Потьомкінський саміт НАТО посилає смертельні сигнали

Саміт альянсу, затьмарений Трампом, приховав розбрат і нерішучість в Європі. Про враження і наслідки гаазького саміту НАТО пише у своїй статті для The Times оглядач Едвард Лукас. Публікуємо переклад цього матеріалу.

Князь Ґріґорій Потьомкін був би в захваті. Щоб справити враження на Катерину Велику та її почет під час її подорожі щойно завойованим Кримом у 1787 році, цей російський придворний, за легендою, споруджував пересувні фальшиві села. За фасадами не було нічого – лише порожнеча. Сьогодні його сучасні нащадки намагаються справити враження на іншого володаря – імператора Дональда І.

Першим серед них був генеральний секретар НАТО Марк Рютте. Колишній прем’єр-міністр Нідерландів підняв національну рису прагматизму на новий рівень у своїй запопадливій поведінці перед президентом США. Він сформулював текстове повідомлення (яке потім наймогутніший лідер світу оприлюднив у соцмережах) майже як пародію на стиль Трампа. У ньому дякував «Дональду» за те, що союзники погодилися на нову ціль щодо витрат на оборону у розмірі 5% ВВП, захоплено вигукуючи: «Європа платитиме по-КРУПНОМУ, як і має бути – і це буде твоя перемога».

Держави, які перебувають під тиском поблизу росії, вже досягають або навіть перевищують позначку в 5%. Але вони не можуть компенсувати зволікання інших.

«Литва може витрачати й 100%, але цього все одно не вистачить, щоб покрити тих, хто не виконує своїх зобов’язань», – каже Ґабріеліюс Ландсберґіс, колишній міністр закордонних справ цієї країни. Іспанія заявляє, що виконає всі вимоги, але без витрат у 5%. Бельгія та Словаччина вагаються публічно; інші в приватних розмовах бурчать, що ціль завищено.

На щастя для них – і для путіна – простір для маневру є величезним. До 5% внесено і 1,5% на інші витрати у галузі безпеки. Це може охоплювати справді варті похвали зусилля – на допомогу Україні, зміцнення стійкости чи боротьбу з російськими шпигунами. Але водночас – це зручна шпарина для тих, хто хоче підтасувати свої показники. Ще зручніше те, що термін виконання – аж 2035 рік, коли з політичної сцени вже зникне більшість з тих, хто цього тижня юрмився в Гаазі.

Найголовніше, що надмірні військові витрати є непопулярними політично та згубними економічно. «Саме це знищило Совєтський Союз», – задумливо зауважив один з учасників саміту. Європейські союзники НАТО загалом є вдесятеро багатшими за росію. Якби вони ефективно витрачали хоча б наявні оборонні бюджети, завдання вже було б виконано. Обіцянки витрачати купу грошей у майбутньому ніяк не перекривають небезпечні прогалини в обороні та стримуванні вже зараз.

Оптимістичний тон цього тижня здебільшого пояснювався тим, що вдалося уникнути ще більших катастроф. Насамперед – що саміт взагалі відбувся; ще кілька місяців тому це виглядало ризиковано. Трамп приїхав. Він не зірвався. Він і його адміністрація принаймні на словах ще підтримують оборону Європи. Попри його непостійний «броманс» з путіним, у підсумковому комюніке саміту росія названа «довгостроковою» загрозою (краще пасував би прикметник «нагальною»); сам Трамп відмовився прямо це підтвердити, назвавши російського лідера лише «зблудлим».

Попередні обіцянки НАТО Україні не було повторено, але й не скасовано. Володимира Зеленського не запросили на зустріч лідерів, але возвеличували в інших форматах. Навіть його особиста зустріч з президентом США пройшла у цивілізованому тоні. «Не міг бути милішим», – сказав Трамп, натякаючи, що, можливо, продасть Україні такі потрібні системи ППО Patriot.

Ця добра новина пролунала на пресконференції, де президент США перебував переважно в сонячному, самозахопленому настрої. Найважливіше – він визнав, що його колеги по НАТО змінили його погляд на альянс, сказавши: «Ці люди справді люблять свої країни; це не шахрайство». Після десятиліть, протягом яких він гнівно висміював НАТО, це виглядає як палка підтримка.

А лише за кілька годин до того він спричинив справжню істерію, поставивши під сумнів ключове зобов’язання НАТО щодо колективної оборони. Готовність США захищати Європу, сказав він, залежить від того, яке з «численних тлумачень» статті 5 мається на увазі. Як це часто буває з заявами Трампа – в них є зерно істини. Найчастіше цитована стаття Північноатлантичного договору містить лише 145 слів і насправді лише заохочує, а не зобов’язує членів надавати взаємну оборону в разі нападу.

Та якщо оцінювати саміт не за потенціалом катастрофи, якої вдалося уникнути, а за масштабом викликів – картина буде зовсім іншою. Постійна увага до настроїв Трампа та його формулювань лише підкреслює вразливість альянсу перед його примхами. НАТО покладається на США для закриття багатьох прогалин. Серед них – мізерні запаси боєприпасів і запчастин, слабка ППО, нестача далекобійної вогневої сили, а також життєво необхідна «інфраструктура забезпечення», така як розвідка і логістика. Ці ресурси вже й так розтягнуто до краю: «Усього по одному екземпляру», – каже генерал Бен Годжес, колишній командувач армії США в Европі. Найкраще, що можна сказати: якщо союзники не розуміють підходу Трампа – його не зрозуміє й путін. Іноді неоднозначність є кращою за чіткість.

Але зволікання і нерішучість вже вросли в систему. Як зазначив Ландсберґіс: «Україна вислизає з нашої уваги». Поки саміт гудів і плів, російські дронові та ракетні удари вбивали десятки українських цивільних – і це ледь потрапляло в новини. Боягузтво обходиться дешево, коли за нього платять інші...

Edward Lucas, The Times. Переклад Radio Lemberg