Польща обмінює МіГ-29 на українські дрони, а рф і КНР влаштовують спільні польоти в Тихому океані

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

На тлі спільних російсько-китайських повітряних операцій у Тихоокеанському регіоні та зростання тиску на союзників США, Польща та Україна формують власний стратегічний щит. Варшава розглядає передачу Києву 14 МіГ-29 в обмін на доступ до українських технологій дронів і ракет — рішення, яке не лише підсилює Сили оборони України, а й зміцнює безпеку східного флангу НАТО. У ситуації, коли Москва і Пекін тестують реакцію Заходу спільними польотами стратегічної авіації, польсько-українське партнерство стає ключовим елементом європейської оборонної стійкості.

Польща веде переговори з Україною про обмін своїх 14 бойових літаків МіГ-29 взамін на доступ до українських технологій виробництва безпілотників і ракет. При цьому Польща отримує можливість «компенсувати» втрату техніки шляхом отримання від партнерів сучасніших літаків F-16 та FA-50. Це є елементом стратегії, у вигляді одночасної допомоги Україні та зміцнення безпеки східного флангу НАТО, який у такий спосіб посилюється та активізується. Загалом рішення має ширшу користь для Європи.

Через цей обмін Польща, як член НАТО, підсилює свої власні оборонні можливості й одночасно допомагає зміцнити спроможності Сил оборони України у відбитті російської агресії, яка є загрозою і для Європи. Завдяки отриманню від України технологій виробництва дронів та ракет Варшава може набути нових оборонних та промислових компетенцій, які відповідають викликам сучасної війни. Доступ до нових технологій сприятиме Польщі у розвитку власної оборонної промисловості з виробництва дронів та ракет, що має економічний і стратегічний потенціал, а також зменшує залежність від зовнішніх постачальників.

Заміна 14 літаків МіГ-29, які передаються Україні, на F-16 та FA-50 є логічною. У такий спосіб, в умовах російської загрози, Польща підвищує боєздатність своїх Повітряних Сил. Відбувається отримання виробництва сучасних технологій БПЛА і ракет. Завдяки контракту, Польща зможе отримати доступ до технологій українських БПЛА та ракетних систем, що дає їй нові оборонні можливості, особливо у сфері засобів стримування та реагування. Отримання технологій виробництва сучасних українських дронів та ракетної техніки, які пройшли випробування сучасною інтенсивною війною з високотехнологічним супротивником, підвищує боєздатність польських Збройних Сил та сил оборони Європи і східного флангу НАТО у цілому.

У такий спосіб відбувається підготовка до загрози війни. Підтримка України, яка воює проти агресії країни, що загрожує одночасно і Європі, та оновлення польської авіації з перспективами отримання новітніх БПЛА та ракет означає, що східні кордони НАТО стають надійнішими. Підвищення боєздатності знижує ризики для Польщі та сусідів і збільшує безпеку в регіоні загалом. Завдяки доступу до нових технологій Польща може розвивати власну оборонну промисловість у вигляді виробництва дронів та ракет, що має економічний і стратегічний потенціал, а також зменшує залежність від зовнішніх постачальників. Доступ до нових технологій дає шанс польським підприємствам модернізуватися, розвинути виробництво БПЛА та ракет, відкрити експортні перспективи. Таким чином залучені підприємства отримують економічну вигоду.

Реалізація польсько-українського обміну «літаки на технології» стане успішним прикладом, прецедентом та стимулом для інших країн Європи. Члени ЄС, які будуть наслідуватимуть цей приклад, отримують оновлення парків озброєнь і розвиток сучасних зв’язків у сфері безпеки по всій Європі.

Крім того, це сприятиме побудові ширшого, більш інтегрованого оборонного простору, з меншим ризиком домінування окремих держав.

Обмін між Києвом та Варшавою є стратегічним партнерством. Польща стає не лише тилом або транспортним коридором, а технологічним партнером і важливим безпековим гравцем у Європі, зміцнює свою роль у Центрально-Східній Європі, підвищує значення як для НАТО, так і для ЄС у питаннях безпеки. Поглиблення оборонної та технологічної співпраці між Польщею та Україною створює передумови для спільних розробок і виробництва. Польща не просто купує або отримує техніку, а стає частиною більш гнучкої, сучасної екосистеми безпеки у регіоні.

The Business Standard повідомляє, що спільний російсько-китайський політ над Тихим океаном є прямим викликом для США. Він засвідчує інтеграцію ядерного потенціалу Москви та регіональної військової присутності Пекіна в ключовій зоні, де союзники США утримують баланс сил. Проходження російських стратегічних бомбардувальників Ту-95 (здатних нести крилаті ракети) у супроводі китайських H-6 та J-16 між Японією та Тайванем є фактичним тестуванням реакції системи стримування, яку Вашингтон вибудовував десятиліттями. Це не просто символічна демонстрація сили, а відпрацювання сценарію, який здатен одночасно навантажити оборону Японії та Південної Кореї, змусити США розосереджувати ресурси і, як наслідок, обмежити їхній маневр у кризовій ситуації. Такий формат польоту перетворює загрозу з теоретичної на практичну: Москва та Пекін випробовують здатність США захищати союзників в умовах багатовекторного тиску, підриваючи американську перевагу в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Повітряний простір між японськими та корейськими зонами ідентифікації ППО швидко перетворюється на майданчик, де Росія та Китай відпрацьовують моделі координації, здатні змінити воєнну динаміку всього Індо-Тихоокеанського регіону.

Кремль переводить свої Ту-95 до режиму практичної інтеграції з китайською авіацією, створюючи взаємодію, у якій стратегічний ракетоносій отримує доступ до зон, раніше недоступних без значних ризиків. Інтеграція російського А-50 як платформи дальнього наведення та китайських J-16 як ударного компонента створює багаторівневу взаємодію, яка ускладнює роботу американських сенсорних полів, розрахованих на роздільне відстеження російських або китайських груп. Для США така зміна означає, що будь-який політ набуває статусу потенційної комбінованої операції, де російські ракетоносії можуть діяти під прикриттям китайських коридорів ППО і винищувальної авіації. Це суттєво скорочує попереджувальний час для американських і японських командних центрів та змушує Вашингтон закладати в розрахунки сценарії одночасного тиску на кількох напрямках.

Росія та Китай випробовують не просто межу допустимого, а здатність США витримати темпове перенавантаження - ситуацію, в якій один демонстративний проліт змінює баланс у всій регіональній системі безпеки. Спільні польоти РФ і КНР створюють для США ситуацію, у якій виявити справжні наміри стає значно складніше. Ця невизначеність змушує американські штаби підтримувати підвищену бойову готовність навіть у, здавалося б, рутинних ситуаціях. Це поступово виснажує ресурси і змінює звичний ритм регіональних сил стримування.

Координація між російськими радіолокаційними літаками та китайськими винищувачами істотно ускладнює роботу американських систем раннього попередження. Командні центри США повинні аналізувати щільніші та більш мобільні групи цілей, що вимагає додаткового часу та залучення ширших аналітичних потужностей. Така перебудова циклу реагування збільшує вразливість у разі появи несподіваних загроз. Підтягування російських ракетоносіїв до районів, які раніше вважалися відносно стабільними, створює нову напругу для союзників США. Японія та Південна Корея тепер повинні паралельно стежити за маневрами двох сил, що збільшує залежність від американського авіаційного прикриття.

Це відкриває додаткові можливості для Росії та Китаю впливати на політичні рішення партнерів США. Зміцнення російсько-китайського повітряного партнерства формує основу для сценаріїв, які раніше виглядали малоймовірними. У разі загострення, Пекін отримує підтримку дальніх російських платформ, тоді як Москва користується доступом до китайських повітряних маршрутів. Для США це створює перспективу багатовекторного тиску, що фундаментально змінює структуру оборонних планів у регіоні.

Разом з тим, у відповідь, два американські стратегічні бомбардувальники B-52 пролетіли над Японським морем у супроводі японських винищувачів F-35 та F-15, що стало першою видимою військовою реакцією США. Спільна місія відбулася через день після того, як Китай та Росія провели повітряні та військово-морські навчання поблизу Японії та Південної Кореї. Цей крок відбувся після спільного польоту китайських та російських стратегічних бомбардувальників над Східно-Китайським морем, а також окремих китайських маневрів з авіаносцем, які призвели до зльоту японських літаків. Вашингтон засудив поведінку Китаю, заявивши, що вона «не сприяє регіональному миру та стабільності», і наголосив на «непохитному» союзі США з Японією. Водночас Південна Корея підняла свої літаки в повітря після того, як китайські та російські літаки увійшли до її зони ідентифікації.

Фото ілюстративне/з відкритих джерел