цвіркунів

«Це марш усіх, не дамо себе розділити, відтепер фермери говоритимуть одним голосом», – кричить із Зосини Щепан Вуйцик, найбільший заводчик хутрових тварин у країні, якого важко назвати фермером. Під час правління партії «Право і справедливість» його інтереси, яким загрожувала «п'ятірка для тварин» Качинського (законопроєкт, покликаний захистити тварин, умови їх вирощування, забою і т.д. – ЗІФ), успішно захищав отець Ридзик, щедро підтриманий заводчиками. Зараз Вуйцик приєднується до протесту фермерів, ЗМІ показують його на блокадах як одного з лідерів.

«Селяни разом!» — кричить він, стоячи поруч із Вєславом Гринем, лідером асоціації «Ошукане село», яка першою пішла на блокаду, коли після початку війни в Україні почали різко падати закупівельні ціни на зерно. Через два роки вони стають ще нижчими, збитковими. Протестувальники звинувачують українців, які нібито заполонили польський ринок своєю продукцією. Вони вимагають закриття кордонів і виходу Єврокомісії із Green Deal (Європейський Зелений курс – план розвитку Євросоюзу, мета якого до 2050 перетворити Європу на перший кліматично-нейтральний континент, де парникові гази поглинатиме екосистема та технології. Для цього розробили Плани дій до 2030 року для різних секторів, у тому числі транспорту, енергетики, сільського господарства, будівництва і промисловісті, - ЗІФ).

Це меседжі дня, – каже один із протестувальників. Вони не хочуть, щоби ціни падали в усьому світі, адже з кожним роком Росія наповнює ринки все більшою кількістю зерна.

Інтереси великих виробників зерна, на яких найбільше впливають низькі ціни, не збігаються з інтересами високооплачуваних норкових фермерів, про це фермерам відомо. Але їх влаштовує велика масовка. Тепло зустрічають на блокадах мисливців, з якими ніколи не могли дійти згоди, бо їхні інтереси суперечать один одному. Мисливці теж не хочуть Зеленого курсу, Брюссель не диктуватиме їм, на яких тварин полювати. Кшиштоф Каричак, президент Асоціації мисливців Язвеця, блокує національну дорогу 31 у Західній Померанії, бо не хоче їсти цвіркунів, і саме на це спрямований Зелений курс.

На трасі S17, за маршрутом Рики-Варшава, до протестуючих фермерів приєдналися перевізники, а разом з ними і «банда Меклера», як їх називають українці. Рафал Меклер – голова підкарпатської «Конфедерації» та активіст Національного руху, а також власник транспортної компанії. Йому не подобається, що через війну в Україні він не може заробляти на перевезенні товарів до Росії та Білорусі, а до Казахстану доводиться їздити через Туреччину, що збільшує витрати.

Хуберт Ойдана, фермер з району Гайнувка, здобув популярність, коли опублікував фотографії запліснявілої кукурудзи, звісно ж, з України. Ойдана є членом правої профспілки «Корона» та невдало балотувався до Сейму. На акції протесту в Дорогоську він розповів, що отримав допомогу від політиків з «Конфедерації» та партії «Право і справедливість», коли попросив захисту, бо вважав, що його життю може загрожувати небезпека.

Мітингувальники не приховують, що на протести масово з'являються політики від обох партій, які проводять парламентські перевірки. Багато з них є кандидатами на майбутніх виборах. Для аграріїв найголовніше, що кількість протестувальників зростає і влада бачить їхню силу.

Тож навіть у Ґожичках у Сілезії ніхто не реагував на трактор із радянським прапором і гаслами із закликом до Путіна навести лад в Україні, Брюсселі та у польському уряді. Прокуратура відреагувала – власникові трактора висунули звинувачення.

Маніпулювати мітингувальниками легко, бо навіть не знаєш, хто є організатором протестів. «Немає нікого такого, зголошувалися в інтернеті», – запевняє Вєслав Гринь з «Ошуканого села». Ми домовилися не виступати під своїми знаменами, щоб усі могли підписати протест. Але незадовго до блокади траси в 250-ти місцях на головних дорогах ЗМІ отримали інформацію про те, що «Сільська солідарність» (Незалежна самоврядна профспілка одноосібних фермерів «Солідарність», створена наприкінці 1980 року, - ЗІФ) оголошує себе організатором і закликає людей відвідати свій сайт, на якому розмістила карту з місцями блокад.

Після того, як прем'єр-міністр Дональд Туск оголосив, що прикордонні переходи та важливі ділянки доріг і колій вважатимуть критично важливою інфраструктурою, щоби військова та гуманітарна допомога могла безперешкодно дістатися до України, лідер «Солідарності» Томаш Обшанський назвав крок прем'єр-міністра неприпустимою маніпуляцією, спрямованою на придушення протестів. Це ще один меседж дня від партії «Право і справедливість». У Сеймі протестувальників до боротьби заохочує член «Солідарності» Роберт Телус.

– Ми дали аграріям 10 мільярдів злотих, а ви скільки? – звернувся він до уряду. (Через день Урсула фон дер  Ляєнприносить гроші від НПР (Національний план реконструкції, - ЗІФ), у тому числі 1,6 мільярда євро для фермерів).

Чим більше протести розгортаються, тим більше людей і фермерських організацій намагаються представити себе як організаторів і з'явитися у ЗМІ. Вони викликають сміх у фермерів, але «роблять явку», тому їх ніхто не просить піти. Визнавши прикордонні переходи частиною критичної інфраструктури, Владислав Серафін закликає аграріїв змінити свої плани. Він був замішаний у скандалі SKOK (Кооперативні ощадно-кредитні спілки, - ЗІФ), тому про нього довго мовчали, але він знову виплив на поверхню. Він закликав відмовитися від зоряного походу на Варшаву, оголошеного на 27 лютого, і натомість посилити присутність на кордонах. Його концепція зазнала краху, марш на Варшаву відбувся.

За лідерство у протесті також бореться голова аграрної OPZZ (Національна угода профспілок фермерів, ЗІФ) Славомір Іздебський. Його добре знають серед мітингувальників, вони застерігають один одного від нього. Багато розголосу набув суд над ним, який закінчився вироком у вигляді 4,5 років позбавлення волі. Як повідомляє портал farmer.pl, керована ним виробнича група «Наше зерно» мала закуповувати продукцію у фермерів, хоча знала, що не заплатить за неї. Мітингувальники повідомляють, що виконання вироку відклали на деякий час, але тепер Іздебському загрожує ув'язнення. Йому є за що боротися. В ефірі «Польського радіо» Іздебський зачитує проєкт угоди з урядом, яку уряд має підписати. Ось уривок: «уряд Республіки Польща заявляє, що 1 березня повідомить Європейську комісію про те, що Польща виходить із Зеленого курсу в повному обсязі». Переможе тільки той, хто оголосить полекзіт (polexit, за аналогією з brexit – вихід зі складу ЄС, - ЗІФ).

У країні налічується близько 180 різних сільськогосподарських організацій, майже всі вони утримуються за рахунок державних субсидій. Чим вони гучніші, тим більше шансів на підтримку. Польща щорічно отримує близько 4,5 млрд євро на сільське господарство з бюджету ЄС, в рамках Спільної сільськогосподарської політики. Польський бюджет багато додає до цього. У 2023 році фермер отримував 502 злотих за кожен гектар. Окрім того, він міг претендувати на додаткові субсидії на, зокрема, помідори, полуницю та інші рослини, а також на кожну голову великої рогатої худоби. Від аграріїв можна почути, що якщо хтось добре попрацює, то отримає до 3,5 тисяч злотих дотацій з гектара.

У Нижній Сілезії багато виробників зерна, тому постулати Ґжеґожа Міхни, зроблені під час блокади А4, дуже популярні. На його думку, Польща є самодостатньою у плані продовольства, тому імпорт має бути серйозно обмежений не лише з України. Але ми повинні експортувати. На тій же блокаді Войцех Совіньський вимагає, щоб ЄС купив інтервенцію, щоби він заплатив 303 євро за тонну пшениці. На світових фондових біржах дешевше на декілька десятків євро.

Виробники молока також перебувають на блокадах, незадоволені низькими закупівельними цінами. «Якщо ми не експортуємо 30 відсотків польської молочної продукції, ціни будуть ще нижчими, тому що молокозаводи не скуплять усе», – запевняє голова Польської молочної палати Аґнешка Малішевська. Ми продаємо багато сиру в Україну, блокади загрожують помстою іншої сторони. Те саме намагається сказати міністр Чеслав Сікерський. «У 2023 році ми експортували в Україну товарів на €11 млрд, тоді як вартість українського імпорту становила лише €4 млрд. Закривши кордон, ми би вистрілили собі в коліно».

Межа непорозумінь

Польські фермери, блокуючи польсько-український кордон, напевно, не знають, що це обходиться польській економіці дорожче, ніж українській. Однак для України блокада є більш жорсткою, оскільки послаблює її здатність ефективно захищатися від російської агресії. Але поляки не єдині, хто боїться української дешевої їжі. Її також бояться французькі, італійські, іспанські, румунські, литовські та чеські фермери. Румуни, хоч і межують з Україною, але не перекривають кордон, навпаки – вихваляються зростаючим транзитом через свою країну. Вони будують Молдавське шосе в експрес-режимі, щоби збільшити пропускну здатність обслуговувати вантажні перевезення зі своїм північним сусідом. Вони не приховують, що минулорічні осінні блокади в Польщі стали важливим мотивом для прискорення будівництва. Румуни виявили, що є можливість перейняти трафік з Польщі.

Вказуючи українцям на невдачі минулорічного контрнаступу, забувають, що їм вдалося досягнути стратегічного успіху: у вересні вони запустили Чорноморський коридор, що дозволив експортувати насипні товари. Таким чином Україна відреагувала на скасування Владіміром Путіним зернової угоди, яка стала основою для відвантаження зерна через Чорне море на межі 2022 і 2023 років. Новий Чорноморський коридор створений завдяки атакам, переважно зі застосуванням безпілотників, які відтісняли кораблі Чорноморського флоту РФ у порти. Як наслідок, у січні Україна експортувала 6 млн тонн агропродукції, з яких 4 млн – через Чорноморський коридор, 1,3 млн тонн – через Дунай, 0,6 млн тонн – залізницею, решта – автомобільним транспортом.

Можливість експорту, бажано максимально дешевого – водним транспортом, має стратегічне значення для України. Україна у 2023 році виробила 32,8 млн тонн кукурудзи, 22,5 млн тонн пшениці, 5,9 млн тонн ячменю, 20,8 млн тонн олійних культур та 1,9 млн інших зернових культур – загалом 83,8 млн тонн зернових. Це дуже хороші результати, враховуючи умови війни і те, що частина сільськогосподарських територій перебуває в окупації або в зоні бойових дій.

На це виробництво припадає найбільша частина українського експорту, що принесло Україні $21,8 млрд у 2023 році з $36 млрд загального обсягу продажів за кордон. Мільйони тонн виробництва й експорту вражають і запалюють уяву образами потоків пшениці, кукурудзи та ріпаку, які заполонили Польщу та Європу. Фактично, за даними сайту dlahandlu.pl з посиланням на Мінфін, у 2023 році (до грудня) до Польщі надійшло 73,4 тисячі тонн ріпаку (Польща виробляє 3,7 млн тонн ріпаку), 347 тисяч тонн пшениці (порівняно з 13,2 млн тонн власного виробництва), 23,9 тисячі тонн замороженої малини (96 тис. тонн ми виробляли самі), 8,6 тис тонн меду (проти 24 тис. тонн).

Проблема сьогодні не в українських товарах, а в низьких цінах. Однак, як пояснює Мирослав Марциняк, який керує аналітичним сервісом InfoGrain, це є результатом ситуації на світових ринках. З одного боку, знизилася купівельна спроможність одержувачів у Африці, а з іншого боку, не лише Україна, а й Росія зафіксувала рекордні врожаї, що виражається у збільшенні експорту з цієї країни, а отже, і тиском щодо зниження цін.

Як, з іншого боку, імпорт малини, меду чи цукру впливає на становище польських підприємців та фермерів? У них є своя думка з цього приводу, але тут виникає ключове питання. Група фермерів та власників ранчо – це надзвичайно різний сектор, що складається з різних груп інтересів, найчастіше конфліктних. Наприкінці лютого сайт dlahandlu.pl повідомляв, що з України сигналізують про те, що вона збирається закрити свій ринок для польської молочної продукції. Виходить, що Польща експортує їх в Україну у п'ять разів більше, ніж Україна до Польщі. Можливі санкції «можуть закінчитися драматичними наслідками для багатьох наших кооперативів і фермерів», пише портал. Цікаво, чи ті, хто блокує кордон «від імені польських фермерів», запитували думку молочарів? А чому самі молочарі нічого не кажуть?

Те саме стосується й інших виробників: у 2023 році Україна купила у Польщі продовольства на суму приблизно $1 млрд. Фактично, вона також купує сільськогосподарську хімію в Польщі та є найбільшим отримувачем польських мінеральних добрив. Звісно, блокада кордону впливає як на виробників молока, так і на агрохімікати.

Аналізуючи всю цю офіційну статистику, не варто забувати, що експорт української агропродукції, особливо зерна, супроводжується гігантською сірою сферою – частка так званого чорного зерна в експорті становить не менше 20 відсотків, повідомляє служба журналістських розслідувань «БізнесЦензор» у репортажі від кінця лютого. «Чорне зерно» – це зерно, яке купують за готівку мережі посередників, часто мулових компаній, і продають за кордон поза реєстром.

Як наслідок, гроші на цей експорт не повертаються в Україну. Практика «чорного» та «сірого» зерна посилилася під час війни, адже це найпростіша форма переказу валюти за кордон в умовах воєнної заборони. За оцінками Бюро економічної безпеки України, за перші три квартали 2023 року експорт «чорного зерна» сягнув $3,66 млрд. Для її успіху потрібна співпраця іноземних компаній, у тому числі відомих світових агрохолдингів у країнах, де тане «чорне зерно». Українці висловлюються про цю практику та намагаються з нею боротися, що можна побачити у подальших звітах розслідувань Служби безпеки України та Бюро економічної безпеки. Однак відомо, що вплив агробізнесу сягає найвищих владних структур.

А як це в Польщі? ? Звіт Вищої контрольної палати NIK (Вища контрольна палата, - ЗІФ) дає прогноз за листопад 2023 року, в якому описується, як уряд ПіС «не впорався» з українською зерновою проблемою 2022-го та на початку 2023 років. Звинувачення та сумніви Вищої контрольної палати потребують роз'яснення. Якщо в той час, коли нас (Польщу, - ЗІФ) завалили українським зерном, значна його частина припадала на «чорний експорт», то в Польщі мали працювати «чорні імпортери».

Але пам'ятаймо: Україна купує у нас набагато більше, ніж продає Польщі. До грудня 2023 року Польща експортувала в Україну товарів на €10,1 млрд, водночас імпортувала з України €4 млрд. Це можна побачити і в українському економічному аналізі. Національний банк України в інфляційному звіті за січень представив оцінку збитків, завданих минулорічними блокадами польсько-українського кордону. У листопаді втрати експорту з України склали $160 млн та $500 млн імпорту.

Проте аналітики НБУ додають, що втрати від експорту компенсовані завдяки новим логістичним маршрутам, тоді як імпорт ускладнюється. Оскільки Польща є основним експортером продовольства, в тому числі продовольства в Україну, тому через Румунію складно перевозити польські товари. Державна митна служба України доповнила рахунок збитків, зазначивши у своєму звіті за 2023 рік, що блокади призвели до збитків у розмірі 9,8 млрд грн у листопаді 2023 року у вигляді недоотриманих доходів бюджету, а в грудні – 10,8 млрд грн.

Дані Митної служби мають особливе значення, адже ці гроші, оскільки вони не були перераховані до бюджету, не підуть і на армію. За словами українців, за 11 мільярдів гривень можна було би поставити 650 000 FPV-дронів або 76 000 155-мм ракет.

Українська економіка потребує ефективних міжнародних логістичних ліній для щоденного функціонування. Збільшення виробництва – а Україні вдалося збільшити ВВП приблизно на 5% у 2023 році – означає вищі податкові надходження. І вони йдуть напряму на фінансування боротьби з російським агресором. Українці не розуміють, чому поляки цього не розуміють, запевняючи у підтримці України та водночас ведучи проти неї економічну війну і блокуючи її кордони? Вони також запитують, чому близько половини скрапленого газу, доступного на польському ринку, все ще надходить з Росії, а його закупівля фактично фінансує російську військову машину? Це ті питання, з якими поляки неодмінно повинні зіткнутися, якщо хочуть уникнути звинувачень у лицемірстві, подвійних стандартах і непрямій підтримці Москви. Але це не тільки поляки, вся Європа має з цим проблему.

ЄС відпускає

Брюссель також намагається заспокоїти гнів фермерів та дратівливі демонстрації. Фермери, які заблокували рух сотнями тракторів у брюссельському кварталі, де розташовані інституції ЄС, нещодавно активізували свої демонстрації у Франції, Румунії, Німеччині, Іспанії, Нідерландах і Польщі. Вони забарикадували супермаркети, розкидали гній на вулиці, підпалювали тюки сіна та шини, кидали яйця в поліцейських. Вони погрожували взяти в облогу Париж, блокували бельгійський порт Зебрюгге, проганяли корів вулицями Мілана.

Чи це професійна група, від якої залежить наша продовольча безпека? А може, привілейована меншість, яка скаржиться на утиски ЄС, хоча на неї витрачається третина бюджету ЄС? Такі дебати швидко призупиняються, коли гнівні скандування «Наш кінець – ваш голод!» досягають дверей будівель ЄС. Особливо, коли наближаються європейські вибори.

На сільське господарство припадає лише 1,4% ВВП ЄС, але в ЄС налічується близько 10 мільйонів ферм, на яких працює 17 мільйонів людей. Разом агропродовольча промисловість забезпечує майже 40 млн робочих місць. Все населення ЄС становить близько 450 мільйонів, тому європейці – прямо чи опосередковано – професійно (або в житті), пов'язані з сільським господарством, є значною електоральною силою. Тим паче, що вони вмотивовані і здатні мобілізуватися на протести.

Їхні проблеми дуже різняться від однієї країни ЄС до іншої (і навіть від одного регіону до іншого), але коли протести починають знаходити спільний знаменник – і, символічно, навіть спільний час і місце у Брюсселі – правителі Європи починають розпалюватися. «Лицемірно імпортувати фрукти й овочі з місць, які руйнують власні екосистеми, наприклад, у сусідніх країнах», - нещодавно потурав своїм фермерам прем'єр-міністр Франції Габріель Атталь, беручи участь у франко-іспанській словесній війні за якість помідорів. Але такого протекціоністського рефлексу француза недостатньо, адже спільний знаменник – і все частіше привласнюється радикальними правими – це удар по ЄС. Тому що саме нормативні акти ЄС мають бути джерелом проблем, проти яких демонструють аграрії.

Звинувачення протестувальників, пов'язані з ЄС, стосуються екологічних вимог, пов'язаних із субсидіями ЄС, кліматичних цілей у рамках Зеленого курсу, а також наслідків війни в Україні. І, зокрема, повна лібералізація торгівлі, що протягом останніх двох років була формою економічної допомоги ЄС Києву під час війни.

«Ми говорили про становище фермерів у Європі, зокрема в Польщі. Я сповнена захоплення їхньою наполегливою працею, щоби принести здорову їжу на наші столи. Але вони стикаються з багатьма труднощами. Вони переживають за своє майбутнє. Це виправдано. Тому ми до них прислухаємося», – так до польських фермерів звернулася Урсула фон дер  Ляєнпід час свого візиту до Варшави.

Очолювана нею Єврокомісія місяцями не реагувала і, як ми чуємо неофіційно, не має наміру найближчим часом реагувати на незаконну заборону імпорту української пшениці, ріпаку, кукурудзи та соняшнику до Польщі (транзитом вони можуть лише до інших країн ЄС або за межі ЄС). Заборона була запроваджена урядом Моравецького, і її підтримує уряд Туска. «Ми не будемо підливати оливи до вогню», - заявили наші співрозмовники у Брюсселі, пояснюючи своє рішення не вживати жодних дисциплінарних заходів проти Варшави. І вони лише тримають кулаки за переговори щодо двосторонніх угод між Варшавою та Києвом, які, подібно до таких домовленостей з Румунією, радикально обмежать імпорт зерна, зберігаючи при цьому юридичну видимість того, що вони не є порушенням правил спільного ринку ЄС.

Чинні правила безмитної торгівлі між Україною та ЄС діють до червня, а пропозиція продовжити лібералізацію ще на рік оснастили двома типами нових запобіжників. По-перше, якщо імпорт яєць, м'яса птиці та цукру перевищить обсяги 2022-23 років, то будуть введені тарифи на надлишковий імпорт цієї продукції з України. По-друге, Єврокомісія матиме швидку процедуру запровадження обмежень у випадку зернових, якщо їх імпорт спричиняє серйозні збурення на ринку в одній країні, наприклад, у Польщі чи групі країн ЄС. Це відхід від звичних торговельних правил ЄС, згідно з якими запобіжники можуть спрацьовувати лише у разі збурень на ринку ЄС загалом.

Польща, поряд з іншими країнами, що межують з Україною, продовжує відмовлятися підтримувати продовження лібералізації торгівлі ЄС з Києвом. Разом із французами шукає додаткові механізми захисту фермерів від наслідків української конкуренції. Та й сам Брюссель схвалює багато польських пропозицій щодо субсидій для аграрного сектору (з державного бюджету), хоча ще декілька років тому захищався б від такого «псування вільного ринку».

Європейська комісія в її нинішньому вигляді сформована у 2019 році під гаслом посилення «зеленого переходу». Але за декілька місяців до виборів до Європарламенту в Брюсселі в основному говорять про «перекалібрування» Green Deal. А правоцентристська Європейська народна партія (ЄНП, до якої входять, зокрема. PO, PSL та німецькі християнські демократи), яка висунула фон дер  Ляєнна другий термін, прагне позиціонувати себе як «фермерську» партію ЄС. Саме тому на початку лютого фон дер  Ляєн відкликала законопроєкт про скорочення використання пестицидів удвічі до 2030 року. Також цього місяця Брюссель продовжив на один рік звільнення фермерів від дорогого перелогу частини землі з метою збереження біорізноманіття. І ще однією поступкою, на яку погодилися у Брюсселі, стало майже повне вилучення сільського господарства з нової рекомендації Єврокомісії щодо мети ЄС зменшити викиди парникових газів до 2040 року.

«Ви прибрали все, що пов'язано з сільським господарством. Але це не призведе до того, що проблема боротьби з кліматичною кризою зникне», - сказав Бас Ейкхаут, нідерландський депутат Європарламенту від Партії зелених, критикуючи комісара ЄС з питань клімату від Нідерландів Вопке Хукстра під час дебатів у Європейському парламенті в лютому. Крім того, із запланованого графіка скорочення викидів азоту та метану на 30% до 2030 року прибрали згадку про скорочення викидів азоту та метану, що є ще одним жестом у бік голландців. Саме бунт фермерів проти обмежень на використання азотних добрив сприяв розпаду правлячої коаліції Марка Рютте. Він призвів до дочасних виборів, на яких восени переміг Герт Вілдерс зі своєю ультраправою «Партією свободи».

«Аграрна політика не є чимось, що підпорядковане екологічній політиці. Як Європейська народна партія, ми виступаємо за біорізноманіття, збереження води та захист добробуту тварин. Але ми не можемо проводити ідеологічну політику», - каже Манфред Вебер, голова ЄНП, який щойно прискорив свій просільськогосподарський поворот після голландського досвіду.

А якось у фракції Вебера люди скаржилися на комісара ЄС з питань сільського господарства Януша Войцеховського за те, що він «дозволив Тіммермансу вилізти йому на голову». Йдеться про колишнього віце-президента Єврокомісії, який із харизмою та великою політичною енергією просував амбітний Green Deal та проекологічні рішення також для сільського господарства. Політично слабкий Войцеховський, для якого додатковою милицею став зв'язок із партією «Право і справедливість», що втягнута в суперечки про верховенство права із Брюсселем, не без підстав намагається нагадати євродепутатам історію своїх протестів проти амбітних, «зелених» проєктів Тіммерманса та фон дер Ляєн на свій захист.

Однак Войцеховського критикують за відсутність рішучої боротьби за достовірну оцінку впливу окремих нормативних актів на сільське господарство. І особливо в останній рік – за те, що надто дбають про поляків, хоча комісар ЄС – це функція всієї громади. Декілька разів він доходив до того, що публічно критикував рішення Брюсселя, пов'язані з торгівлею з Україною, в результаті чого був змушений зробити принизливу заяву про те, що не має наміру критикувати фон дер Ляєн. Наразі Войцеховський наполягає на ще ширшому відкритті дверей для субсидування фермерів (збільшення сільськогосподарських субсидій з національних бюджетів за згодою Брюсселя).

Остання ідея Брюсселя заспокоїти бунт фермерів полягає в тому, щоби «спростити» застосування чинних екологічних норм. Це зменшить, зокрема, обтяжливі зобов'язання документально підтверджувати про те, як виконують вимоги, пов'язані зі сільськогосподарськими субсидіями. Крім того, Брюссель дав зрозуміти, що готовий зробити обов'язкове роз'яснення про те, що фермери не повинні піддаватися штрафам за недотримання екологічних стандартів, якщо є «форс-мажорні» обставини (включаючи посуху, повені). А невеликі фермерські господарства площею менше 10 гектарів можуть бути повністю звільнені від багатьох наявних екологічних зобов'язань.

«Ми не проти Green Deal, але хоча ми згодні з напрямком цих змін, ми не згодні з їхніми темпами», – пояснив Арнольд Пуеш д'Аліссак, віце-президент Європейської групи роботодавців.

• • •

Аграрії вже виграли кампанію на виборах до Європарламенту. Сьогодні в ЄС немає соціального клімату для підтримки амбітних цілей кліматичної політики. Також за лібералізацію торгівлі та відкриття кордонів Союзу, в тому числі для України. У Європі клімат змінився в гірший, більш задушливий.

Автори: Йоанна Сольська, Едвін Бендик, Томаш Білецький (Joanna Solska, Edwin Bendyk, Tomasz Bielecki)

Фото – polityka.pl