Послання судного дня: зведений аналіз подій у Мачулищах та Гродно

Телеграм-канал «Беларусский стратегический» представляє група експертів та аналітиків, у центрі уваги яких перебуває ситуація в Білорусі в розрізі військової кризи та війни, а також – у ширшому контексті – протистояння Заходу та Росії. Опублікована інформація пов'язана із практичними, робочими інтересами групи і ґрунтується на конкретних аналітичних напрацюваннях та інсайдах.

Пропонуємо ознайомитися із поглядом авторів ТГ-каналу на дві події у Білорусі, що набули резонансу.

ЧАСТИНА 1

Ситуація, що склалася спочатку навколо «теракту» в Мачулищах, а потім у зв'язку з ліквідацією «терориста» у Гродно вимагає уважного вивчення. Після аналізу всієї наявної інформації та отримання додаткових, закритих даних, у редакції є підстави вважати, що ситуація не така проста, як могло видатися раніше.

Розпочнімо з Мачулищ. Ми маємо підстави вважати, що ні офіційна версія, ні версія «Байполу» не відповідають дійсності.

Нагадуємо, що «Байпол» оголосив атаку на російський літак далекого радіолокаційного виявлення А50 спецоперацією білоруських партизанів, які використовували для цього звичайні «громадянські» дрони. При цьому жодних даних про те, як було здійснено атаку, «Байпол» не надав, а сама заява про взяття на себе відповідальності вийшла зі значним запізненням. Також Азаров заявив, що акцію підготовлено «Байполом» самостійно.

Ця версія є недієздатною через низку причин:

1. Дрони, використані під час теракту, самі по собі не могли би проникнути на військовий аеродром у «Мачулищах» з огляду на безпольотну зону, що забезпечують засоби радіо-електронної боротьби(РЕБ). Щоби проникнути в захисний «купол», забезпечуваний засобами РЕБ, необхідно мати перепрошитий дрон. Інший метод прольоту в безпольотну зону передбачає наявність повної інформації про слабкі місця «захисної сітки», яка не скрізь може прилягати до поверхні. Таку інформацію можуть мати білоруські та російські спецслужби, але знову ж таки не «Байпол».

2. На відео, що з'явилися в Інтернеті, продемонстровано репетиційні польоти дрону, коли він просто сідав на крило літака. Ці відео викликають подив, оскільки кожна така репетиція могла закінчитися провалом усієї операції та арештом фахівця. Більше того, на відео видно працівника аеродрому, який прогулювався неподалік дрона та ніяк не реагував на його появу, а сам оператор дрону підходив до аеродрому впритул по снігу, залишаючи помітний здалеку ланцюжок слідів.

Дещо інший варіант у кінцевому підсумку подав режим. За версією білоруського КДБ, оператор дрону насправді оперативник СБУ, який пройшов тривале навчання за участю СБУ та ЦРУ, не зміг в'їхати через білоруський кордон, в'їхав з Росії за російським паспортом, а самі дрони висилали у США, а потім назад у Білорусь уже перепрошитими. Після атаки оперативник не зміг виїхати до України і згодом його затримав КДБ.

Ця версія краще пояснює технічний бік питання (підготування оператора, перепрошивання дрону, використання ресурсів спецслужб для успішної організації спецоперації), проте водночас вона викликає ще більше запитань.

Нестиковки великі:

1. Жодний оперативник, якщо невдало засвітився на кордоні, не намагатиметься в'їжджати повторно. Це миттєвий відбій.

2. Офіційно підрив антени літака здійснювали з використанням вибухового пристрою, еквівалентного 200 г тротилу. Проблема в тому, що 200 г тротилу розривають залізну рейку. Потрапивши на жерстяну тарілку антени, вибуховий пристрій розніс би її. Такі пошкодження відсутні на супутниковій фотозйомці та відео.

3. Оперативник намагається виїхати через блокований кордон з Україною, замість того, щоби перетнути кордон, що не охороняють, з Росією. Потім він повертається до Мінського району та ховається у самому непридатному для цього місці – будинку, в якому проживають опозиціонери.

4. Українські спецслужби мають чітку заборону на роботу в Білорусі. Те, що досі в Білорусі на відміну від Курської, Брянської, Білгородської областей, нічого не вибухає і не горить, пояснюється саме цим, а не пильністю спецслужб режиму. Для чого українцям порушувати цю практику та йти на конфлікт із Лукашенком, з яким до цього поводилися акуратно, абсолютно незрозуміло.

Якщо обидві версії неточні, тоді що могло статися?

ЧАСТИНА 2

Іще цікавіша ситуація після ліквідації «терориста» у Гродно 19 березня. Тут ми знову маємо справу із двома версіями подій.

Версія «Байпол» ґрунтується на непрямих свідченнях і дає підстави вважати, що перестрілка у Гродно є постановкою КДБ. При цьому основний аргумент у «Байполу» один: показаний на відео терорист, згідно з аналізом нейромережі (збіг 98%), є співробітником УКДБ у Вітебській області Захаровим Олексієм Миколайовичем. Справді, показник нейромережі дорівнює 98%, це повний збіг. Але чи та це людина, яка до цього в'їхала до Білорусі з боку РФ, наслідила в Могилеві, пожила у Гродно?

Здається безглуздим, що для інсценування КДБ залучило звичайний «мент», а труп у результаті «намалювало». Занадто багато свідків, надто незграбне виконання. На наш погляд, більш логічне пояснення збігу образів О.Ломакіна та О.Захарова запропоновано у розслідуванні Департаменту нацбезпеки під керівництвом Сахащика: «…Постановочну оперативну зйомку робили поквапом зі залученням співробітника зі схожою зовнішністю (О.Захарова). Мета – дати якісний матеріал про роботу державних спецслужб і, водночас, не видати своєї непоінформованості про те, що відбувається...».

Ще однією важливою обставиною є те, що, судячи з поведінки спецслужб, справжню особу ліквідованої людини на фото у паспорті досі не встановлено. Про це, до речі, говорить і інший добре поінформований ресурс. Досі відомо лише одне: О.Ломакін не є громадянином Білорусі та використовував підроблений російський паспорт. У даному випадку йдеться про т. зв. «переклеєний паспорт», тобто документ, викрадений або куплений у власника. З таким паспортом не можна перетнути зовнішній кордон Білорусі. Таким чином, єдине місце, звідки міг приїхати «Ломакін» - це Росія.

Отже, що ми маємо за фактом:

1. Терорист із Мачулищ в'їжджає до Білорусі з Росії за російським паспортом. Він не підготовлений ні українськими, ні американськими спецслужбами, проте має доступ до військового об'єкта під охороною, і успішно засилає дрони в безпольотну зону, причому вдень і на очах працівників аеродрому. Після спецоперації він поводиться до абсурду непрофесійно  та наполегливо ховається на території Білорусі в будинку опозиційно налаштованих громадян, доки його не заарештовують, а після арешту дає неправдиві свідчення про змову світових спецслужб проти Лукашенка. Зрештою, ЗМІ режиму весь цей час спочатку запевняють, що ніякого теракту не було, щоби потім вибухнути «розслідуванням» про те, що теракт таки був.

2. «Терорист» із Гродно теж в'їжджає на територію Білорусі з Росії за (підробленим) російським паспортом, теж поводиться до абсурду непрофесійно, наполегливо мусолить очі спецслужбам, також має доступ до спецзастосунки – сховки з автоматом, гранатою та вибухівкою, зупиняється в опозиційно налаштованих громадян, зберігає вдома абсурдні записи про планування масштабних терактів і, нарешті, після своєї загибелі залишається повною загадкою для спецслужб режиму, які знову безпорадно лепечуть, що за ліквідованим терористом можуть стояти СБУ або екстремісти-втікачі.

Таким чином, хтось ретельно демонструє Лукашенкові наявність якихось непідконтрольних, небезпечних елементів, які добре екіпіровані та готові до серйозних дій. Будемо чесні, можливості цих терористів набагато перевищують можливості демократичних сил. Доступ до аеропорту, подолання РЕБ, схрони з автоматичною зброєю та вибухівкою, російські паспорти – все це вказує не на патріотів-аматорів, а на операцію спецслужб, що імітують патріотів-аматорів.

І Лукашенко, йдучи на поводу цієї операції, свято повірить у міфічну загрозу з боку СБУ, і, втрачаючи контроль над собою, почне кидатися дитячими погрозами Зеленському.

Висновок: обидві операції є не чим іншим, як посланнями та наживкою для Лукашенка, якого впевнено ведуть шляхом загострення конфлікту із Заходом і… зокрема, розміщення ядерної зброї в Білорусі.